Тема: зображення мрій ліричної героїні, роздумів над сенсом життя, за яке треба боротися до останньої краплі крові та вірити у перемогу.

Головна думка: «до землі прибитий списом, говорив: «Убий, не здамся!»»

Ідея: уславлення героїзму, мужності, віри у перемогу.

Жанр: вірш.

Збірка: «Думи і мрії»

Художні засоби

Епітети: «дитячі любі роки», «вродливі королівни», «гордих переможців», «промовляли люто».

Уособлення (персоніфікація): «душа бажала», «погляд спускався».

Метафора: «таємницею укриті», «розум мій очарували», «до землі прибитий списом».

Антитеза (протиставлення): «промовляли… «Здайся!»» — «говорив: «Убий, не здамся!»

Алітерація (звук [р]): «не вродливі королівни розум мій очарували».

Кількість строф: чотири

Вид строфи: катрен (чотиривірш)

Віршовий розмір: чотиристопний хорей з пірихієм.

/—U/—U/—U/—U/

/—U/—U/ UU/—U/

/—U/—U/—U/—U/

/—U/—U/UU/—U/

Сила духу самої поетеси, яка мужньо боролася з недугою, завжди вчувається в її ліричних рядках.

У першій строфі лірична героїня розповідає, що «у дитячі … роки … любила вік лицарства» — добу сміливих лицарів, турнірів. У другій та третій строфі дізнаємося про те, що її не захоплювали ні таємничі принци, ні вродливі королівни, ні горді переможці. А з четвертої строфи стає зрозумілим, що героями ліричної героїні ставали сміливці, котрі навіть під загрозою смерті не хотіли здаватися. Можливо, саме у таких героїв поетеса черпала мужність і силу духу для самої себе.

Лікарі рекомендували Лесі Українці бувати в сухому кліматі. Вірш написаний у Ялті, куди поетеса приїхала задля лікування.

МРІЇ (уривок)

У дитячі любі роки,

Коли так душа бажала

Надзвичайного, дивного,

Я любила вік лицарства.

Тільки дивно, що не принци.

Таємницею укриті,

Не вродливі королівни

Розум мій очарували.

Я дивилась на малюнках

Не на гордих переможців.

Що, сперечника зваливши,

Промовляли люто: «Здайся!»

Погляд мій спускався нижче,

На того, хто розпростертий,

До землі прибитий списом,

Говорив: «Убий, не здамся!»

    (18 листопада 1897 року, Ялта)