Позасюжетні елементи повісті

Приклади

Описи

Пейзаж урбаністичний, степовий, гірський тощо

«Старі,  зеленим  мохом  порослі  стріхи,  втоптані вулиці, стара церковця і чималий цвинтар із дерев'яними,  почорнілими  від старости похиленими хрестами; а далі навкруги частоколу повиростало чимале терня»

«Хати стояли рядком віконцями на південь, оточені огородами та  садками. Посередині села великий майдан, де стояла невеличка  дерев'яна  церква,  а побіч неї вбоге попівство».

«Оболоння вкрите травою…Ніде краю не видно. Обрій неба  наче  вижолоблена  півкуля  кругом  вас  далеко спочиває на землі. Ніде ні лісу, ні гори, лиш  муравельники...  Ні краю, ні берега. Це степ, український степ, із  своїми  високими  могилами».

«Як лиш на світ Божий почало заноситись, озвалась степова звірина. Ціле степове царство прокинулось і загомоніло на свій лад».

«Настав ясний день».

«Сонце підходило вище й почало припікати. На небі не було ні хмаринки, а ті, що зрання підносилися з нічної роси, позабирав вітрець і поніс далеко».

«Навкруги царювала  тишина;  Здавалося,  що  тепер  від  променів  сонця степова трава з собою розмовляє, бо щось увесь час в ній  бриніло,  як  це буває в літню спеку».

«В  балці  в  найвужчім  її заглибленні росли кущі, а з-межи них випливала вода  з  джерела».

«Домівки  великі,  оточені  високим  муром,  вкриті  червоним  або  зеленим череп'ям. Поміж дворищами густі садки, з яких під цю пору опадало листя».

Уклад

«Поки діти були молодші, цілим господарством клопоталися  Степан  із жінкою. Дід Андрій пильнував пасіки, наглядав хати й дітей».

«Перед ним лежав татарський кіш. Коні лежали  в  траві.  За  ним  стояли рядом козацькі вози… До возів з другого боку поприпинані були воли, що лежали в траві. А  далі  стояли татарські арби поміж татарами…».

«Татари порозділювали бранців після того, що вони були варті. Дівчат та малих дітей окремо, жінок  та  козаків  теж  окремо».

«На підвищенні сидів Мустафа, перед ним стояв маленький столик; на ньому запікалася велика люлька, з якої Мустафа потягав цілі клуби диму,  а далі лежали різні ласощі»

Світ речей, реальності

«Спасівка … була подібна своїм зверхнім виглядом до інших осель: такі самі хати з дерева та глини, вкриті соломою або очеретом».

«Вогонь палахкотів весело, прискаючи іскорками на всі боки».

«І славний був у нього аркан: увесь шовковий, тонкий і дуже міцний».

«Був південь».

«Настала темна ніч».

«Настала ніч».

«Настала зима».

Портрет

«В одній спідниці, простоволоса, виглядала страшно. Очі набігли кров'ю з лютости й розпуки».

«Їх стіжкуваті шапки й горі вовною обернені кожухи надавали їм такого страшного вигляду, що  дивлячись  на  них,  кров замерзала в жилах».

«Семен Непорадний - так він звався - був кремезний козак літ тридцяти. Одягнений у широчезні червоні штани,  які  підперізував  широким  шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замащена, на грудях широко  розхристана,  звідки  визирали широкі косматі та сонцем опалені груди. Миючись, засукав рукави вгору поза лікті і показав жилясті руки, закінчені п'ястуками, мов довбеньки».

«Йому було 80 літ... Мимо своєї старости він голив чисто лоб  й  бороду  та  заплітав по-молодецьки свого сивого чуба. А  довгий  на  аршин  вус  двома  мітлами звисав аж на груди...».

«Татарин,  високий  і  плечистий  хлоп».

«На  них  сиділи поганці в сторчатих шапках та вивернених кожухах,  похилившись  уперед.  У кожного блищала в руках шабля».

«Побачив над собою високого чоловіка з люлькою в зубах. Чоловік був одягнений в подерту, замазану одежу і в татарську шапку. На ногах у нього були постоли, пов'язані мотузками. Лице чорне, пожовкле та розкуйовджена чорна борода. Не було  на  ньому  нічого,  що  нагадувало  б козака. Вся зброя в нього - довгий ніж за поясом».

«Вона була одягнена в гарну турецьку одежу».

«Павлусеві потекли сльози з очей».

Приміщення

«Оселя виглядала, як мале містечко. Стояли тут рядком кам'яні  доми,  звичайні і поверхові, були шопи на вози й коні, склади з крамом,  а  при  однім  боці стояв великий поверховий дім, де мешкав  Сулейман.  Той  дім  припирав  до великого городу. Всі ті будівлі були оточені густим частоколом, а в ньому двоє воріт одні проти одних».

«Вона [світлиця] була простора й мала кілька великих вікон  в одній стіні. Попід стіни йшли підвищення, вкриті килимами; цілий поміст  теж  був  застелений  килимами. Стіни були помальовані  червоною,  синьою  та  жовтою  барвою  квітами  та лініями»

Авторські відступи

Авторські висловлювання

«Даремно шукав би хто його в теперішню пору. Воно пропало».

«То були страшні  часи татарських набігів на Україну».

«Уявіть себе малим, дуже малим чоловіком, оттак на палець завбільшки».

«Деякі могили й називаються своїм іменням, про інші ніхто не  знає, ні імени їх, ні відкіля вони взялись».

«На Січі не питали нікого, як зветься; там зараз причіпали кожному ймення, з яким не розставався вже до смерти».

«На аркан ловили козаки ворога, коней, а коли траплялося, то й дику козу, сугака».

«Коли перша трудність з арканом у тому, щоб потрапити петлею як слід, то ще більша тягнути аркан так, щоб петля засилилася, а пійманий, не мав часу розмотатися».

«Погром татарів повний».

«Битва скінчилася. На побоєвищу лежали трупи людей і коней».

«Про нього недобра слава ходила  по  Україні.  Його  знали,  як  потурнака, харциза, що зарізав би рідного батька. Чимало було в нього гріхів на душі. Він показував татарам дорогу в Україну, крав  козацькі  коні,  хлопців  та дівчат, де трапилося, і  перепродував  татарам».

«Проклін Павлусів здійснився».

«Дорога до Криму тривала дуже довго. Навантажені арби воліклись  поволі, а вже кожна переправа через ріку була  дуже  тяжка.  За  той  час  Павлусь підучився татарської мови настільки, що розумів, коли до нього говорили, і знав дещо відповісти».

«Павлусь набрав досвіду. Він знав, як зловити в ріці рибу, як застрілити з лука птицю; а ще знав, що це харциз і як його треба стерегтися».

Вставні епізоди

Закінчена дія в минулому

«Спасівчани зайшли сюди з-за Дніпра, також по татарськім погромі,  а  що станули на тому місці на самого Спаса, то й прозвали своє село Спасівкою».

«Такий лад завів у селі старий досвідчений  козак,  що  прийшов  сюди  з першими поселенцями».