ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИЧОК
Лексичне значення слова – це те поняття, той зміст, який люди вклали в слово.
Лексичне значення слова шукаємо в тлумачному словнику.
2 КЛАС
А́дрес — 1. Письмове вітання кого-небудь з нагоди відзначення видатної події в його житті. 2. Те саме, що адреса.
Адре́са — позначення місця проживання чи перебування кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь.
Адреса́нт — той, хто адресує, посилає кому-небудь лист, телеграму тощо; відправник.
Аквапа́рк — розважальний комплекс із басейнами, фонтанами, гірками на воді.
Але́я — дорога, обсаджена з обох боків деревами, кущами.
Алфаві́т – сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка.
Анке́та — бланк установленої форми для запису в ньому певних даних.
Бу́ква – 1. Письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; літера. 2. Суто формальне значення чого-небудь.
Буру́лька – льодинка, що утворилася при стіканні рідини і має форму загостреної донизу палички.
Ве́ресень — назва дев'ятого місяця календарного року.
Відкрива́ти/закрива́ти — 1. Початок/кінець функціонування певної установи, закладу (відкривати змагання, спартакіаду, новий магазин, кінотеатр, збори). 2. Розпаковувати/запаковувати що-небудь (відкривати пакет, консерви, портфель). 3. Виявлення властивостей/відсовувати на другий план (відкрити почуття, душу, закрити вигляд). 4. Викривати те, що було таємницею (відкривати секрет).
Відчиня́ти/зачиня́ти — 1. Відводити, відхиляти вбік щось певним фізичним зусиллям рук людини (відчиняти/зачиняти можна двері, вікна, браму, ворота, кватирку). 2. Те саме, що відмикати/замикати.
Віке́нд — час відпочинку й розваг від суботи до понеділка в Англії, США та деяких інших країнах.
Віртуа́льний — вигаданий, несправжній.
Вітри́ло — 1. Великий шматок полотна, прикріплений до щогли корабля (надувалось вітрило). 2. Поетична форма звертання до вітру в народній творчості (дужий вітрило).
Віщува́ти — 1. Інтуїтивно передбачати, пророкувати. 2. Бути ознакою, прикметою того, що буде, що наступить.
Вольє́р — обгороджений майданчик для утримання тварин і птахів.
Все́світ — 1. Сукупність усіх форм матерії як єдине ціле; уся система світобудови. 2. Земна куля з усім, що на ній є. 3. Населення всієї землі (у переносному значенні).
Ге́тьман — виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі.
Геште́ґ — речення, якому передує позначка # (решітка), а всі слова пишуться разом (такі речення часто розміщують в Інтернеті як повідомлення про щось або про когось).
Голка — 1) Тонкий металевий стрижень з гострим кінцем і вушком, у яке всилюється нитка для шиття (швейна голка). 2) Загострений на кінці металевий стрижень різного вигляду і різного спеціального призначення (шприцева голка). 3) Лист хвойних дерев (соснова голка), колючка або гострий росток інших рослин. 4) Тверді колючки на тілі деяких тварин (голка їжака). 5) Тонкий загострений кристал чого-небудь (крижана голка). 6) Взагалі гострий кінець чогось (голка шляху ракети).
Гопа́к — український народний танець.
Горня́тко — маленький горщик.
Гребіне́ць — 1. Довгаста пластинка з зубцями (з одного чи двох боків) для розчісування або скріплення волосся і прикрашення жіночої зачіски (новий гребінець). 2. Довгастий зубчастий м'ясистий наріст на голові деяких птахів (червоний гребінець півня).
Гра́ти — 1. Виконувати що-небудь на музичному інструменті (грати на баяні). 2. Поводитися з яким-небудь предметом, як з іграшкою, забавлятися (гратися лялькою, гратися у дворі). 3. Брати участь у якій-небудь грі (грати в шахи).
Гре́бля — споруда, що перегороджує річку або інший водотік для створення водосховищ.
Гри́вна — металева прикраса у вигляді обруча, яку носили на шиї.
Гри́вня — грошова одиниця.
Ґаджет — електронний пристрій, який уміщує велику кількість інформації.
Ґлей — 1. Пластична глина (здебільшого гончарна) сизого, червоного та ін. кольорів (червоний ґлей). 2. Те саме, що мул (ґлей на дні). 3. Загуслий сік, що виступає на стовбурах деяких фруктових дерев (вишні, черешні, сливи та ін.).
День — 1. Частина доби від сходу до заходу сонця, від ранку до вечора. 2. Час, який дорівнює 24 годинам; доба. 3. Календарна дата, встановлена для чого-небудь. 2. (тільки у множині) Час, період у житті людини, народу.
Дові́дник — книжка, що містить короткі відомості з певних питань.
Ескала́тор — рухома доріжка у вигляді похилих сходів для переміщення людей угору та вниз у метро, магазинах.
Заря́дка — фізичні вправи, які виконують для оздоровлення організму.
Звук – 1. Слухове відчуття, що людина чує, сприймає органом слуху. 2. Механічні коливання в пружних тілах. 3. Тон певної висоти і сили. 4. Елемент людської мови, утворюваний за допомогою органів мовлення.
Згорну́ти/розгорну́ти — 1. Загинаючи край або краї, складати/розкладати що-небудь (згорнути зошит, книжку). 2. Скручувати у/розкручувати трубку (згорнув рулон). 3. Згрібаючи прибирати/розгрібаючи розкидати.
Земля́ — 1. Третя по порядку від Сонця велика планета, яка обертається навколо своєї осі і навколо Сонця. 2. Верхній шар земної кори. 3. Речовина темно-бурого кольору, що входить до складу земної кори. 4. Суша (на відміну від водяного простору). 5. Ґрунт, який обробляється і використовується для вирощування рослин. 6. Країна, край, держава.
Інстру́кція — керівна вказівка; настанова.
Ка́ва — 1. Тропічне дерево, з насіння якого виготовляють ароматний тонізуючий напій; кавове дерево. 2. Насіння цього дерева або порошок із цього насіння. 3. Поживний напій (з цукром, часто також з молоком чи вершками) із цього порошку.
Канікули — перерва в заняттях у навчальних закладах, що надається учням, студентам для відпочинку; вакації.
Кекс — кондитерський виріб у формі чотирикутного хлібця із здобного тіста з ізюмом.
Кількана́дцять — у межах від одинадцяти до дев'ятнадцяти.
Клас — 1. Сукупність предметів, явищ, що мають спільні ознаки, однакові якості; розряд, підрозділ (клас птахів). 2. Великі групи людей у суспільстві (робітничий клас). 3. Підрозділ початкової, середньої школи або гімназії, що охоплює учнів одного року навчання та однакового рівня знань; група (клас живопису, увесь клас). 4. Кімната в школі, гімназії, де здійснюється навчальний процес (прибраний клас). 5. Міра якості, ступінь, рівень чого-небудь (високий клас). 6. Ступінь чину в табелі рангів застаріло (чиновник третього класу), ранг, розряд у деяких званнях (радник першого класу). 7. Дитяча гра, за правилами якої треба, стрибаючи на одній нозі, пересувати носком камінець з однієї клітки, накресленої на землі, асфальті тощо, у наступну (грати в клас, клас на асфальті)
Клей — 1. Липка речовина для склеювання. 2. Те саме, що ґлей.
Кок — 1. Куляста бактерія (стрептокок). 2. Кухар на кораблі (вправний кок). 3. Зачіска у вигляді збитого або завитого пасма волосся, що стирчить догори над чолом.
Ко́мікс — послідовність малюнків, зазвичай із короткими текстами, які створюють певну зв'язну розповідь.
Конди́тер — майстер, що виготовляє кондитерські вироби, цукерник.
Контраба́с — найбільший струнний музичний інструмент.
Краї́на — 1. Територія, що становить єдність із погляду історії, природних умов, населення тощо. 2. Те саме, що держава. 3. Те саме, що край.
Кре́ндель — виріб із тіста (звичайно здобного), формою схожий на вісімку.
Кришта́ль — 1. Дуже прозоре скло високого ґатунку, якому властива гра барв і мелодійний дзенькіт. 2. Вироби з такого скла (переважно посуд). 3. Пестливе звертання до коханої, дорогої людини.
Куліна́р — кухар, фахівець із приготування їжі.
Ку́ля — 1. Об’ємна геометрична фігура. 2. Предмет, що має таку форму (земна куля). 3. Маленький свинцевий або стальний снаряд для стрільби із ручної вогнепальної зброї і кулеметів 4. (застаріле слово) Бомба. 4. (діалект) Милиця.
Луна-па́рк — парк з різними розвагами та видовищами.
Ма́ти — 1. Жінка стосовно дитини, яку вона народила (мати Софійки). 2. Самиця стосовно своїх малят (тигриця-мати). 3. Уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось (мати іграшку). 5. Перебувати в стані, виконувати дію (мати впевненість). 6. Вважати когось, щось ким-небудь, чим-небудь (мати за сестру). 7. Хтось повинен робити (зробити) що-небудь (має почистити).
Меню́ — листок з переліком страв і напоїв.
Микола́йчик — подарунок на свято Миколая.
Микола́йчики (микола́йки) — багаторічна трав'яниста степова рослина родини зонтичних, синювато-сірувато-зеленого кольору, з квітками, зібраними в голівки, оточені колючою обгорткою.
Мі́сяць — 1. Найближче до Землі небесне тіло, яке світить відображеним сонячним світлом. 2. Супутник будь-якої планети. Навколо Землі обертається 17 супутник — Місяць. У деяких планет є кілька супутників. 3. Проміжок часу, протягом якого це небесне тіло обертається навколо Землі (від 28 до 31 доби)
Мольбе́рт — підставка, на якій художник установлює полотно, картон або папір для малювання.
Мо́ре — 1. Великий водний простір (частина океану) з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом (Чорне море). 2. Дуже велике штучне водоймище (Каховське море; Київське море). 3. (у переносному значенні) Поросла, вкрита чимось велика, безмежна площина (пшеничне море). 4. (у переносному значенні) Велика кількість чогось (море фруктів, море облич).
Моріжо́к — густа молода трава.
Мотузко́вий парк — це розміщені на висоті доріжки, мости, драбини, виготовлені з мотузок, тросів, колод, брусків та інших матеріалів.
Ніч — частина доби від заходу до сходу сонця, з вечора до ранку.
Око́лиця — віддалена від центру частина населеного пункту, його передмістя.
Ома́на — марні надії, сподівання.
Палі́тра — 1. Дощечка, на якій художник змішує фарби. 2. Сукупність виражальних засобів у творчості письменника, композитора (нотна палітра).
Па́луба — 1. Підлога на кораблі (стояв на палубі). 2. (застаріле) Те саме, що будка (тракторна палуба)
Пальча́тка — 1. Рукавичка з відділеннями для кожного пальця (діалект). 2. Однолітній бур'ян родини злакових.
Пе́кар — 1. Робітник, який випікає хлібні вироби. 2. Вид дитячої групової гри, а також одна з дійових, осіб цієї гри.
Печа́ль — 1. Те, що засмучує кого-небудь, завдає комусь горя, журби. 2. Те саме, що клопіт (у розмовному мовленні)
Пікні́к — розважальна прогулянка компанією з уживанням їжі на природі.
По́вар (кухар, куховар) — робітник, який готує їжу
По́ле — 1. Безліса рівнина, рівний великий простір (широке поле). 2. Значна площа чи ділянка землі, спеціально відведена що-небудь (футбольне поле, засіяне житнє поле). 3. Простір, у межах якого відбувається якась дія (поле бою), дія сили (магнітне поле, поле тяжіння). 4. Ділянка тіла, на якій робиться операція (операційне поле). 5. Простір, який можна охопити поглядом (поле зору). 6. Сфера діяльності (наукове поле). 7. Основа, на яку нанесено узор, зображення, напис і т. ін.; фон, тло (поле фотографії). 8. Смужка уздовж краю аркуша паперу, яка залишається чистою при писанні або друкуванні (поле зошита). 9. Сукупність рудних родовищ корисних копалин (рудне поле)
Ра́дість — 1. Почуття задоволення, втіха, приємність. 2. Особа, предмет, подія, що викликають радісні почуття, тішать.
Разо́к (разо́чок) — нанизані на нитку, мотузку чи дротину однорідні предмети.
Рекла́ма — спеціальна інформація про послуги, товари, видовища, щоб привернути увагу споживачів.
Ру́чка — 1. Зменшене до рука (людська ручка). 2. Частина предмета, за яку його держать або беруть рукою (дверна ручка), 3. Прилад для писання (письмова ручка). 4. Частина крісла, дивана тощо, на яку, сидячи, спираються рукою, ліктем; підлокітник (диванна ручка).
Са́джанець — молода рослина, вирощена в розсаднику й призначена для садіння.
Серпа́нок — 1. Легка прозора тканина; вуаль. 2. Щось подібне до диму чи туману, що заважає бачити, сприймати предмет чітко.
Сім’я́ — 1. Те саме, що насіння. 2. Група близьких родичів (моя сім’я́), народів і націй (українська сім’я́, слов’я́нська сім’я́), тварин (бджолина сім’я́), споріднених мов (індоєвропейська сім’я́).
Скарбни́ця — 1. Урядова установа, яка відає державними коштами, державним майном (банк – державна скарбниця). 2. Кошти, гроші. 3. Адміністративна установа Запорізької Січі, яка відала коштами, місце на Запорізькій Січі, де будували човни, виготовляли зброю і т. ін. 4. Місце, приміщення, де зберігаються скарби (шкатулка-скарбниця, підземна скарбниця). 5. Місце зосередження яких-небудь природних цінностей (скарбниця з вугіллям, озерна скарбниця). 6. Сукупність культурних та духовних цінностей, створених людиною (мова – скарбниця слів).
Словни́к — 1. Книга, в якій в алфавітному чи тематичному порядку подано слова якоїсь мови (з тлумаченням, перекладом на іншу мову і т. ін.). 2. (тільки в однині) Сукупність слів, які використовуються в чиїй-небудь мові (мій мовний словник).
Сло́во — 1. Мовна одиниця (чули кожне слово). 2. (тільки в однині) Мова, мовлення (людське слово). 3. Висловлювання, фраза (його слово). 4. Обіцянка виконати що-небудь (дати слово, вірити на слово). 5. (тільки в однині) Прилюдний виступ, промова де-небудь (надали слово, вітальне слово). 6. (тільки в однині) Жанр літературного твору у формі ораторської розповіді. 7. (тільки в множині) Літературний текст до вокального твору (слова до пісні).
Сон — 1. Фізіологічний стан спокою організму людини і тварини (сон настав). 2. Сновидіння (цікавий сон). 3. Лікарська рослина родини жовтецевих з великими ліловими квітками (сон-трава).
Со́нце — 1. Центральне небесне світило нашої Галактики. 2. Відбиття, відображення чим-небудь або у чомусь цього небесного світила (сонця плавали). 3. Світло й тепло, що випромінюються цим світилом (багато сонця). 4. Про те (того), хто (що) є джерелом життя, втіхи, радості і т. ін. для когось у переносному значенні (мила, як сонце). 5. Те, що освітлює шлях, той, хто веде за собою у переносному значенні (сонце свободи). 6. Центральна планета інших планетних систем (всі сонця Всесвіту). 7. Гімнастична вправа на турніку.
Те́зки — той, хто має з ким-небудь однакове ім'я.
Узві́з — вулиця, яка розташована на спуску зі схилу.
Уїке́нд — час відпочинку й розваг від суботи до понеділка.
Ха́ла — плетена булка видовженої форми.
Цілю́ща — та, що має лікувальні властивості (цілюща вода).
Цуке́рник — кондитер, що виготовляє (і часто продає) цукерки.
Штурва́л — 1. Кермо на кораблі (біля штурвала). 2. Пристосування у вигляді стернового колеса за допомогою якого керують дією якого-небудь механізму (штурвал керування).
Що́гла — 1. Високий стовп на кораблі, до якого прикріплені вітрила (щогла корабля). 2. Висотна споруда (стовп, тичка, металева тощо) для технічного призначення (підвішування ліній електропередач або сигналізації, установлення радіоантен тощо) (щогла на даху). 3 (у розмовному мовленні) Жердина, тичка (висока, як щогла).
3 КЛАС
Абажу́р — дашок різної форми і з різного матеріалу на лампу для захисту очей від світла або для зосередження світла в певному напрямі (ковпак на лампу).
Абрико́с – 1. Плодове дерево, що росте на півдні. 2. Жовтий соковитий плід з кісточкою з цього дерева.
Акто́р — виконавець ролей у театральних виставах.
Альта́нка — покрита зверху легка будівля в саду, парку і т. ін. для відпочинку й захисту від сонця, дощу.
Апо́стол — 1. Згідно з євангельськими переказами — кожний із дванадцяти учнів Христа, яких він послав проповідувати своє вчення. 2. Гарячий послідовник і проповідник якого-небудь учення, ідеї і т. ін. 3. Церковна книга, що містить «Діяння апостолів» і їх «Послання».
Аргуме́нт — доказ, який наводиться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь.
А́рніка — лікарська трав'яниста рослина з жовтими квітками.
Арти́ст — той, хто виконує твори мистецтва (актор, музикант, співак).
Багати́р — заможна людина, багатій.
Бібліоте́ка – установа, культосвітній заклад, де зберігаються і видаються читачам книжки, журнали тощо, а також здійснюється популяризація і пропаганда літературних творів.
Богати́р — сильний і відважний герой.
Бурі́ння — створення шахтної свердловини.
Буршти́н (янта́р) — 1. Скам'яніла викопна смола хвойних дерев. 2. Виріб з цієї смоли. 3. перен. Те, що кольором, блиском, прозорістю нагадує таку смолу.
Вал — 1. Високий земляний насип навколо поселення, міста або фортеці для захисту від ворога. 2. Купка сіна і т. ін., в яку згрібається покіс і т. ін. 3. Висока хвиля. 4. перен. Суцільна маса чого-небудь, яка рухається довгою смугою. ВАЛ 2, Товсті нитки з клоччя. ВАЛ 3, Одна з найголовніших деталей машин і механізмів, що обертається навколо своєї осі, призначена для передачі руху зв'язаним з нею частинам.
Верста́т — 1. Примітивне дерев'яне устаткування для ткання ручним способом тощо. 2. Те саме, що верстак (спеціальний стіл з пристроями для кріплення оброблюваних ручним способом дерев'яних або металевих предметів). 3. Машина для обробки деталей або матеріалів.
Вінок — 1. Виріб, яким прикрашають голову. 2. Коло, яке утворюють певні предмети. 3. пере. Низка пісень, оповідань тощо. 4. Коса, сплетена з цибулі, часнику тощо.
Гермети́чний — непроникний, щільно закритий.
Голова́ — 1. Частина тіла людини або тварини, в якій міститься мозок — вищий відділ центральної нервової системи. 2. Частина тіла людини як орган мислення; мозок. 3. Особа, яка керує зборами, засіданням і т. ін. 4. Керівник установи, об'єднання, товариства, організації та їх відділів. 5. У складі офіційної назви керівника держави, уряду або вищих державних органів. 6. перен. Основне, головне в чому-небудь. 7. перен. Авторитетна особа; головний у якій-небудь справі. 8. Перші ряди, передня частина колони, загону, групи тощо, що рухається. 9. Продукт харчування у вигляді кулі, конуса і т. ін.
Горобе́ць — маленький сірий птах.
Грибни́ця — нижня частина гриба, яка знаходиться в ґрунті.
Гри́вна — це прикраса на шию, подібна до обруча.
Гри́вня — це грошова одиниця в Україні.
Гримі́ти — 1. Створювати звуки, гуркіт. 2. Говорити голосно. 3. Користуватися популярністю.
Гуцу́ли — мешканці гірських районів Західної України.
Ґринджо́ли — низькі і широкі сани без спинки та сидіння, з боками, що розходяться від передка у різні боки.
Дворови́к — за народними віруваннями, добрий дух подвір'я.
Дисциплі́на І. Твердо встановлений порядок, дотримання якого є обов'язковим для всіх членів даного колективу. Дисциплі́на ІІ. Галузь наукового знання, навчальний предмет.
Діама́нт — дорогоцінний камінь.
Дібро́ва — листяний ліс, у якому переважає дуб.
Дити́на — 1. Маленька дівчинка або хлопчик (дитина грається). 2. Син або донька (моя дитина). 3. Спадкоємець епохи (дитина часу).
Доро́га — 1. Смуга землі, по якій їздять і ходять. 2. Смуга, що залишається як слід після руху кого-, чого-небудь. 3. Перебування в русі. 4. Правильний напрямок для руху кого-небудь.
Дру́зки — дрібні частинки.
Друка́рня — поліграфічне підприємство, на якому виготовляють друковану продукцію різних видів.
Жупа́н — 1. Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром тощо. 2. заст. Теплий верхній чоловічий суконний одяг. 3 заст. Верхній жіночий одяг переважно з дорогих тканин.
Забари́тися — припізнитися.
Запатентува́ти — зареєструвати як власний винахід.
За́пічок — відгороджене місце на пічці.
Затя́тися — вперто наполягати на своєму; упиратися.
Зі́рка — 1. Небесне тіло. 2. перен. Видатна людина. 3. Геометрична фігура, предмет такої форми. 4. Світла пляма на лобі у тварин. 5. Садова рослина, суцвіття якої має квітки з п’ятьма пелюстками.
Зо́шит — 1. Зшиті аркуші чистого паперу в обкладинці для писання або малювання. 2. Окремий випуск періодичного видання або великого друкованого твору, що виходить частинами.
Інтер'є́р — архітектурно і художньо оздоблена внутрішня частина будинку, приміщення.
Кані́кули — Перерва в заняттях у навчальних закладах, що надається учням, студентам для відпочинку; вакації.
Ка́рстові — такі печери, які виникають унаслідок розчинення гірських порід водою.
Книга́рня – книжкова крамниця.
Кола́ж — склеювання окремих фотографій, вирізок з газет, афіш і малюнків на одну тему.
Комп’ю́тер — одна з назв електронно-обчислювальної машини.
Ко́ник — 1. Зменш.-пестл. до кінь. 2. Риба, голова якої схожа на кінську (морський коник). 3. перен. Вибрик, улюблений предмет розмов якоїсь особи. 4. Вид дитячої гри — їзда верхи на паличці. 5. Комаха з довгими ногами, що стрибає й крилами утворює сюркітливі звуки. 6. Пряник або іграшка, що має форму коня. 7. Вирізана прикраса на дахові, що іноді має форму кінської голови. 8. Дерев'яна пластинка для витушки, з якої мотають пряжу в клубок.
Копа́льня – шахта.
Крило́ – 1. Літальний орган птахів, комах та деяких ссавців. 2. діал. Плавець (у риб). 3. Нерухома відносно корпусу плоска поверхня літака (планера тощо), що підтримує його в повітрі під час польоту. 4. техн. Обертальна лопать вітряка.
5. Підводна частина корпусу швидкоплавного судна, що утримує його в максимальному надводному положенні під час руху. 6. Бляшаний дашок над колесом автомашини, екіпажа тощо для захисту від пилу, болота. 7. Робоча частина мотовила жниварки, хедера комбайна тощо. 8. Бокова частина будівлі, споруди, якоїсь площини тощо. 9. Бокова частина бойового порядку; фланг. 10. Крайнє угруповання якої-небудь політичної організації, напрямку тощо.
Купина́ — 1. Горбик на луці чи болоті, порослий травою або мохом. 2. Те ж саме, що купа. 3. Багаторічна рослина.
Лука́вити — хитрувати, приховувати правду.
Люби́сток — багаторічна духмяна трав'яниста рослина, корені та листя якої використовують у народній медицині. Його ще називають зоря, любчик, любим-трава.
Марципа́н – тісто з товченого мигдалю, горіхів тощо з цукром; кондитерський виріб із такого тіста.
Маши́на — 1. Механізм або комплекс механізмів, призначений для виконання корисної роботи. 2. Про організацію, установу, лад тощо, що, наче механізм, забезпечують безперебійну роботу когось, чогось. 3 Транспортний засіб.
Мас-медіа — засоби масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення та ін.)
Ме́діа (англ. media, від лат. medium — посередник) — це способи і засоби передавання, зберігання і відтворення інформації нам із вами.
Мете́лик — 1. Комаха. 2. Терміновий листок з коротким повідомленням. 3. Краватка у вигляді метелика.
Мініатю́ра – 1. Невеличкий кольоровий малюнок у старовинному рукописі або книзі. 2. Невеличка картина або портрет витонченої роботи. 3. Нарис, оповідання і т. ін. або театральна п'єса малого розміру.
Надвечі́р'я — час перед вечором, початок вечора.
Музе́й — 1. Культурно-освітній та науково-дослідний заклад, що збирає, вивчає, експонує та зберігає пам'ятки матеріальної й духовної культури, природничо-наукові колекції тощо. 2. перен. Зібрання яких-небудь речей.
Ні́жка — 1. Пестливе до нога (дитяча ніжка). 2. Нижня частина гриба (ніжка гриба).
Но́сик — 1. Зменшуване до ніс (дитячий носик). 2. Трубкоподібний виступ у посудині (носик чайника).
Оболо́нь — низинна місцевість біля річки чи озера, що затоплюється під час весняної повені.
О́брій — 1. Лінія зіткнення неба із землею чи водною поверхнею; горизонт, небокрай.
2. Простір, який постає перед очима на відкритій місцевості; видноколо.
Орга́н — найбільший духовий клавішний музичний інструмент, що складається з набору труб, у які надходить повітря.
Орди́нець — той, хто належав до орди — об'єднання кількох кочових племен під владою хана.
Орфогра́фія — Система загальноприйнятих правил написання слів якої-небудь мови; правопис (написання слів відповідно до правил).
Ота́ра – 1. Великий гурт овець, кіз. 2. (переносне) Безладний гурт людей; натовп, юрба.
Па́водок — тимчасове підняття рівня води в річках.
Папі́рус — 1. Тропічна багаторічна трав'яниста рослина родини осокових. 2. У єгиптян і інших стародавніх народів — матеріал для письма з цієї рослини. 3. Стародавній рукопис на такому матеріалі.
Парфуме́рія — 1. Пахучі вироби, які використовуються з гігієнічною та косметичною метою. 2. Галузь промисловості, яка виготовляє парфумерні вироби.
Патріа́рх — найстаріша, дуже поважна людина.
Пелена́ — покривало.
Перга́мент — 1. Оброблена певним чином шкіра молодих тварин, що застосовувалася до винайдення паперу як матеріалу для письма. 2. Давній рукопис, документ, написаний на такому матеріалі. 3. Дуже міцний, цупкий обгортковий папір, який не пропускає жиру і вологи.
Перева́л — найнижче і найдоступніше для переходу місце в гірському хребті.
Пе́рли — перламутрові зерна, що утворюються в черепашках деяких молюсків.
Пи́санка — куряче яйце, розписане воском і зафарбоване природними барвниками.
Пла́вні — заболочені або підтоплені ділянки річки, укриті рослинністю.
Плека́ти — дбайливо доглядати, піклуватися.
Покурі́вся — полетів, здіймаючи куряву.
Порі́г – 1. Дерев'яний брус, закріплений на підлозі під дверима; нижня частина одвірка. 2. перен. Початок, переддень чого-небудь. 3. Кам'янисте поперечне підвищення дна, що порушує спокійну течію річки. 4. спец. Найменша величина, кількість чого-небудь або мінімальна сила, що робить можливим вияв певної ознаки або якості.
Поті́к — невелика річка, струмок зі стрімкою течією. 2. Велика кількість людей, що рухається в одному напрямі. 3. Тип безперервного і послідовного виробництва. 4. Група учнів або студентів.
Поцу́пити — украсти.
Полони́ни — безліса ділянка верхнього поясу Українських Карпат, яка використовується для пасовиська та сінокосу (гірські луки в Карпатах).
Почастува́тися – їсти, пити, курити те, чим пригощають; їсти, пити в кого-небудь.
Пробива́ти – 1. Ударяючи по чому-небудь, робити отвір, заглибину і т. ін.; ударами, напором утворювати в чому-небудь діру, проходи тощо; проломлювати. 2. Прокладати (дорогу, шлях тощо); протоптувати (слід, стежку тощо). 3. Попереджаючи або повідомляючи про що-небудь, дати сигнал ударами об щось. 4. Ударяти в бік воріт або передавати партнеру (м'яч, шайбу і т. ін.).
Разо́к — нанизані на нитку однорідні предмети; сукупність предметів, розташованих один за одним.
Рекла́ма — плакат, що використовується з метою привернути увагу до когось або чогось.
Ремесло́ — дрібне виробництво готових виробів.
Рукокри́лі – тварини, передні кінцівки яких пристосовані для літання.
Руко́пис — 1. Текст будь-якого твору, написаний автором від руки або надрукований на машинці. 2. Пам'ятка стародавньої писемності.
Сло́їк — висока посудина зі скла, глини чи фаянсу.
Смако́лики – те, що має приємний смак.
Сму́ток — 1. Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба. 2. Сумний, зажурений вираз (очей, обличчя і т. ін.)
Справля́ти — купувати, замовляти у майстра.
Стомато́лог — лікар (лікарка), що лікує зуби.
Сухові́й – сухий гарячий вітер, що супроводжується високою температурою, дуже низькою відносною вологістю повітря і викликає тривалу засуху.
Тил — задня, зворотна частина, сторона чого-небудь.
Тлума́чити — 1. Пояснювати значення. 2. (застаріле) Перекладати з однієї мови на іншу.
Трембі́та — гуцульський музичний інструмент у вигляді довгої дерев'яної труби.
Уніка́льний — надзвичайний, рідкісний, винятковий, неповторний.
У́смішка — 1. Порух м’язами обличчя для вираження сміху. 2. Гумористичний художній твір.
Фа́уна — тварини певної місцевості.
Фло́ра — рослини певної місцевості.
Фунікуле́р — залізниця, якою на канатах рухається пасажирський вагон.
Хіру́рг — лікар, який оперує хворих.
Цуке́рка — солодкий кондитерський виріб.
Цура́тися — триматися осторонь, уникати, відмовлятися.
Шарф — зіткана чи зв'язана річ верхнього одягу, якою кутають шию, накривають голову або плечі.
Ша́ти — багате, розкішне святкове вбрання.
Шко́ла — 1. Навчальний заклад (середня школа). 2. Мистецький заклад (школа мистецтв). 3. Набування знань, досвіду (сувора школа життя). 4. Система прийомів навчання, напрям у науці чи мистецтві, набування знань (школи гри на фортепіано). 5. Напрям у науці чи мистецтві (візантійська школа).
Язи́к – 1. М’язовий орган у ротовій порожнині. 2. Органа мовлення. 3 Полонений з потрібними відомостями. 4. Металевий стрижень у дзвонах тощо. 5. Складова частина деяких ботанічних назв.
Ясене́ць І. Багаторічна трав'яниста ефіроносна рослина. Ясене́ць ІІ. Пестливе до ясен. Ясене́ць ІІІ. Перший тоненький льодок на річці, ставку.
4 КЛАС
Амфітеа́тр — 1. У давній Греції і Римі кругла чи напівкругла споруда для видовищ з ареною посередині, навколо якої розташовані місця для глядачів. 2. У сучасному театрі — ряди крісел, розташовані уступами безпосередньо за партером, а також частина залу, де розміщені ці крісла. 3. Півколом, що підвищується, розширяючись догори.
Анота́ція — це короткий виклад змісту книжки.
Арши́н — давня одиниця довжини (71,12 см).
Афи́на — так називають у Карпатах чорницю.
Афоризм — думка, стисло висловлена в дуже виразній формі.
Барха́ни — нанесені вітром піщані горби переважно серпоподібної форми, які не закріплені рослинністю.
Бестсе́лер — популярна книжка, що потрапила до списку тих, які найбільше продаються.
Біли́зна І. Вироби з тканин (переважно білі) для одягання на тіло або для побутових потреб (на постіль і т. ін.). Білизна́ ІІ. Хижа прісноводна промислова риба. Біли́зна ІІІ. ім. до білий; білість.
Біологічний — властивий живим організмам.
Бу́йний — 1. Який виявляється з великою силою; сильний, навальний. 2. Який дуже сильно розрісся; пишний, розкішний. 3. Великий розміром. 4. Невгамовний, нестримний.
Бутафо́р — імітує предмети (скульптури, мебпі, посуд, прикраси, зброю та ін.), які використовують у театральних спектаклях.
Верба́ — дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками.
Верф — сукупність споруд на березі річки, моря, де будують і ремонтують судна (кораблі).
Га́джет (ґа́джет) — будь-який цифровий електронний прилад: мобільний телефон, планшет, електронна книжка.
Гардеро́б — 1. Шафа для одягу. 2. Приміщення в громадському будинку, де зберігається верхній одяг; роздягальня. 3. Увесь одяг однієї людини.
Ге́ймер (ґе́ймер) — людина, яка захоплюється відеогрою.
Глазу́р — спеціально приготовлений густий солодкий сироп, яким покривають кондитерські вироби.
Ви́бій І. 1. Заглибина від ударів. 2. Яма на дорозі, вибита внаслідок частої їзди. Ви́бій ІІ. Кінець гірничого видобутку, місце роботи шахтаря, яке постійно пересувається.
Декора́тор — той, хто планує на сцені розміщення декорацій (предметів).
Дендропа́рк — парк із колекцією різних порід дерев.
Ди́кція — чітке вимовляння звуків відповідно до норм мови.
Діагра́ма — це малюнок, креслення чи графічне зображення, подані як певні позначення об'єктів і понять, що порівнюються, і можуть показувати відношення між ними.
Дуда́ — дудка, волинка (народний духовий музичний інструмент, що складається з міха і вставлених у нього двох-трьох трубок).
Дьо́готь — темна густа в'язка рідина з неприємним запахом, якою в давнину змащували колеса.
Жанда́рм (заст.) — особа, яка служила у військовій поліції; сучасний поліцейський.
Живо́пис — вид образотворчого мистецтва, що зображує фарбами предмети і явища навколишньої дійсності.
Жупа́н — старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром.
Зо́лото — 1. Хімічний елемент, благородний метал жовтого кольору, гнучкий, тягучий і ковкий (біле золото — бавовна, чорне золото - нафта). 2. збірн. Золоті речі; дорогий золототканий одяг і т. ін. 3. збірн. Золоті монети, гроші і т. ін. 4. Про щось дуже цінне, гарне або про кого-небудь, вартого, гідного поваги.
Зорелі́т — міжпланетний космічний корабель.
Ієро́гліф — фігурний знак, що позначає слово, склад або звук мови.
Карти́на — 1. Твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні, дошці тощо. 2. Епізод, частина акту п'єси, що потребує окремої декорації. 3. Те, що можна бачити, охопити зором або чітко уявити. 4. Про кого-, що-небудь, що своїм виглядом викликає захоплення. 5. Те саме, що кінофі́льм.
Кола́ж (від французького слова, що означає «склеювати») — це композиція з природних матеріалів, аплікація із тканин різної фактури або мозаїка з фотографій (колажі можуть бути на різні теми. Під час створення колажів використовують вирізки з газет, журналів, фотографії, написи, окремі букви, власні малюнки тощо)
Кулі́ш — густий суп (зазвичай із пшона).
Куши́р — багаторічна трав'яниста рослина, що росте у воді; водяна кропива.
Левада — ділянка землі із сінокосом, городом та плодовим садом або іншими деревами.
Лист І. Орган повітряного живлення і газообміну рослин у вигляді тонкої, звичайно зеленої пластинки. Лист ІІ. 1. Тонкий, щільний шматок або шар якого-небудь матеріалу (паперу, заліза, фанери і т. ін.). 2. Писаний текст для повідомлення про що-небудь, спілкування з кимсь на відстані, а також відповідна поштова кореспонденція. 3. Офіційний, грошовий або інший документ.
Лита́ври — ударний музичний інструмент, що має форму півкулі, отвір якої затягнений шкірою; різновид барабана.
Літерату́ра — 1. Уся сукупність наукових, художніх і т. ін. творів того чи іншого народу, періоду або всього людства. 2. Вид мистецтва, що зображує життя, створює художні образи за допомогою слова. 3. Сукупність друкованих творів певної галузі знань, з певного питання.
Літо́писець — 1. У стародавній Русі — той, хто писав літопис. 2. перен. Про того, хто послідовно описує певні події.
Літочи́слення — система відліку й обчислення великих проміжків історичного часу.
Ма́ляр — робітник, що фарбує стіни будівель.
Маля́р — художник.
Мегапо́ліс — велике місто, у якому понад мільйон населення.
Мелоді́йність — це властивість, що означає милозвучність чи наспівування.
Мере́живо — 1. Сітчаста тканина з узорами для оздоблення. 2. перен. Те, що нагадує таку тканину.
Му́ляр — майстер мурування, каменяр.
Навіга́тор — радіоелектронний пристрій, який допомагає визначити певне місце на Землі.
Натюрмо́рт — картина, на якій зображено предмети побуту, квіти, фрукти тощо.
Пейза́ж — 1. Загальний вигляд якоїсь місцевості; краєвид. 2. Картина або малюнок із зображенням краєвиду. 3. Жанр творів образотворчого мистецтва, присвячений зображенню краєвиду; пейзажний живопис. 4. Опис, зображення картин природи в літературі, музиці.
Писа́ти — 1. Зображувати рукою на папері або іншому матеріалі графічні знаки (літери, цифри тощо). 2. Повідомляти про що-небудь письмово або у пресі. 3. Складати і записувати який-небудь текст. 4. Займатися літературною діяльністю, бути письменником. 5. Створювати твір живопису. 6. Давати кому-небудь ім'я, рідше прізвище, занотовуючи його в документі.
Портре́т — картина, на якій зображено людину.
Профе́сія — рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань і навичок і є для кого-небудь джерелом існування.
Реквізи́тор — той, хто розпоряджається в театрі чи на кіностудії реквізитом.
Родзи́нки — 1. Сушені ягоди винограду. 2. Те, що надає виняткової особливості, оригінальності.
Сава́ни — тип рослинності, поєднання трав’яного покриву з окремим деревами або чагарниками.
Самобу́тній — відзначається природною своєрідністю, не схожий на інших (інші); самостійний у своєму розвитку, незалежний від будь-яких впливів; неповторний, оригінальний.
Сап’я́н — тонка м'яка шкіра найрізноманітніших кольорів, виготовлена із козлячих (рідше овечих, телячих) шкур.
Сап'я́нці — 1. Чоботи або черевики, пошиті із сап'яну. 2. Сап’ян у порівняннях.
Серп — сільськогосподарське ручне знаряддя праці.
Скалки — блискучі кристали гірських порід.
Ске́йтборд (англ., скорочено скейт) — дошка на чотирьох колесах для скейтбордингу.
Скейтбо́рдинг — ковзання на дошці.
Сму́ток — 1. Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею тощо; сум, журба. 2. Сумний, зажурений вираз (очей, обличчя тощо).
Спо́риш — трав'яниста рослина із дрібними квітками, росте на узбіччях доріг.
Таран — старовинне знаряддя у формі колоди для руйнування мурів.
Терли́ця (заст.) — ручне знаряддя для оброблення льону.
Тре́йлер — відеоролик, який складається з коротких і зазвичай найбільш видовищних уривків фільму для його анонсування або реклами.
Тулумба́с — старовинний ударний музичний інструмент, що мав форму мідної чаші (казана), обтягнутої з відкритого боку шкірою, по якій б'ють калаталом.
Чесноти — доброчесність, порядність.
Цимба́ли — старовинний музичний інструмент, що складається з дерев'яного корпусу трапецоїдальної форми і металевих струн, на яких грають, ударяючи молоточками або паличками.
Чорни́ця — чагарникова рослина, кущ із червонувато-фіолетовими ягодами.
Ю́нга — підліток на судні, що навчається морської справи, готується стати матросом; молодший матрос.
5 КЛАС
Аванпост — передовий військовий пост.
Агресія — застосування сили.
Аеропорт — аеродром, обладнаний для забезпечення регулярних польотів транспортної авіації.
Академія — 1. Наукова установа. 2. Вищий навчальний заклад.
Аналіз — дослідження предметів, явищ та ін. шляхом розкладу, розчленування їх у думці на складові частини. Антонім: синтез.
Атрибут — ознака або предмет, які становлять характерну прикмету чого-небудь.
Байрак — ліс у яру або яр, схили якого поросли лісом.
Баласт — вантаж для регулювання підйомної здатності повітроплавальних апаратів або мореплавних якостей судна. Перен. непотрібна, зайва річ.
Басовито — низьке звучання (голосу, звука).
Ба́шта — військова споруда, частина фортеці; верхня обертова частина корпусу танка або броньованого автомобіля.
Білборд — рекламний щит
Бісер — дрібне різнокольорове скляне намисто, яке застосовують у вишиванні.
Брунатний — коричневий; темно-жовтий.
Булава — старовинна зброя у вигляді палиці з кулястим потовщенням на кінці.
Взаємини – взаємні стосунки між кимось, взаємозв'язок, взаємовплив.
Ве́жа — вузька висока технічна конструкція: телевізійна вежа.
Вислів – сполучення слів, що виражає закінчену думку; мовний зворот.
Візерунок — малюнок із ліній, кольорів, тіней тощо.
Вікіпедія — спільно створювана користувачами Інтернету електронна енциклопедія, що містить понад 16 мільйонів визначень і статей, написаних 271 мовою світу.
Віко — верхня частина скрині, діжки й т. ін., якою їх закривають.
Вороний — чорний із синюватим полиском (про масть коня).
Вчасний – який відбувається, робиться у відповідний час.
Гарний – приємний зовнішнім виглядом, позитивний.
Гаяти(ся) — затримувати(ся); баритися.
Героїчний – 1. Відважний, доблесний. 2. Який здійснює подвиги, здатний до подвигів, героїзму
Герой — людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість; головна дійова особа літературного твору.
Глипнути — глянути, поглянути.
Голосник — звуковий отвір у верхній частині коробки народних (переважно струнних) інструментів.
Гульвіса — той, хто любить погуляти, влаштовує легковажні витівки.
Гумор — доброзичливо-глузливе ставлення до чогось, уміння зобразити щось у комічному вигляді.
Гуртувати – об'єднувати когось однією метою; організовувати щось ціле з окремих, самостійних частин.
Ґаджет (гаджет) – невеликий електронний пристрій.
Ґаздиня — господарка, хазяйка.
Герої́зм — найвище виявлення самовідданості й мужності.
Ґудз — 1. Ґуля. 2. Вузол на мотузку, шнурку, нитці.
Дайджест — журнал, який у скороченому і спрощеному вигляді передруковує матеріали з інших видань.
Делікатний — 1. Ввічливий, люб'язний, завжди готовий виявити увагу, зробити послугу. 2. Витончений, тендітний. 3. Такий, що потребує обережного і тактовного ставлення.
Дереви́на — те саме, що дерево, багаторічна рослина з твердим стовбуром і гіллям, що утворює крону.
Деревина́ — тверда тканина між корою та серцевиною, що становить основну масу деревних або кущових рослин.
Джерело́ — 1. Потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі. 2. Те, що дає початок чому-небудь; основа чого-небудь. 3. Писемна пам'ятка, документ, на основі якого будується наукове дослідження.
Джура — на Україні в XVI—XVIII ст — зброєносець у козацької старшини.
Дизайнер — фахівець із дизайну — діяльності, спрямованої на створення виробів, які б відповідали вимогам суспільства (корисності, зручності в експлуатації, краси і т ін.).
Дотеп — кмітливий влучний вислів; жарт
Духовність — пов'язаність із внутрішнім світом людини, її поглядами та почуттями.
Ескімо — морозиво, полите шоколадом.
Жебоніти — 1. Говорити неясно, невиразно, нерозбірливо; бубоніти, белькотати. 2. перен. Створювати тихі, одноманітні звуки (шелест, дзюркотіння і т. ін.).
Жест — рух тіла, що супроводжує людську мову або замінює її.
За́вжди – у будь-який час, повсякчас, постійно.
Захисни́к — 1. Той, хто захищає, обороняє від нападу, замаху, удару. 2. Той, хто відстоює у суді інтереси обвинуваченого. 3. Один з гравців футбольної або хокейної команди.
Зближувати – 1. Переміщаючи, зменшувати відстань між чимсь, наближати що-небудь одне до одного. 2. Встановлювати тісніший зв'язок, взаємодію. 3. Створювати взаєморозуміння, дружні стосунки.
Іграшковий – призначений для гри
Імідж — навмисне сформований образ якої-небудь особи, явища, предмета.
Ініціатива — перший крок у якійсь справі; почин.
Інформація — нові відомості, повідомлення про щось, знання.
Кліп — відеосупровід естрадного номера, складений з окремих кадрів або кінофрагментів.
Кмітливий — здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий.
Книш — білий хліб із загорнутими всередину краями та змазаний салом або олією.
Комікс — серія малюнків з короткими текстами.
Комп'ютер — електронний пристрій обробки інформації, що діє автоматично за заздалегідь складеною програмою або послідовністю команд.
Контраст — гостро виражена протилежність, різка відмінність у яскравості або кольорі предметів.
Коралі — намисто (намистини) з коралів — червоних, рожевих або білих вапнистих відкладів деяких видів морських тварин, які після обробки використовують як прикрасу.
Корт — майданчик для гри в теніс.
Кошовий — вождь, отаман козаків на Запорозькій Січі.
Краватка — зав'язана вузлом під коміром сорочки чи блузки смужка тканини, яку носять для прикраси.
Круп — задня частина тулуба тварини (зазвичай коня).
Культура – сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії
Купина — горбик на луці чи болоті, порослий травою або мохом.
Латаття — водяна рослина з великим листям та білими або жовтими квітками.
Левада — присадибна ділянка землі із сінокосом, городом та плодовим садом або іншими деревами.
Лексема — слово як самостійна смислова одиниця, що розглядається в мовознавстві в усій сукупності своїх форм і значень.
Лиман — затока з морською водою в гирлі річки або озеро поблизу моря.
Лідер — 1. Той, хто стоїть на чолі організації, групи; вождь. 2. Особа або група осіб, що йде першою в якому-небудь змаганні.
Ма́нго — 1. Тропічне плодове дерево родини анакардієвих. 2. Жовто–зелений солодкий плід цього дерева.
Марнославство — надмірна впевненість у своїх силах, здібностях, можливостях; самовпевненість; погорда, зарозумілість, зазнайство, пиха.
Малювати – зображувати кого-небудь, що-небудь на площині олівцем, пером, фарбами тощо
Матовий — позбавлений блиску, глянцю. Антонім: блискучий.
Мереживо — сітчаста тканина з узорами, якою оздоблюють одяг, білизну та ін. предмети домашнього вжитку.
Меценат — багатий покровитель митців і науковців.
Мимохідь — проходячи мимо когось; по дорозі; між іншим.
Мимохіть — без певного наміру, мимоволі; ненароком, несвідомо.
Мікроскопічний — 1. Який можна побачити тільки через мікроскоп. 2. перен. Дуже малий, незначний за розміром.
Мі́́міка — рухи м'язів обличчя, що виражають внутрішній душевний стан людини.
Моя – приналежність тому, до того, хто говорить
Мріяти — думати про здійснення чогось бажаного; прагнути в думках до чогось.
Мугикати — стиха, невиразно наспівувати.
Музей – 1. Культурно-освітній та науково-дослідний заклад, що збирає, вивчає, експонує та зберігає пам'ятки матеріальної й духовної культури, природничо-наукові колекції тощо; 2. Приміщення такого закладу
Мур — 1. Висока кам'яна або цегляна стіна. 2. Загорожа з каменю.
Народ – 1. Населення держави, країни. 2. Група людей, об'єднаних спільними ознаками (мовою, культурою тощо). 3. Взагалі люди, переважно у великій кількості.
Насічка — 1. Зарубка, нарізка на чому-небудь. 2. Висічений на металі, камені і т. ін. та оздоблений іншим металом рисунок для прикраси.
Натяк — слово або вислів, що не повністю щось розкриває, а лише створює умови для догадування, нагадує про когось або щось.
Небіж — син брата або сестри; племінник.
Ноутбук — невеликий персональний комп'ютер із батарейним живленням, вагою 2—3 кг
Нуртувати — крутитися, клекотіти, утворювати вир, вирувати.
Оберіг — предмет, наділений здатністю оберігати його власника від різних лих.
Оксамит — тканина з густим коротким ворсом з натурального шовку або штучного волокна.
Орнамент — візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів.
Періодика — видання, що виходять друком регулярно, через певні визначені проміжки часу.
П'єдестал — художньо оформлене підвищення, на якому встановлюється статуя, скульптура, колона і т ін.; постамент
Пищаль — старовинна вогнепальна зброя, схожа на рушницю.
По́за — положення тіла.
Покоління — люди близького віку, що живуть в один період часу.
Покута — 1. Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї; каяття. 2. Покарання за вчинений злочин, провину, поганий учинок.
Поратися — 1. Виконувати хатню роботу, працювати по хазяйству. 2. Порядкувати, робити лад.
Прикрощі — неприємні події, невдачі, лихі пригоди.
Прискринок — невеликий ящик для дрібних речей у верхній частині бокової стінки скрині.
При́тча — оповідний літературний твір повчального характеру, змістом близький до байки.
Репродукція — фотографічне відтворення творів живопису, карт, фотознімків і т. ін.
Рідний — 1. Такий, що має кровний зв'язок із ким-небудь. 2. перен. Близький кому-небудь духом, поглядами, звичками.
Рілля — зоране поле, земля.
Розетка — 1. Пристрій для вмикання освітлювальних, нагрівальних та інших приладів в електромережу. 2. Маленьке блюдечко для варення, меду і т. ін. 3. Група листків, скупчено розташованих на вертикальному стеблі, ледве піднятому над землею.
Розлогий — 1. Який розкинувся на великій площі, обіймає великий простір. 2. Який має широко розкинуте гілля (про дерева, кущі і т. ін.); крислатий, гіллястий.
Самовпевненість — надмірна впевненість у собі, своїх можливостях, здібностях.
Семантика — значення мовних одиниць: окремих слів, складових частин слова тощо.
Серце – 1. Центральний орган кровоносної системи у вигляді м'язового мішка, ритмічні скорочення якого забезпечують кровообіг (у людини — з лівого боку грудної порожнини). 2. Цей орган людини як символ зосередження почуттів, настроїв, переживань. 3. Перен. Внутрішній психічний світ людини, її настрої, переживання, почуття. Відчувати серцем.
Символ — умовне позначення якогось предмета, поняття або явища.
Синтетичний — одержаний у результаті синтезу (поєднання окремих елементів, частин); штучний.
Скімлити — тихо, жалібно плакати.
Скіфи — степові племена, які населяли південну частину території сучасної України в І тисячолітті до н. е. — на початку І тисячоліття н. е.
Скульптура — 1. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну або рельєфну форму і виконуються способом витісування, виливання, різьблення, ліплення з твердих чи пластичних матеріалів (каменю, металу, дерева, глини і т ін.). 2. Твір цього виду мистецтва (статуя, бюст, барельєф і т. ін.).
Слушний — найбільш прийнятний, зручний, вигідний за даних обставин, уданому випадку.
Смайлик — зображення людського обличчя, яке використовують для вираження емоцій та почуттів.
Стадіон — спортивна споруда, яка складається з футбольного поля, майданчиків, бігових доріжок, трибун для глядачів і призначена для тренувань і змагань з різних видів спорту.
Сторожко — насторожено, тривожно, зосереджено на чеканні чогось.
Стрес — стан напруження, що виникає під впливом сильних несприятливих факторів.
Сурогат — замінник натурального продукту, який має лише деякі його властивості. перен. Те, що підміняє собою що-небудь.
Сухозлотиця — 1. Дуже тонкі пластинки золота, якими покривають, оздоблюють що-небудь. 2. Сріблясті або золотисті металеві нитки, що йдуть на виготовлення парчевої тканини; мішура.
Тайстра — торбина, яку носять через плече.
Талісман — предмет, що, за уявленнями людини, має чудодійну силу й приносить їй щастя, удачу, оберігає від небезпеки.
Творчість — діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей.
Тендітний — 1. Ніжний своєю будовою, витончений. 2. Слабкий, неміцний.
Три – 1. Назва числа; 2. Те саме, що трійка
Узлісся — смуга на краю лісу.
Файл — окремий набір даних, записаний у пам'яті комп'ютера.
Фанерувати — облицьовувати фанерою — деревинним матеріалом у вигляді тонких пластин.
Феномен — виняткове, незвичайне, рідкісне явище.
Філармонія — 1. Установа, що займається організацією концертів і популяризацією музичного мистецтва. 2. Приміщення, у якому відбуваються концерти, організовані цією установою.
Фонема — найменша звукова одиниця мови, яка служить для творення й розрізнення слів та їх форм; звук мови.
Формат — розмір чого-небудь (книжки, газети, аркуша і т. ін.).
Фортеця – призначений для тривалої оборони укріплений пункт із міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами
Фрагмент — окрема частина твору мистецтва, уривок тексту.
Хакер — комп'ютерний злодій.
Хизуватися — пишатися чимось, виставляти напоказ; хвалитися, чванитися.
Химерний — незвичний, чудернацький.
Хирлявий — ослаблений, виснажений; кволий, немічний, худий.
Хобі — захоплення, улюблене заняття на дозвіллі.
Цетка — маленька пляма на чомусь.
Чепурний — такий, що відзначається чистотою, акуратністю, охайністю.
Шалик— шарфик, кашне.
Шарада — загадка, побудована на визначенні якогось слова за його частинами або складами, поданими описово.
Шати — 1. Багате, розкішне святкове вбрання. 2. Те, що прикрашає, огортає собою когось, щось (про листя, сніг і т ін.).
Шедевр — витвір, що є найвищим досягненням мистецтва, майстерності.
Шолудивий — покритий струпами, облізлою шерстю; паршивий.
Шопінг — закупівля товарів у крамницях.
Шоу — пишна естрадна вистава.
Шпаркий — швидкий, меткий, спритний.
Ювіляр — особа, установа, місто і т. ін., ювілей яких відзначають, святкують.
Юрист — фахівець із правознавства, юридичних наук.
Ятаган — старовинна холодна зброя з увігнутим лезом, середня між шаблею й кинджалом.
Ятрити — спричиняти запалення, біль, подразнення; перен. необережними словами, діями змушувати знову відчувати, переживати щось важке, неприємне.
6 КЛАС
Бентежити — викликати хвилювання, тривожити
Бурштиновий — 1. Зроблений із бурштину. 2. Який має колір бурштину; прозоро-жовтий.
Ватра (діал.) — багаття, вогнище.
Версія (франц.) — одне з кількох тлумачень певного факту, події.
Верф (гол.) — сукупність споруд на березі річки або моря, де будують і ремонтують судна.
Вишуканість — витонченість, елегантність.
Вітраж (франц.) — візерунок із кольорового скла або малюнок на склі (на вікнах, дверях і т.ін.).
Ґазда (діал.) — господар.
Гармонійність (від грец.) — основаність на гармонії — узгодженості, поєднанні, взаємній відповідності якостей (предметів, явиш,, частин цілого); злагодженість.
Груба — піч, яка слугує для опалювання приміщення.
Ґандж (діал.) — недолік, вада.
Джура (заст.) — в Україні XVI -XVIII ст. — зброєносець у козацької старшини.
Довкілля — навколишнє середовище.
Емоційний (від франц.) — 1. Який виражає або викликає емоції. 2. Який легко збуджується; нестриманий.
Запаска (заст.) — жіночий одяг у вигляді шматка тканини, ш,о використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки.
Експонат (лат.) — предмет, виставлений для огляду в музеї або на виставці.
Жорна — плескуватий круглий камінь, призначений для розмелювання зерна.
Індивідуальний (від франц.)— властивий певній особі; створений окремою особою, окремий.
Інтелігентність (від лат.) — розумова розвинутість; освіченість, культурність.
Інтернет (від англ. internet, inter — між, net — павутина, сітка) — система об'єднаних між собою комп'ютерних мереж, що охоплює весь світ і дає можливість користуватися багатьма послугами мережі.
Кіновар — 1. Мінерал червоного кольору; сірчиста ртуть. 2. Червона фарба, яку добувають із сірчистої ртуті.
Комин — передня (нижня) частина димоходу варистої печі; димар.
Корогва (заст.) — військовий бойовий прапор.
Курінь — 1. Легка будівля, сторожка (на городах, баштанах та ін.). 2. Окрема частина запорізького козацького війська. 3. Житло козаків, що складали таку частину війська.
Лампада — 1. Наповнена оливою невелика посудина з ґнотом, яку запалюють перед іконами. 2. заст. Світильник, лампа.
Леміш (засг.) — частина плуга, що підрізує шар землі знизу.
Милозвучність — приємність для слуху.
Мотовило (заст.) — знаряддя для змотування пряжі, ниток.
Нехворощ — одна з назв багаторічної трав'янистої рослини полину.
Обценьки — ручне металеве знаряддя у вигляді щипців із загнутими всередину і загостреними кінцями для витягування цвяхів.
Ослін — переносна кімнатна лава для сидіння.
Осоння — незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем.
Отоманка — широкий м'який диван із подушками замість спинки і з валиками на краях.
Очіпок (заст.) — старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, ховаючи під ним волосся.
Палітра (франц.) — 1. Чотирикутна або овальна дощечка, пластинка, на якій живописець змішує й розтирає фарби. 2. перен. Сукупність, сполучення кольорів, характерне для окремої картини, творчості художника та ін.
Перебендя (заст.) — 1. Людина, що вміє весело, дотепно щось розказати, проспівати та ін. 2. Вередлива, перебірлива людина; вередун.
Перука — штучний головний покрив з чужого або синтетичного волосся; парик.
Плахта (заст.) — жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ переважно з картатої тканини.
Плюш (нім.) — тканина з м'яким довгим негустим ворсом на лицьовому боці.
Подушне (іст.) — податок поміщикові з кожної особи (душі).
Покуть — в українській хаті куток, розміщений по діагоналі від печі.
Прісно (заст.) — вічно, завжди.
Прядка — домашній верстат для ручного прядіння, який приводиться в рух ножним або ручним приводом.
Пюпітр (франц.) — підставка для нот або книжок у вигляді похилої рамки або дошки.
Рало (заст.) — примітивне знаряддя для оранки землі.
Рамено (заст.) — плече.
Ратище (заст.) — 1. Спис. 2. Древко прапора.
Символ (грец.) —умовне позначення предмета, поняття або явища.
Скриптура (заст.) — зошит.
Ступа — пристрій для лущення та подрібнення різних речовин.
Сюртук (заст.) — чоловічий верхній двобортний одяг з довгими полами.
Узвар — 1. Солодка рідка страва із сушених фруктів і ягід, зварених у воді; компот 2. заст. Солодкий відвар із сушених фруктів, що готувався напередодні церковних свят Різдва і Хрещення як обрядова страва.
Хист — 1. Уміння щось робити; здібності. 2. Надзвичайний природний дар, обдарованість; талант
Хмиз — невеликі тонкі гілки, відділені від дерева.
Шляхетний — 1. Аристократичного, дворянського походження. 2. Який відзначається високими моральними якостями; такий, що дістав добре виховання; благородний.
Яса (турец.) — 1. Сигнал, знак. 2. Вітання гарматними залпами; салют
Яничар (турец.) — 1. У султанській Туреччині — солдат регулярної піхоти, створеної в XIV ст. з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманство. 2. перен. Зрадник, відступник.
Ясир (заст.) — бранці, полонені, яких захоплювали вороги під час розбійницьких нападів на українські землі в XV-XViii ст.
7 КЛАС
Аватар (санскр.) — невеликий малюнок або фотографія, яку використовують як зображення користувача мережі Інтернет, зокрема в соціальних спільнотах.
Автопортрет (гр.) — портрет художника, скульптора, виконаний ним самим.
Агат(гр) — напівдорогоцінний камінь, що використовують для прикрас, а також у хімічному виробництві.
Акцент (лат.) — своєрідний характер вимови, властивий тій або іншій мові (діалектові), особі; перен. особлива увага до чогось; підкреслення.
Амбіція (лат.) — самолюбство; гордість; честолюбство
Археолог (гр.) — фахівець у галузі археології — науки, що вивчає давні побут і культуру людського суспільства на підставі добутих під час розкопок речових пам'яток минулого.
Атрибут (лат.) — предмет або істотна ознака, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь.
Багатоетнічний — такий, що включає багато етносів — історично сформованих на певній території стійких сукупностей людей, що мають спільні риси й особливості культури та мови; синонім: поліетнічний.
Бренд (англ.) — торгівельна марка компанії, товару або продукту; перен. щось унікальне, особливе.
Вилиця — опукла кістка черепа між оком і верхньою щелепою.
Вугіль — 1. збірн. Те саме, що вугілля. 2. Недопалене дерево, яким художники створюють ескізи та підмальовки живописних творів.
Деградація (лат.) — поступове погіршення, втрата якихось якостей, властивостей; занепад, виродження.
Дух — свідомість, мислення; внутрішній стан, моральна сила людини (колективу).
Духовний — 1. Пов'язаний із внутрішнім психічним життям людини, її моральним світом; антонім: матеріальний. 2. Нематеріальний, нетілесний. 3. Такий, що стосується релігії, церкви, належний їм; антонім — світський.
Духовність — властивість вдачі, що полягає в переважанні духовних, моральних та інтелектуальних інтересів над матеріальними, фізичними.
Душа — 1. Внутрішній психічний стан людини з її настроями, переживаннями та почуттями. 2. Сукупність рис, якостей, властивих певній особі. // Людина як носій тих чи інших рис, якостей.
Душевність — щирість, відвертість, сердечність, доброта, чулість.
Глибокодумність — схильність до глибокого мислення; сповненість глибокого змісту.
Етнографічний — такий, що відображає особливості побуту, звичаїв, культури певного народу.
Жайвір — 1. Польова чи степова співуча пташка ряду горобцеподібних. 2. Виріб з тіста, що формою нагадує жайворонка.
Запатентувати — документально закріпити своє виключне право на винахід, отримавши патент — документ, який таке право посвідчує.
Звичай — 1. Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті народу, колективу і т. ін. 2. Традиційний порядок відзначення певних свят, подій і т. ін., пов'язаний з виконанням певних дій і використанням атрибутів, предметів тощо.
Імідж (англ.) — 1. Громадська думка, уявлення про когось, щось; репутація, образ. 2. Навмисно створюваний образ особи (зокрема її вигляд і манера поведінки), спрямований на формування громадської думки чи уявлення про неї.
Індивідуальний — властивий певній особі: окремий, особливий.
Інтелект (лат.) — розум, здатність людини думати, мислити.
Інтелектуальний — наділений інтелектом; розумовий, духовний.
Канва — 1. Сітчаста тканина для вишивання, перен. основа чого-небудь.
Кобеняк (заст.) — суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг; кирея, сіряк.
Креативний (англ.) — здатний до вироблення нових, оригінальних ідей та їх втілення, спрямований на творчість; творчий; оригінальний.
Культура (лат.) — сукупність матеріальних та духовних цінностей, а також способи їх створення, вміння використовувати для людського прогресу, передавати з покоління в покоління.
Ліцензія (лат.) — дозвіл, що надається на право використання або виробництва чогось.
Магічний — такий, що стосується магії— сукупності прийомів та обрядів, які мають чудодійну силу; перен. чарівний, чудодійний, непереборний.
Манія (гр.) — надмірна пристрасть, шалений потяг, нестримне захоплення чимось.
Матеріальний — 1. Такий, що існує незалежно від свідомості; антонім: духовний. 2. Пов'язаний із володінням певною власністю, прибутками, заробітком, грошима.
Містицизм — віра в існування надприродних сил та їхній вплив на життя людей.
Мольберт (нім.) — підставка, на якій художник установлює підрамник із полотном, картон і т. ін. для малювання.
Мораль — 1. Система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства; етика. 2. Повчальний висновок із чогось (байки, казки та ін.).
Навала — вторгнення ворожих військ у якусь країну, на якусь територію; розм. велика кількість людей; ватага, натовп.
Нація (лат.) — історична форма спільності людей, об'єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв'язками, певними рисами культури і характеру.
Оберіг — предмет, наділений здатністю оберігати свого власника від різних лих; синоніми: амулет, талісман.
Обряд — сукупність установлених звичаєм дій, пов'язаних із побутом, відзначенням релігійних і світських свят і т.ін.
Оригінальний — 1. Який не є копією або підробкою чого-небудь; справжній. 2. Який привертає до себе увагу своєю незвичайністю, своєрідністю.
Пафосний — пройнятий пафосом (гр.) — почуттям пристрасного запалу, піднесеності, натхнення.
Підмальовок — здійснювана художником підготовча робота — накладання на поверхню полотна тонкого шару фарби, на який пізніше накладають інші фарби.
Поліграфія — виготовлення друкованої продукції
Почасти — неповністю, не цілком, частково; до певної міри
Ракурс (фр. ) — 1 Зображення предмета з різних точок зору. 2. Перспектива зображення предмета, кут зору, який впливає на зорове сприйняття предмета.
Раціональний (лат.) — 1. Який ґрунтується на вимогах розуму, логіки; розумний. 2. Спрямований до кращого, розумнішого застосування чого-небудь; доцільний.
Ретушер — фахівець із ретушування — виправлення, підмальовування фотознімків, картин і т. ін. олівцями, фарбами або із застосування хімічної або інтер- нет-обробки.
Символ (гр.) — умовне позначення предмета, поняття або явища.
Симпатія (гр.) — почуття приязні, прихильності, доброзичливості до когось, чогось.
Слоган (англ.) — рекламне гасло у формі короткого речення, яке легко запам'ятовується.
Стилізований — такий, якому надано характерних рис певного стилю; який за формою є наслідуванням певного стилю.
Стронгмен (англ.) — учасник змагань за титул «Найсильніша людина світу»; спортивна професія.
Суржик — 1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю тощо; борошно такої суміші. 2. Перен. Елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без додержання норм літературної мови.
Темперамент (лат.) — 1. Сукупність психічних особливостей людини, що виявляються в її поведінці, мірі її життєвої активності. 2. Життєва активність, здатність до внутрішнього піднесення.
Тенденція (лат.)— 1. Напрям розвитку чого-небудь. 2. Прагнення, намір, властиві комусь або чомусь. 3. Провідна думка, ідея художнього або наукового твору.
Технологія (гр.) — сукупність знань, відомостей про послідовність окремих трудових операцій у процесі виробництва чого-небудь.
Творчість — 1. Діяльність, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей. 2. Діяльність, перейнята елементами нового, яка має ознаки вдосконалення, розвитку.
Традиція (лат.) — 1) Досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично й передаються з покоління в покоління. 2) Усталена норма, манера поведінки, погляд, переконання.
Хронофаг (гр. дослівно — пожирач часу) — особа, предмет, пристрій, які відволікають від діяльності (роботи та ін.), заважають.
Черінь — нижня площина, дно печі, де горять дрова — місце для випікання хліба і варіння страв.
Шарм (франц.) — особива привабливість, чарівливість.
Шароварщина — культурні заходи низької художньої якості, що спекулюють на національних мотивах, створюючи ефект застрягання в минулому замість того, щоб спонукати до руху вперед; підміна патріотичних почуттів зовнішніми національними атрибутами.
Щирий — 1. Відвертий, чесний, такий, що чистосердечно виражає свої почуття та думки; правдивий. 2. Справжній, дійсний.