Тема: вражаюча розповідь про те, як п’ятнадцятирічний Павлусь, зумівши подолати усі перешкоди, врятував свою сестру Ганнусю з поневолення після підступного нападу татар на рідне село.

Основна думка:

• уславлення мужності та звитяги козаків («справді лицарський народ ті козаки»);

• захоплення лицарськими рисами Павлуся («славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві!»);

• засудження хитрості, підступності та жорстокості татар і українців-зрадників  («ах, ви, чортові сини! Колись я з вами ще стрінуся», «ні, не можна людей своєї віри продавати: за це велика кара»).

 

Проблемні питання: добро і зло, батьки і діти, вірність і зрада, чесність та підлість, доброта і  жорстокість, віра та зневіра, життя і смерть.

 

Рід літератури: епос.

Жанр: героїко-романтична повість.

Рік написання: 1907

 

Композиція твору.

Експозиція: розповідь про історію села Спасівка та козацьку родину Судаків.

Зав’язка: напад на село татар.

Розвиток дії: від рук ворогів загинули дід Андрій та матір Параска, а сестра Ганнуся  та батько Степан стали татарськими бранцями, порятунок Павлуся та його зустріч з козаками та братом Петром, козаки нападають на татарський кіш і рятують частину спасівчан, Семен Непорадний арканить татарського ватажка Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, зустріч батька зі синами, Павлусь відправляється на пошуки сестри, харциз Карий (Карим) продає хлопця татарам-крамарям, татарин-крамар Сулейман дарує хлопця слугою своєму синові Мустафі, який не злюбив вірного своїй вірі та непокірного Павлуся, хлопця чекає суворе покарання за невдалу втечу, щаслива поява мурзи рятує хлопця, він має план порятунку сестри.

Кульмінація: очікування приїзду сестри та щаслива зустріч.

Розв'язка: Девлет-Гірей знаходить Ганнусю, повертається з послами його син Мустафа-ага, Павлусь просить волю для невільника-друга Остапа Швидкого, Девлет-Гірей дотримує обіцянки, довгоочікувана воля.

 

Позасюжетні елементи повісті.

 

Рідня Судаків:

• 70 літній дід Андрій, загинув, захищаючи родину від татар, під час їхнього нападу на село;

• Степан – син діда Андрія;

• Палажка – дружина Степана, загинула, захищаючи дітей від татар, під час їхнього нападу на село;

• Петро – старший син Степана та Палажки, пішов на Запоріжжя;

• п’ятнадцятилітній Павло – молодший син Степана та Палажки;

• тринадцятирічна Ганна – дочка Степана та Палажки.

 

Персонажі.

Головний персонаж: Павлусь.

Другорядні персонажі: дід Андрій, батько Степан, мати Палажка, старший брат Петро, сестра Ганнуся, козаки Семен Непорадний, старий козак дід Панас, козацький сотник Андрій Недоля, козацький ватажок Остап Тріска, татарський невільник Остап Швидкий, харциз Карим, татарин Гусейн, татарський купець Сулейман-ефенді, син його Мустафа-ефенді, служник Ібрагім, старшина над конюхами Муйо, син татарського хана Мустафа-ага та його батько татарський хан Девлет-Гірей Ібрагім та інші.

 

Цитатна характеристика головного персонажа Павлуся.

 

Цитатна характеристика діда Андрія.

Бувалий козак, досвідчений

«Не було між ними одного, який не бував би на Січі між низовим товариством».

«Не в такій  небезпеці  бував, та не лякався…»

Цікавий оповідач

«Розповідав … про Запоріжжя, про козаків, їх  звичаї та про походи й пригоди із свого життя».

«Діти слухали залюбки оповідань дідуся».

Допомагає рідним, працьовитий, добрий, хазяйновитий

«Дід Андрій пильнував пасіки, наглядав хати й дітей»

Турботливий

«Та  йому  здавалося,  що  за плечима  тата  й  діда  безпечніше».

Навчав внуків козацького ремесла, ділиться досвідом, завзятий

«Вчив …  їздити на коні, кидати списом  та  арканом,  стріляти  з  рушниці  та  з  лука  й орудувати шаблею»

Справедливий

«Воно гарно, що ти за сестрою так обстоюєш, та бач, він це невмисно, а випадком...»

Стривожений

«Серед  молитви  почував  якийсь  внутрішній  неспокій,  наче  б  чогось тривожився».

Небайдужий

«Він  пішов поглянути, чи вартовий біля воріт не спить»

Догадливий, рішучий

«Степане! Зброю бери! В селі татари!»

Безстрашний, хоробрий, дає відсіч ворогові

«Дід Андрій із Степаном стали зі списами в руках, … перед ним лежало  вже  декілька  татарських трупів...».

Загинув, захищаючи родину, вірний обов’язку

«.  Дід  Андрій  нахилився  розмотати сина, та в тій хвилині татарська шабля розчерепила йому голову...  »

 

Цитатна характеристика батька Степана

Працьовитий, хазяйновитий

«Поки діти були молодші, цілим господарством клопоталися  Степан  із жінкою»

Турботливий

«Та  йому  здавалося,  що  за плечима  тата  й  діда  безпечніше».

Відважний, захищає родину від ворога

«Дід Андрій із Степаном стали зі списами в руках перед хатою, яка ще  не зайнялася»

Полонений ворогами

«Впав татарський аркан на голову Степана і повалив його на землю».

«Татари позлазили з коней і зв'язали Степана».

 Кмітливий, удачливий 

 «Степан обернувся боком, відтак горі спиною  і,  ніби то жуючи паляницю, почав зубами розмотувати мотуза. На його радість  вузол попускав щораз більше»

Товариський

«Не рухаючися з землі, він вийняв обережно з кишені ножа  і  найближчому товаришеві розрізав мотуза».

Песимістичний, не має надії на повернення дочки

«Так мусить бути, коли не можна, інакше».

«Спасівчани … рішили … вертатися вранці додому. Степан випросив у сотника,  щоб пустив і Петра»

 

Цитатна характеристика матері Палажки

Працьовита, дбайлива, енергійна, моторна

«Поки діти були молодші, цілим господарством клопоталися  Степан  із жінкою»

Любляча, турботлива, захисниця

«Відтак скочила  перед  дитину  і,  закриваючи  її своїм тілом, рубала сокирою на всі боки»

Безстрашна, емоційна

«В одній спідниці, простоволоса, виглядала страшно».

Ненависна до ворогів

«Очі набігли кров'ю з лютости й розпуки»

Відчайдушна, відважна, рішуча

«Заки татарин успів зв'язати Ганю, Палажка кинулась, мов ранена  левиця, й розрубала йому голову».

«Тоді Палажка стала оборонятися кулаками, мов довбнями, і зубами».

Здатність бути сильною

«Не могли її перемогти, …мов несамовита, кусала й била кулаками та  розкидала татар, мов околоти»

Готова до самопожертви

«Тепер стала на порозі Палажка».

«Кров жбухнула далеко, Палажка застогнала й повалилася мертва...»

 

Цитатна характеристика сестри Ганни.

Любить та хвилюється за брата

«Ганна просила за нього, так уже просила, так плакала, поки  не випросила вибачення»

Допомагає братові

«Бігла в тернину…, де Павлусь ховався, і звіщала йому добру новину. Верталися разом додому веселі й щасливі...»

Любляча сестра

«Павлусь і Ганна дуже любилися».

Благородна, великодушна

«Козир-дівка! Тебе лише в посли слати...»

Спритна

«Ганя  кинулась прожогом у хату»

Втомлена, терпелива

«Утома, братку. В тій буді  так  душно,  що  нічим  дихати».

«Били мене, їсти не давали»

Зневірена

«Та  я  не надіялась тебе або кого-небудь побачити... Звідкіля ти взявся тут?»

Уміє їздити на коні

«Невже ж то ця дівчина так на коні сидить? Справді лицарський народ ті козаки»

 

Цитатна характеристика старшого брата Петра.

Козак, козацького роду

«Петра тоді вже не було дома. Пішов на Запоріжжя».

«Славний козацький рід Судаків»

Тужить за родиною, яку мусив покинути

«Е, не питай! Я ж і сам із Спасівки... там батька-матір залишив...»

Веселої вдачі

«В нього така вдача, що й в могилі танцюватиме»

Сміливий, відважний

«А з ворогом теж любить потанцювати, бравий козак».

«Петро був відважний козак і не жалів себе...»

Дотепний, гострий на язик

«Ану, Петре! скажи що не будь... Твій язик не любить дармувати...».

«Воно щось у тім є, коли Петро таке загадав. То дуже хитра голова...»

Радісний від зустрічі

«Братіку мій рідний, - заговорив Петро і кинувся хлопця обіймати: - Ти й не пізнав мене, я ж Петро...».

«Скажи, Павлусю, чи живі батько-мати, сестра Ганя вже мабуть велика буде... та й виріс ти не абияк... А що дідусь Андрій?»

Чутливий

«Петрові показалася сльоза в очах, він її обтер, щоб ніхто  не  бачив... та перехрестився...»

Хвилюється за брата, турботливий

«Ти, братчику, вважай, щоб де в купу не попав.  Держися  сотника,  або діда Панаса. Держи добре коня... Пожди, я тобі стремена до ноги приладжу».

«Тепер йому стало ніяково, як погадав, що його можуть вбити, а тоді Павлусь лишиться круглим сиротою»

Вірний козацькому обов’язку, загальні інтереси вище особистих

«Хлопцеві саме тепер  треба  опіки,  а  йому  честь  козацька  не  дозволяє лишитись позаду та й пильнувати брата»

Втратив надію побачити сестру

«Там  усі  три пропадемо, і нас розлучать, та й її не видобудемо. Пропало!...»

 

Цитатна характеристика козака Семена Непорадного.

Козацька вдача

«Козак літ тридцяти»

Зовнішність

«Кремезний … Одягнений у широчезні червоні штани,  які  підперізував  широким  шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замащена, на грудях широко  розхристана,  звідки  визирали широкі косматі та сонцем опалені груди. Миючись, засукав рукави вгору поза лікті і показав жилясті руки, закінчені п'ястуками, мов довбеньки».

«Почав умивати водою свою бриту голову. Відтак вийняв із-за пояса малий гребінчик і кусок  дзеркальця  та  став причісувати свій чорний довгий оселедець та й закручувати його за вухо. Так само розчесав вуси і зложив їх складно по-запорозьки вниз»

Сильний, дужий

«Непорадний уходив на Січі за неабиякого силача».

«Згинав залізні штаби, а коня підносив, мов барана».

«Ще хвилина, і Непорадний  заціпив  з  усієї  сили  татарина  кулаком меживіч»

Побожний

«Відмовляючи голосно молитву, пішов до річки вмитися»

Спритний

«В одну мить став на ноги й почав розглядатися».

«Козак уже стояв на ногах».

«Непорадний підбіг до  свого  леговища, вхопив рушницю і став  на  могилі»

Походження прізвиська

«А мимо його лицарської справности його прозвали на Січі Непорадним за те, що в якійсь зустрічі не вмів собі з татарином дати ради, аж товариші його визволили»

Розторопний

«Найбільше чванився козак тим, коли на ділі показував, що він не є такий, яким  його  при  перший  нагоді прозвали»

Товариський, хазяйновитий

«0т, заки заварю кашу, то й товариші прийдуть»

Уміє надати першу допомогу, небайдужий

«Непорадний приніс води, роздягнув хлопця із свитини й сорочки та й почав промивати рану. Нарвав відтак листків, приклав, віддер кусок свого пояса й обв'язав цупко»

Цікавий

«Непорадний догадувався, що бідне хлоп'я втекло від татарів та цікавий був дечого від нього довідатись».

«Багато було поганців?»

Турботливий, співчутливий, уважний

«Тихше, братіки, тихше! Дитину мені розбудите... Вирвався з татарської петлі. Бідне змучене, аж жаль дивитися».

«Та я прошу вас, товариші, не дуже вигукуйте, щоб хлопця не розбудити», - говорив вже сердито Непорадний.

Витривалий

«Один Непорадний лишився на сторожі»

Обережний

«Непорадний скрився в траву, аби його не видко було, й пильно зорив за татарином».

Спостережливий

«Непорадний, звернений головою в сторону Спасівки, завважив незадовго, як захвилювала трава, а далі побачив татарина на коні».

«Криючись поза могилу, він стежив, що татарин робитиме»

Кмітливий

«"Чи то штука на таку  віддаль  татарина вбити та й товаришів розбудити? Я його живого піймаю"»

Вправний та влучний у володінні арканом

«Непорадний був мистець орудувати арканом».  «Ніхто з товаришів не запам'ятав, щоб Непорадний не втрапив».

«В Непорадного бігали руки, як у ткача. Він великими куснями стягав аркан до себе, а відтак, сіпнув з усієї сили, й татарин упав  горілиць на землю...»

 

Цитатна характеристика старого козака діда Панаса.

Зовнішній вигляд

«Він голив чисто лоб  й  бороду  та  заплітав по-молодецьки свого сивого чуба. А  довгий  на  аршин  вус  двома  мітлами звисав аж на груди»

Старий бувалий козак

«Був старий січовий дід Панас. Йому було 80 літ».

«Дід Панас був у походах на Крим, у Польщу, в турецьку та волоську землю, був у не одній біді, а ніколи жадна куля, ні шабля його не дряпнула».

Життєлюбний

«Хоч час було йому спочити у якомусь зимовику, він "не давався  старості" і волочився з козаками»

Бадьорий

«Волочився з козаками, граючи на бандурі та розвеселяючи їх грою і співом»

Вправний стрілець

«Правда, що не годен  був  шаблею  гаразд вимахувати, зате стріляв з рушниці так, що птиці на лету не хибив».

«А в мене піде воно швидше, - говорив біля нього дід Панас, прицілився і стрілив в найдальшого татарина».

Характерник

«Його знала вся Україна як характерника, цебто, такого, що його куля не береться»

Цілитель

«Знав лікувати рани зіллям і через те радо його приймали до  гурту»

«Це пусте. Рану промивай горілкою, бо вода нечиста. Та ми побачимо, як прокинеться..».

«Засукавши по лікоть рукави, він ходив від одного раненого до другого і перев'язував рани»

Турботливий

«Дід Панас приніс два колики, застромив у землю і розвісив на них свитину, щоб заслонити голову сплячої дитини...»

Знає пісні, шанує традиції

 

«Дід Панас присів оподалік та й став підстроювати бандуру. Він  затягнув козацьку стару думу».

«От чого він доказав своєю піснею: заспокоїв козаків, що вже починали сваритися...»

Розсудливий, порадник

«Та ось воно говориться: не скачи в воду, як не знаєш броду».

«Було б нерозумно йти так на заріз, як з цього нічого путнього не вийшло б... Вам би насамперед розвідати».

«А  друге  діло  таке:  наші коні хай спочинуть. Цілу ніч їхали, знемоглись,  відпочити  треба  бодай  до  полудня».

«Гей, діти, очуняйте, - гукав дід. - Воно не жарти. Один татарин вже тут, а за хвилину може їх бути більше».

«Живий все більшу ціну має, як мертвий, не руш його!».

«Нема що говорити, а треба пристати! - каже дід Панас: - Хай буде один ватажок, бо де дві газдині, там хата неметена. Сотника Недолю я добре знаю й скажу, що славний козак...»

Благородний

«А не сором тобі пов'язаного різати?» – каже дід Панас.

 

Збірний образ козака.

 

Походження назви села: «спасівчани … по татарськім погромі … станули на тому місці на самого Спаса, то й прозвали своє село Спасівкою».

 

Особливості села:

• «хати з дерева та глини, вкриті соломою або очеретом … віконцями на південь»;

•  «не було заможності, … кожний клав таку хатку, щоб  легше перед холодом і спекою захиститися, а  більш  нічого»;

• «вибирали люди під свої оселі такі місця, які, на їх  гадку, давали б найпевніший захист  перед  ворогом… недалеко води або над водою, а  відтак близько лісу або очерету», тому «заложили на тому місці, бо там найшли цілий терневий гай, та й до Дніпра було недалеко, а там росли  великі  ліси,  звідкіля  можна  було набирати досить дерева»;

• «першою роботою … було  пробувати  серед терневого гайку круті стежки та покопати ями на сховок  свойого  добра  на випадок якогось татарського набігу», … ця праця тривала кілька років;

• «обставились  густим  дубовим частоколом»;

• «далі навкруги частоколу повиростало чимале терня, з чого спасівчани дуже раділи, бо це також спиняло доступ  до  села незгірш частоколу»;

• «лише дві прогалини були на противних  кінцях,  зачинені воротами»;

• «спасівчани жили тут, наче в якій фортеці, … на  кожну  ніч ставили чергою вартових при обох воротах, щоб їх ворог не напав зненацька»;

• «умовились із сусідніми селами, щоб …напоготівлі бочки  із  смолою …на  випадок  татарського  набігу  треба запалити й так остерегти інших перед небезпекою»;

• «спасівчани … були … козацького роду».

 

Заняття спасівчан: «орали  землю,  годували худобу й кохали пасіки, славні на цілу Задніпрянщину, та позаводили  гарні сади».

 

План

 

  • Вiра
    А вийшло то, що Харциз Карий такі допоміг хлопчику...без нього вiн навряд чи знайшов би сестру ----- можна сказати, що зло було переможене добром
    21 серпня 2019 18:04