Великий Кобзар українського народу Тарас Шевченко – видатний художник
Тарас Шевченко був дуже обдарованою людиною. Бо, крім численних літературних творів, створив незабутні художні картини.
Художній хист відкрився дуже рано, він самотужки розвивав його. Цей дар цінили відомі на той художники. Тільки, коли Тарас став вільним, зміг навчатися у Академії мистецтв.
Де б Шевченко не був, побачене не залишало його байдужим, відображалося на полотні. У 1840 році він малює картину «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці», 1841 році - картину «Циганка-ворожка», в 1842 році – «Катерина». За них його було нагороджено срібними медалями академії. Художник намалював понад двісті картин. Серед них портрети, чудові пейзажі, гарні церкви та собори, картини на історичну тематику, біля сорока автопортретів. Володів різними техніками: олія, сепія, акварель, туш, олівець, пензель, перо, вугіль, крейда. Картини виконані на папері чи полотні.
Тепер у Київському Національному музеї Тараса Шевченка можна побачити картини «Александр Македонський виявляє довір’я своєму лікареві Філіппу» (1836 рік), «Вид на околиці з тераси Почаївської Лаври» (1846 рік), «Голова матері» (1838 – 1840 роки), «Дари в Чигирині» (1844 рік), «Знахар» (1841 рік), «Катерина» (1842 рік), «Козацький бенкет» (1838 рік), «Марія» (1840 рік), «Місячна ніч на Кос-Аралі» (1847-1850 роки), «Перерване побачення» (1839 – 1840 роки), «Почаївська лавра з заходу» (1846 рік), «Почаївська лавра з півдня» (1846 рік), «Смерть Богдана Хмельницького» (1836 – 1837 роки), «Смерть Віргінії» (1836 рік), «Сон бабусі і внучки» (1839 – 1840 роки), «Укріплення Раїм. Внутрішній вигляд» (1848 рік), «Хлопчик з собакою в лісі» (1840 рік) та багато інших, створених майстерністю генія.
Випадок із генералом Клейнміхелем пришвидшив викуп Тараса Шевченка з кріпацтва
Карл Брюллов був дуже відомий художник, тому до нього за портретом звернувся царський улюбленець, пихатий і грубий генерал Клейнміхель. Митець попросив виконати замовлення Тараса Шевченка, оскільки не зійшлися в ціні.
Генерал зневажливо ставився до юнака-кріпака, тому стосунки не склалися від початку. Коли, вважаючи себе красенем, вимагав створити портрет реалістичним, Тарас висміяв пихатого вельможу (з портрета дивилась потворною пика з жадібно-догідливими очицями й величезним кривим носом). Генерал розлютився й відмовився викупити портрет, тоді художник затер генералові погони та домалював рушник і піну на обличчі, і картину генерала забрав цирульник, щоб повісити як вивіску над перукарнею. Від відвідувачів не було відбою!
Але яка ганьба — сміються над улюбленцем царя! Розлючений такою Тарасовою витівкою, генерал викупив свій портрет у цирульника аж за 500 рублів, а потім поїхав до пана Енгельгардта з проханням продати йому ненависного художника, щоб потім поквитатися з ним.
Дізнавшись про це, Карл Брюллов намалював портрет письменника Василя Жуковського — вихователя царських дітей, картину розіграли в лотерею, а за зібрані 2500 рублів Тараса Шевченка викупили з кріпацтва.
25 квітня 1840 року на квартирі Брюллова вихователь царевича Василь Жуковський урочисто вручив Тарасові Шевченку його відпускну.