Лексика — це сукупність усіх слів мови, її словниковий склад. Слово — одна з основних одиниць мови.
Лексичне значення — це те, що слово означає.
Наприклад, іменник пасажир означає людину, яка здійснює поїздку різними видами транспорту.
Щоб пояснити лексичне значення слова, можна звернутися до тлумачного словника, дібрати синоніми, антоніми або спільнокореневі слова.
Більшість слів у мові мають лексичне і граматичне значення.
Усі слова, крім службових, мають лексичне значення. Лексичне значення слова пояснюють у тлумачних словниках.
Граматичне значення вказує на належність слова до певної частини мови та його граматичні ознаки (рід, число, відмінок, час, особу тощо).
Наприклад, сонце — центральне небесне світило сонячної системи, що має форму гігантської розжареної кулі та випромінює світло й тепло (лексичне значення); іменник середнього роду однини в називному відмінку (граматичне значення).
Слова можуть бути однозначними та багатозначними.
Слова виникають з одним лексичним значенням, їх називають однозначними. Але деякі з них із часом можуть набувати нових значень, тоді такі слова, що мають два і більше лексичних значень, називають багатозначними.
Наприклад, однозначне слово школяр — учень школи, а багатозначне урок — 1. Завдання, навчальна робота. 2. Заняття. 3. Неприємна подія, висновок.
Лексикологія (від грец. lexikos – словесний, словниковий і logos – учення) — це розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови.
Лексична помилка – це вживання слова в невластивому значенні, повтор слова в реченні або в сусідніх реченнях, перекручування та вживання зайвих слів тощо. Слова слід вживати у властивому їм значенні.