Я мешкаю у високому та великому багатоповерховому будинку, а мій друг живе у низькому та невеликому одноповерховому котеджі.

    Тепер ми навчаємось у молодших класах, а потім будемо учнями старших. Зранку ми здобуваємо знання у школі, а ввечері відпочиваємо у дворі.

    Від наших будинків вузька стежка веде до широкої паркової алеї. Нею ми жваво  йдемо і приходимо до школи, а після уроків повільно повертаємося додому. Узимку білосніжний парк журиться холодною порою. А влітку він тішиться барвами. Саме у гарячу пору часто на новій лавочці сидить стара сусідка, вона привітно сміється нам услід.  У парку багато різних дерев, тільки одна верба, немов плаче. Унизу на землі зеленіє трава, а зверху в небі щебечуть птахи.

   Мій друг балакун, а я – мовчун. Тому з розповідями товариша, спостереженнями за природою далека дорога видається мені досить близькою, а важкий портфель – доволі легким.   

 

Антоніми у тексті:

високий – низький, великий – невеликий, багатоповерховий – одноповерховий, тепер – потім, молодших – старших, зранку – ввечері, здобуваємо (працюємо) – відпочиваємо, вузька – широка, жваво – повільно, приходимо – повертаємося, узимку – улітку, журиться – тішиться, холодною – гарячою, новій – старій, йдемо – сидимо, сміється – плаче, багато – одна, унизу – зверху, земля – небо, балакун – мовчун, далека – близька, важкий – легкий.

 

Знайшли на малюнку якомога більше антонімів:

високий (дерево) – низький (кущ), сидить (бабуся) – стоїть (дівчинка), один (місяць) – багато (зірок), ранок (сонце) – вечір (місяць), день (сонце) – ніч (місяць), великий (будинок) – малий (котедж), тонкий (стовбур) – товстий (стовбур), угорі (небо) – унизу (земля), світле (небо) – темне (небо), яскраве (сонце) – тьмяне (небо), широка (дорога) – вузька (стежка), ідуть (діти) – стоїть (дівчинка), чорне (спідниця) – біле (плаття),  плаче (верба) – радіє (діти)