ЗАПОВІТ
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
[25.12.1845 р., Переяслав]
Тема: зображення власного ставлення поета до важкого кріпацького життя на Україні.
Вірш умовно можна поділити на три частини, кожна з яких має свій мотив: заповіт поета поховати його на батьківщині, спонукання народу скинути пута неволі, палкий заклик побудувати вільну країну в сім'ї народів.
Провідний мотив: заклик до українського народу визволитися від гніту заради щасливого майбутнього.
Основна думка: «і мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, не забудьте пом'янути незлим тихим словом».
Ідея: віра поета у краще майбутнє для свого народу.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: громадянська.
Художні засоби.
Епітети: «лани широкополі», «злою кров'ю», «сім'ї великій, …вольній, новій», «незлим тихим словом».
Постійні (сталі) епітети: «степу широкого», «Вкраїні милій», «синєє море», «вражою кров'ю».
Індивідуально-авторський епітет: «Дніпро ревучий».
Персоніфікація: «Дніпро реве …, понесе … кров».
Метафора: «полину до … Бога», «кров'ю волю окропіте».
Повтори (епіфора, єдинозакінчення): «… Бога».
Повтори (тавтологія): «реве ревучий», «…в сім'ї великій, сім'ї...».
Повтори (анафора, єдинопочаток): «Як …».
Алітерація (звук [р]): «реве ревучий», «І вражою злою кров'ю волю окропіте».
Звукопис: «Дніпро реве».
Контраст: «полину до самого Бога молитися... а до того я не знаю Бога».
Тлумачення контрасту сучасними дослідниками творчості Т. Шевченка: «Після смерті поета його душа не буде допущена до Бога, аж доки Україна не стане вільною».
Кількість строф: шість.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршований розмір: чотиристопний хорей.
Що́б лани́ широ́копо́лі,
І́ Дніпро́, і кру́чі
Бу́ло ви́дно, бу́ло чу́ти,
Яќ реве́ реву́чий.
Що́б | ла | ни́ | ши | ро́ |ко |по́ |лі,
І́ |Дніп | ро́, | і |кру́ |чі
Бу́ | ло | ви́д | но, | бу́ |ло | чу́ | ти,
Яќ | ре | ве́ | ре | ву́ |чий.
Схема ненаголошених (U) й наголошених (__) складів, стоп (/).
_U/ _U / _U/_U/
_U/ _U / _U/
_U/ _U / _U/_U/
_U/ _U / _U/
Рими: могилі - милій, кручі – ревучий, море – гори, порвіте – окропіте, великій – новій.
Образи-символи: степ (воля), на могилі – кургані (козацька доблесть), Вкраїна (батьківщина), лани – поля (земля-матір), Дніпро (доля українського народу), море (прірва), кров (боротьба), кайдани (гніт), сім'я (майбутнє).
Слова «поховайте мене на могилі» означає бути похованими на кургані – символі козацької доблесті, тобто повторити долю захисників свого краю.