КОРІНЬ — незмінна частина основи.
Корінь слова — це головна значуща частина спільнокореневих слів, що виражає їхнє загальне лексичне значення.
Іншими словами: спільна частина споріднених слів називається коренем: ліс, лісок, лісник.
Корінь позначаємо угорі горизонтальною дужкою: 
.
У корені може відбуватися:
• чергування голосних звуків (рідня — родина);
• чергування приголосних звуків (рука — рученька);
• уподібнення звуків (вітер — вітряний);
• спрощення у групах приголосних (захист — беззахисний).
Споріднені, або спільнокореневі, слова — слова зі спільним коренем та об'єднані спільним значенням (ліс, лісочок, лісовий, праліс).
Щоб визначити корінь, спочатку треба дібрати спільнокореневі слова, а потім знайти однакову частину, що зберігає їхнє значення.
Корені слів, які тільки звучать однаково, але мають різне лексичне значення, — це різні корені (тому слова літак, літо — не спільнокореневі, бо в них корені різні за значенням).
Слово «корінь» є багатозначним (має кілька значень): корінь — частина рослини , корінь — частина зуба, корінь — головна частина слова.
Зверніть увагу. Невиправдане накопичення спільнокореневих слів у реченні чи загалом у тексті є недоліком мовлення. Річні оцінки за рік у мене найкращі.