ЗАПОВІТ

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

 

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

 

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани і гори

 

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

 

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.

 

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

[25.12.1845 р., Переяслав]

 

Тема: зображення власного ставлення поета до важкого кріпацького життя на Україні.

Вірш умовно можна поділити на три частини, кожна з яких має свій мотив: заповіт поета поховати його на батьківщині, спонукання народу скинути пута неволі, палкий заклик побудувати вільну країну в сім'ї народів.

Провідний мотив: заклик до українського народу визволитися від гніту заради щасливого майбутнього. 

Основна думка: «і мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, не забудьте пом'янути незлим тихим словом».

Ідея: віра поета у краще майбутнє для свого народу.

 

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: громадянська.

 

Художні засоби.

Епітети: «лани широкополі», «злою кров'ю», «сім'ї великій, …вольній, новій»,  «незлим тихим словом».

Постійні (сталі) епітети: «степу широкого», «Вкраїні милій», «синєє море», «вражою кров'ю».

Індивідуально-авторський епітет: «Дніпро ревучий».

Персоніфікація: «Дніпро реве …, понесе … кров».

Метафора: «полину до … Бога», «кров'ю волю окропіте».

Повтори (епіфора, єдинозакінчення): «… Бога».

Повтори (тавтологія): «реве ревучий», «…в сім'ї великій, сім'ї...».

Повтори (анафора, єдинопочаток): «Як …».

Алітерація (звук [р]): «реве ревучий», «І вражою злою кров'ю волю окропіте».

Звукопис: «Дніпро реве».

Контраст: «полину до самого Бога молитися... а до того я не знаю Бога».

Тлумачення контрасту сучасними дослідниками творчості Т. Шевченка: «Після смерті поета його душа не буде допущена до Бога, аж доки Україна не стане вільною».

 

Кількість строф: шість.

Вид строфи: чотиривірш (катрен).

Віршований розмір: чотиристопний хорей.

Що́б лани́ широ́копо́лі,

І́ Дніпро́, і кру́чі

Бу́ло ви́дно, бу́ло чу́ти,

Яќ реве́ реву́чий.

 

Що́б  | ла   |  ни́  | ши | ро́  |ко  |по́   |лі,

І́      |Дніп  |  ро́, |   і  |кру́  |чі

Бу́    | ло   | ви́д  | но, |  бу́ |ло  | чу́  | ти,

Яќ    | ре   |  ве́  |  ре | ву́   |чий.

Схема ненаголошених (U) й наголошених (__) складів, стоп (/). 

_U/ _U / _U/_U/

_U/ _U / _U/

_U/ _U / _U/_U/

_U/ _U / _U/

 

Рими: могилі - милій, кручі – ревучий, море – гори, порвіте – окропіте, великій – новій.

 

Образи-символи: степ (воля), на могилі – кургані (козацька доблесть), Вкраїна (батьківщина), лани – поля (земля-матір), Дніпро (доля українського народу), море (прірва), кров (боротьба), кайдани (гніт), сім'я (майбутнє).

Слова «поховайте мене на могилі» означає бути похованими на кургані – символі козацької доблесті, тобто повторити долю захисників свого краю.

        

Історія написання вірша