Зовнішність

«Став причісувати свій чорний довгий оселедець та й закручувати його за вухо. Так само розчесав вуси і зложив їх складно по-запорозьки вниз».

«Голив чисто лоб  й  бороду  та  заплітав по-молодецьки свого сивого чуба. А  довгий  на  аршин  вус  двома  мітлами звисав аж на груди».

«Одягнений у широчезні червоні штани,  які  підперізував  широким  шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи»

Лави козаків поповнював скривджений простий люд

«Небагато … вернулося додому. Хто сподівався когось із своїх знайти, той і вертався. Інші взяли татарську зброю і пристали до козаків»

Кінь – надійний товариш козака

«Його вороний кінь, що пасся недалеко на припоні, як побачив свого пана, заіржав весело, наче б хотів його з дниною привітати».

«Здоров будь,  товаришу!  Гаразд  ночував?».

«Набрав у боклаг води й поніс коня напувати».

«Вороний обернувся головою на схід сонця, значить не звідси, де татарів сподіватися»

Відважні, безстрашні, сильні, мужні

«Козаки станули лавою, поздіймали списи з ремінців  і  насторчили  перед себе...».

«Коло Тріски збиралася щораз більша купа  татар.  Він  рубав  на  обидва боки».

«Козацтво рушило з місця, і в найбільшім розгоні вдарили на татар з обох боків».

Звитяжні, завзяті

«Козаки насторчили свої списи і кололи ними завзято у збиту купу».

«Настала  страшна рубанина».

Відчайдушні

«Козак знав, що коли б тепер скочити в татарський кіш, ні один  не  втік би живцем».

«Козаки налетіли на них, як яструби»

Мали дотепні прізвиська

«На Січі не питали нікого, як зветься; там зараз причіпали кожному ймення, з яким не розставався вже до смерти».  Козаки  говорили: «Не ймення тебе красить, а ти його краси»

Невибагливі, здатні дати собі раду в житті, звичні до походів та труднощів такого життя, загартовані тілом і духом

«Ось і тепер спить під Свиридовою могилою козак».

«Сів  на  свойому кожусі, де спав, протер очі й перехрестився».

«Тож  волів  терпіти  від комарів, ніж виставляти себе непотрібно на небезпеку».

«Тепер козак взявся варити снідання».

«Кожен виймав з-за халяви ложку і став голосно сьорбати, дмухаючи в кашу...».

«Козаки посхапувалися, як тільки на світ стало заноситися»

Співчутливі

«Господи, спаси хрещений народ!».

«Воно знеможене, слабе; хай спочине, то згодом усе розкаже...»

Побожні

«Відтак зняв шапку і почав півголосом молитися».

«Відмовляючи голосно молитву, пішов до річки вмитися».

«Та перехрестився...».

Залунало козацьке: «Слава Богу!».

«Прощавайте, братці, та й молітесь за мою грішну душу».

Переконані у правоті справи – захисті рідної землі

«З Богом! Вперед!».

Уміли розвести вогонь, знайти харч

«Тепер розвів ватру,  що  своїми жовтими язиками підлизувала казанок з усіх боків».

«Козаки розтаборилися, зарізали кілька волів і почали пекти м'ясо»

Спритні

«Козак уже стояв на ногах».

Спостережливі

«Тепер почув, як земля дудніла від кінських копит і в одному місці захвилювала трава».

«Завважив незадовго, як захвилювала трава, а далі побачив татарина на коні»

Уміють надати першу медичну допомогу, лікувати рани

«Приніс води, роздягнув хлопця із свитини й сорочки та й почав промивати рану».

«Нарвав відтак листків, приклав, віддер кусок свого пояса й обв'язав цупко».

«Перев'язав як  слід  рану  »

Підбадьорюють один одного

«Егеж, хлопче! Козакові соромно плакати: Виростеш, козаком станеш, тоді й засоромишся».

Шанують народні звичаї, знають пісні, мова багата прислів’ями, образними порівняннями, висловами.

«Він  затягнув козацьку стару думу. Козаки його обступили довкола й уважно слухали».

Прислів'я в повісті: «мовчи язичку, їстимеш кашу (паляничку)», «не скачи в воду, як не знаєш броду», «де дві газдині, там хата неметена».

Вправні у володінні зброєю

«Був мистець орудувати арканом».

«Коли перша трудність з арканом у тому, щоб потрапити петлею як слід, то ще більша тягнути аркан так, щоб петля засилилася, а пійманий, не мав часу розмотатися».

«Вони взялись до шаблюк».

«Аркан форкнув у повітрі і вхопив татарина, за шию та звалив з коня».

«Прицілився і стрілив в найдальшого татарина».

Народ наділяв козаків надзвичайною силою

«Його знала вся Україна як характерника (чаклуна), цебто, такого, що його куля не береться».

«Був у походах на Крим, у Польщу, в турецьку та волоську землю, був у не одній біді, а ніколи жадна куля, ні шабля його не дряпнула»

Не втрачають силу духу перед небезпекою

«Нам би краще  ось  танець  завести,  повеселитися;  хто знає, яке буде завтра...»

Щедрі для простих людей

«Ну, гарно, … будь нашим гостем. Дайте  йому  що-небудь їсти. Козаки подали йому кілька сухарів та сушеної риби»

Уміють викрити ворога у своєму стані, недовірливі та приглядаються до чужаків

«Козаки  почали  до  нього  пильно  приглядатись».

Не прощають кривдників, судять їх на козацькій раді

«Зробімо над цим  безбожником  суд. Він відрікся Христа, пристав до нашого найтяжчого ворога, зраджував братів своїх, продавав християнські діти поганцям. Що йому за це зробити?»

Нещадні до ворогів, кривдників, несправедливості

 «Смерть!» - гукали козаки.

«Вони готові були кинутися на нього й розірвати на шматки»

Веселі, жартівливі, гострі на язик

«В нього така вдача, що й в могилі танцюватиме».

«А з ворогом теж любить потанцювати, бравий козак».

«Твій язик не любить дармувати…»

Зважені, розсудливі, прислухаються до слушних порад старших та  бувалих козаків

«Вам би насамперед розвідати...».

«Всі пристали на те, що говорив дід».

«Хай буде й він, аби добрий! - гукали козаки»

Обережні

«Скрився в траву, аби його не видко було, й пильно зорив за татарином».

«А де вартові, де сторожа?».

«Прийшов під саму могилу і став крадькома, як  кіт,  закрадатися в гору, лізучи на руках і ногах».

Передбачливі, далекоглядні

«Розділив свою сотню на дві частини к поставив їх лицем до дороги».

«Для більшого  розгону  лишили  між  собою  віддаль  шістсот ступенів».

Досвідчені вояки, у походах  навчаються військової справи, оволодівають зброєю

«Козаки, розставивши вартових з усіх боків, кінчали свою роботу».

«Полковник наказав мені дістати якогось визначного татарина.  Від нього гадає полковник дізнатися дещо про наміри орди...».

«Усе  притихло,  хіба  вартові перекликалися».

«Послав більшу частину своєї сотні далеко вбік. Вона мала об'їхати колесом і забігти татар збоку»

Благородні

«А не сором тобі пов'язаного різати?»

Козаки-розвідники вчили  мову ворога

«І між ними були такі, що знали по-татарськи»

Узгоджують плани бою, радяться

«За той час обидва ватажки порадились зробити …».

«На самім переді їхали два козаки без списів. У віддалі яких  50  кроків їхав один  козак,  що  мав  ватажкові  переказувати  вісті  від  передньої сторожі. Ще далі за цим лучником рушила ціла ватага»

Дотримуються суворої дисципліни

«Такий наказ виголосив Недоля перед козаками і звелів сідлати коні».

«Пан сотник знає, що йому робити, і так буде, як він хоче»

Кмітливі, тямущі

«Це зміркував Тріска відразу».

Товариські, приходять на допомогу один одному у важку хвилину

«Хлопці, ватажок між татарвою... не  даймо!».

«Який десяток козаків завернули коней і пустилися виручати…»

Вірні козацькому обов’язку, готові до самопожертви

«Татар було чи не триста, козаків сорок. Вони готовились вже на певну смерть, і кожен молився Богові в передсмертній годині».

«Він поляг перший, …здержав  на  собі  цілу татарську навалу»

Умирають за волю народу

«В одного козака  кінь  спотикнувся  і  впав,  його  сердегу  розтоптали татарські коні»

Робили зухвалі напади на татарську землю, визволяючи бранців з неволі

«Тут можуть леда день набігти  запорожці!  От  такої хвилини всі християнські бранці ждуть, як спасення. Тоді пора втікати...»

Не раз виходили переможцями у нерівному запеклому бою

«Погром татарів повний».

«Козаки сильніші».

«Цілий табор з усім награбленим добром дістався в руки козаків»

Доводилось втрачати та ховати своїх загиблих побратимів

«Велів вишукати ранених та збирати побитих, щоб їх відтак  похоронити  за  козацьким  звичаєм».

«Помолились і взялися хоронити побитих товаришів. Яма вже відучора була готова. Позносили козацькі трупи і повкладали рядком. Кожен прощався з товаришем. Один козак прочитав над трупами молитву і тепер почали складати їх на дно ями так обережно, як мати вкладає  скупану дитину в колиску. Голови покривали червоною китайкою. Біля кожного поклали його зброю, перехрестили і почали  мовчки  засипати  землю»

Братські могили-кургани в українському степу – символ козацької слави та звитяги

«Кожний  козак вкинув бодай грудку землі, …стали засипати землею, обкопуючи її довкруги,  поки не висипали чималої могили»