Лічилка — це вірш з лічбою, за допомогою якої діти перед грою визначають ролі. Такий віршик також дозволяє під час гри визначити чергу учасників.

Лічилку промовляють в особливому ритмі, який допомагає рахувати.

У багатьох лічилках закодовані числа, такі віршики часто закінчуються словами «…  ти». Читаючи лічилку, спочатку слова вимовляють повільно, потім швидко, а закінчують, вказуючи жестом на обраного учасника.

 

Чому виникли лічилки.

Зазвичай у грі кожен хотів виконувати головну роль. Щоб призначення було справедливим і ніхто не ображався, діти придумали віршовані рядки – лічилки. Перед грою ставали рядочком чи півколом. На кого припадало останнє слово, той і виконував головну роль.

 

Спільнокореневі слова до слова лічилка – лічба, полічити, лічені, незліченно, незліченні.

 

А між нами, хлопчаками,

хтось не слухається мами.

Раз, два, три, це,

напевне, будеш ти!

***

Бігла лялька по току

у червонім ковпаку,

їла цукор медок,

вийшов зайчик-корольок.

***

Бігли коні під мостами

 з золотими копитами.

Дзень, брязь — вийшов князь!

***

Бігли коні під мостами

З золотими копитами.

Треба стати погадати,

Що тим коням їсти дати.

***

Біля річки, до порогу,

у садочку, на дорогу,

перед сном, коло хатини,

із-за гаю, для дитини,

за горою, попід ліс,

від матусі, через міст,

понад полем, в небеса:

ось лічилочка уся.

***

Бузьок-чапля,

молока крапля

і в горнець, і в скопець,

а сам бузьок — молодець.

***

Від корча до корча —

курочка-тасурочка,

книш-паляниця,

кому доведеться,

той буде жмуриться.

***

Водо, водо холодная,

стечи з мене, нагрій мене.

А з кого не стече,

того сонце спече.

***

Гадуль, гадуль, гадулька,

десь там моя зозулька

по полю літала,

пір'ячко збирала.

Вию, вию, завиваю,

кого хочу — вибираю!

***

— Де стоїш?

— На камені.

— Що п'єш?

— Квас.

— Ану, злови нас. (Н. Забіла)

***

Десять, дев'ять, вісім, сім —

замовкає в небі грім…

Линуть хмари де-не-де.

Далі цифра шість іде.

В лузі скошена трава —

п'ять, чотири, три і два.

Після двійки — одиниця.

От і йди тепер жмуриться!

***

Діти, дітки, дітвора,

всі виходьте із двора.

Хто не заховався, кричіть «ура»!

***

За горами, за лісами

стоїть бочка з пирогами.

Раз, два, три —

то жмурити будеш ти!

***

За горою кам'яною,

За стіною костяною

Там щука-риба грала,

Золотеє перо мала,

Сама собі дивувала,

Що хороше вигравала.

***

Зозуле рябенька,

пташино маленька!

Закуй мені по звичаю,

доки жити в світі маю?

***

Ішла Маринка на стежинку,

загубила там корзинку,

а в корзинці паляниця,

хто знайде, тому жмуриться.

***

Їхав лис через ліс,

Поламав сто коліс,

Треба стати, погадати,

Скільки йому грошей дати.

***

За лісами, за горами,

стоїть бочка з пирогами.

Раз, два, три –

То жмурити будеш ти!

***

Котилася торба

з високого горба.

А в тій торбі

хліб-паляниця,

кому припадеться,

той буде жмуриться.

***

Котилася торба
з високого горба,
а в тій торбі
хліб, паляниця, —
хто буде жмуриться?
— Давайте вилічатись!
    Вилічатись!
— У солом’яного діда!
— У вовка голодного!
— У жабу і бузька!

***

Качка з річки йшла,

гурт качок вела:

це — качатко сиве,

це — як жовта слива,

це — брудненький квачик,

це — м’якенький м’ячик,

це — як вовни жменька,

це — кривеньке,

це — сніжок побіг ...

Скільки ж їх усіх?

***

Летів рій бджілок

Зі ста лічилок.

Зійшлися діти,

давай лічити,

бо кожна бджілка —

немов лічилка:

кого укусить —

жмурити мусить.

***

Ми лісочком мандрували,

все довкола рахували.

Раз - суничка, два - малинка,

три - край стежечки ожинка,

а чотири - то чорнички,

що засмаглі мають щічки.

П'ять - грибок-боровичок,

ось минувся вже лісок.  (Леся Вознюк)

***

На моїй руці п'ять пальців:

П'ять тримальців,

П'ять стругальців,

П'ять писальців-малювальців.

П'ять лічильців-рахувальців.

Щоб тримать,

Щоб стругать,

Щоб писать,

Щоб малювать

І щоб всіх порахувать:

Раз, два, три, чотири, п'ять.  (Лівіу Деляну)

***

Покололо, покотило,

по дорозі волочило.

Сонце, місяць і зірки

на кілочку вийдеш ти!

***

Попіл, попіл, попільниця

А де ж наша зозулиця?

Понад морем літала,

Синім оком кивала.

А ти, киве, не кивай,

А ти з города втікай.

***

Раз, два, три,

ти до мене не ходи,

бо у мене чорний пес —

як укусить, то умреш!

***

Раз, два, три, чотири,

козі дзвоника вчепили,

коза бігає, кричить,

просить дзвоник відчепить.

***

Раз, два, три, чотири, п'ять!

Вийшов зайчик погулять.

А за ним зайчата

вийшли погуляти.

Перший зайчик білий.

Другий зайчик сірий.

Третій зайчик чорний.

Четвертий проворний,

Ну, а п'ятий знає,

чого не буває.          (Ганна Чубач)

***

Раз, два, три, чотири,

мене грамоти учили —

і читати, і писати,

і на конику скакати.

***

Раз, два, три, чотири, п'ять!

П'ятеро пташат летять!

Перше, друге, третє... п'яте.

Йду четвертого шукати»  (Борис Стельмах)

***

Раз, два, три, чотири, п'ять —

п'ять горобчиків летять.

Раз, два, три, п'ять —

йду четвертого шукать.

***

Раз, два — дерева.

Три, чотири — вийшли звірі.

П'ять, шість — падолист.

Сім, вісім — птахи в лісі.

Дев'ять, десять — це сунички

Підвели червоні личка.

***

Раз і два — кропива.

Три й чотири — по квартирі.

П'ять і шість — їде гість.

Сім і вісім — чорним лісом.

Дев'ять, десять…Більше ста —

він везе тобі листа.

Там — державна таємниця,

і тобі тепер жмуриться.

           (Лідія Повх) 

***

Раз лічилка, два — це гілка:

три горішки з'їла білка,

Щоб лишилось трішки

З чотирьох горішків.

*** 

Сітка, вітка,

Дуб, дубки –

Поставали козаки,

Шабельками брязь –

вийди князь!

***

Тікав заєць через міст.

Довгі вуха, куций хвіст.

А ти далі не тікай,

рахувати починай,

раз, два, три — вийди ти.

***

Федір, Сидір і Каленик

Збудували тут куреник.

У куренику сидять,

по варенику їдять.

В нас вареників немає,

Хто жмуритись починає?

***

Ходить лялька по току

в червоному ковпаку. —

Мамко, голубко,

поший мені льольку (дитячу сорочку)

з червоного шовку.

Шовк у болоті,

пан у золоті.

Дзінь, брязь,

вийшов князь.

***

Ходить бусол по болоту,

Просить хлопців на роботу.

Хлопці кажуть:

- Не піду!

Бусол каже:

- Заплачу!

***

Я жмурюсь, заплющив очі.

Всі ховайтесь, хто де хоче!

Вмить розбіглась дітвора.

Йти шукать мені пора.

Більш не буду я чекать:

Один, два, три — іду шукать!

***

ЯЛИНКОВА ЛІЧИЛКА

Ми чіпляли на ялинку

кульки, дощик, мандаринки,

шишки, хлопавки, горішки

і смачних цукерок трішки,

а іще поглянь сюди:

є гірлянди в три ряди!

***

 

ЛІСОВА ЛІЧИЛКА

Раз і два.

Раз і два.

В нас лічилка — лісова!

В лісі — дерево дуплисте,

а в дуплі живе сова,

що жовтаві очі має,

спить — удень.

Вночі — літає.

Добрий сну,

сові приснись!

Я — ховаюсь!

Ти — жмурись!

       (Григорій Чубай)

 

ЛІЧИЛКА

Ти я — метелик,

я — джмелятко,

ти — маленький,

я — малятко.

Хто до танцю має хист?

Хто найкращий танцюрист?

З нас один на луг летить.

У квітках тобі жмурить.

       (Марія Людкевич)

 

ЛІЧИЛКА-БЕЗКОНЕЧКА

Раз і два — росла трава,

три, чотири — покосили,

п'ять — на сонечку сушили,

шість — в копичку поскладали

сім — корівку годували,

вісім — молочко давала,

дев'ять — діток напувала,

десять — привела телятко.

Починаймо все спочатку.

Раз і два — росла трава...

            (Леся Вознюк) 

 

Лічилка      

Лічилка про друзів

Лічилка про птахів