...

Інші КОНТРОЛЬНІ РОБОТИ дивись тут  

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 4. Варіант 1

                               ДВІ БІЛОЧКИ. Українська народна казка

   Жили собі, були собі в густому лісі, у дуплах, дві білочки. Однаково гарні, пухнасті, прудкі. Тільки не однакової вдачі. Бо одна з них увесь день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді. І все те складала у своїй хатинці, у дуплі дерева.

   А друга була зовсім недбайлива. Цілими днями тільки їй роботи, що стрибати з галузки на галузку, лякати пташок у гніздах або сидіти без діла й свистати на весь ліс. А схоче попоїсти — не журиться. Тож улітку всюди їжі повно! То горіх, то жолудь з дуба, то шишки з ялин і сосон, то корінці всякі. Погризе того, скубне цього — та й знову скаче собі весела, сита. Отже, ціле літо весело прожила.

    Тим часом перша білочка, працьовита й дбайлива, наносила собі в дупло повно всяких харчів. Це на зиму придбала. І вже заздалегідь устелила свою хатинку мохом, пушком і сухим листям, щоби було тепло та м'яко взимку. Та й дверцята приробила собі до свого дому. Добра була господиня.

    Так пройшло тепле літо, в одної білочки — у праці, а в другої — в іграх.

    Минула вже й дощова осінь. Прийшла холодна зима. У лісі стало сумно й пусто: ні листячка, ні грибів, ні горішків. Тільки мороз і вітер, що снігами мете.

Сидить у тепленькому дуплі працьовита білочка й гадки про біду не має. Усе літо на те працювала, щоб зимою спокійно відпочити. І м'яко їй, і тепло, і з'їсти є що. Спокійно живе собі.

   Та не так жилося лінивій і недбайливій білочці. У її дуплі ні вікон, ні дверей. Не надбала. Ні харчів на зиму нема, ані одного горішка! Тільки холодний вітер по хатині свище, гуляє.

   Сидить бідна білочка, голодна, змучена, змерзла, у клубочок звилася. Кинеться по лісі туди, сюди, нічого нема — усе замерзло. Хоч умирай із холоду та й голоду!

   Аж згадала нещасна білка свою старанну, роботящу сусідку та й думає: «Піду я до неї. Може, допоможе чим-будь, у неї гори припасів. А влітку їй поверну».

Іде вона до сусідки та й несміло стукає в двері.

— Хто там?

— Я, твоя сусідка!

— Просимо, — кличе дбайлива білка і відчиняє двері.

   Як поглянула на нещасну, худющу, напівмертву від холоду сусідку, то відразу все зрозуміла.

— Прошу, сідай, саме на обід потрапила! Чим хата багата... От зігрійся трохи в моху, а я приготую тобі горішків і жолудів... На, їж на здоров'ячко. Та й разом зі мною живи. Мені скучно самій.

   Засоромлена білка почала говорити:

— Але ж я не заслужила на таку доброту. Я ціле літо — знаєш — гуляла.

— Нічого, — каже друга, — тепер ти також будеш дбати так, як я. Ти ж зрозуміла тепер, що без праці нема добра! Будемо разом працювати і разом жити.

   Лінива на радощах обцілувала свою добру товаришку. І відтоді жили обидві білочки разом. А ліниву білку біда і нужда навчили працювати. Найближчого літа вона стала також старанною і принесла великі припаси харчів до спільної хати.

 

Завдання 1. У якій зі збірок ти розмістиш цей твір?

А у збірці оповідань про тварин

Б у збірці казок про тварин

В у збірці оповідань про природу

 

Завдання 2. Від чийого імені ведеться розповідь у творі?

А від імені автора 

Б від імені лінивої білочки 

В від імені дбайливої білочки

 

Завдання 3. Що схвалюється у творі?

А працьовитість і дбайливість 

Б спритність і сміливість 

В справедливість і відповідальність

 

Завдання 4. Чим обидві білочки були схожі?

А були ледачі, недбайливі й безтурботні 

Б були дбайливі, працьовиті й старанні 

В були гарні, пухнасті й прудкі

 

Завдання 5. Визнач головну думку твору.

А Не тяжка робота, коли є охота.

Б Як робити дружно, не буде сутужно. 

В Хто дбає, той і має.

 

Завдання 6. Як називається твір, у якому описано те, чого в житті не буває?

А оповідання 

Б небилиця 

В вірш

 

Завдання 7. З'єднай стрілкою слово і його тлумачення.

галузка             старанна, працьовита

дбайлива           нестаток, злидні, потреба в чому-небудь

вдача               гілка, гіллячка

нужда               риса характеру

 

Завдання 8. Запиши, упродовж якого часу тривають події, описані у творі.

Події тривали від літа до наступного літа. 

 

Завдання 9. Як жилося дбайливій білочці взимку? 

Дбайлива білочка сидить у тепленькому дуплі, їй м'яко, тепло, є що з'їсти. 

А лінивій? 

Лінива білочка була голодна, змучена, змерзла.

 

Завдання 10. Віднови послідовність подій у творі. Простав цифри в порожні клітинки.

4. Прийшла холодна зима. 

2. Розваги лінивої білочки. 

1. Жили дві білочки в густому лісі. 

3. Клопоти дбайливої білочки.

6. Без праці нема добра. 

5. Допомога дбайливої білочки.

 

Завдання 11. Запиши назви двох українських народних казок, які ти читав (читала) на уроках літературного читання.

1. Мудра дівчина.

2. Кривенька качечка.

3. Кирило Кожум'яка.

 

Завдання 12. Запиши, що навчило ліниву білочку працювати.

    Лінива білочка весело прожила літо та осінь. 

   Згодом прийшла холодна і голодна зима. А у білочки не було теплого дупла, запасів їжі.  Голод, холод і труднощі навчили її працювати.

    Вона зрозуміла, що хто дбає, той і має.

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 4.  Варіант 2

                                           ЧУБЧИК.

    Жили собі шпаки. Батько і мати маленьким їсти носили, співати по-шпачиному навчали. Злагода й мир панували в шпаківні.

    У найменшенького шпаченяти був невеликий чубчик. Тож і назвали його Чубчиком. Чубаті шпаки — дивина. Тож Чубчик так запишався, що почав із зневагою ставитися до своїх братиків і сестричок.

     Одного ранку Чубчик почув спів соловейків, які витьохкували в саду. І так йому сподобався той спів, що аж самому захотілося так заспівати.

— Мамо, я хочу соловейком стати, — сказав Чубчик.

— Соловейком, сину, треба народитися, — пояснила шпачиха.

— А я хочу навчитися так гарно співати, як солов'ї! — наполягав Чубчик.

— Спочатку навчися свистіти по-шпачиному, — промовила мати.

— Набрид мені ваш свист! — гукнув Чубчик на весь сад. — Не хочу довіку вас чути!

— Сину, хіба так можна про свій рід казати? — злякано просвистіла шпачиха.

— Не хочу такого роду! — кричав шпачок. — Вас і люди не слухають так, як соловейків.

— Що ти говориш, сину, — промовила зі сльозами на очах мати. — Ранньою весною прилітаємо ми, коли снігу ще багато на полях і в лісах. Як радіють діти і дорослі, коли почують наш свист. Люди кажуть, що на крилах ми їм весну несемо. Хіба цим не треба пишатися? Хіба наш спів гірший, ніж в інших птахів?

Довго шпачиха навчала розуму сина. Та Чубчик не слухав. Змахнув крильми — і подався в садок до Соловейка. Знайшов там найстаршого Солов'я, який сидів на гілці бузини, привітався й попросив:

— Соловейку, навчи мене співати по-своєму.

Соловейко здивовано глянув на Чубчика й запитав:

— Чого це тобі раптом захотілося по-солов'їному співати?

— Бо набридли мені шпаки з їхнім свистом, — відповів Чубчик. — Мені до вподоби солов'їна пісня, якою ваш рід людей звеселяє.

— Ще не чув, щоб пташки цуралися свого роду, — поважно промовив Соловейко. — Бо споконвіку так ведеться, що шпак співає по-шпачиному, а соловей — по-солов'їному. Але коли тобі так захотілося навчитися співати по-нашому, то зоставайся. 

   Усю весну навчався в Соловейка Чубчик, та нічого в нього не виходило. Він розучився свистіти по-шпачиному і не навчився співати по-солов'їному. Тільки й того, що запам'ятав «тьох-тьох-тьох».

   Потім Чубчик усе літо вчився в інших птахів. У Синиці, у Ворони і в Горобців. Та вивчив лише «цінь-цінь», «кра- кра», «жив-жив».

   Шпачкові здалося, що тепер він найрозумніший серед птахів.

   Якось Чубчик побачив на ясені силу-силенну шпаків. Вони висвистували один поперед одного, бо прощалися з рідним краєм до наступної весни. Збиралися у вирій.

    Прилетів до них і Чубчик. Він гордо глянув на батька й матір, братів і сестер, сів на самісінький вершечок осокора і заверещав:

— Фіють-фіють, кра-кра-кра, тьох-тьох-тьох, жив-жив, цінь-цінь, жив-жив, кра!

   Шпаки принишкли, слухаючи Чубчика. А коли той утомився верещати, птахи так зареготали, що аж затремтіли дерева. Соловей сміявся, аж за боки брався. У синиць від реготу аж сльози виступили на очах, а горобці так похрипли, що не могли й слова вимовити. Чубчик із сорому ледь не звалився з осокора. Присоромлений, осміяний, він повернувся додому.

— Що будемо робити, сину? — запитали батьки.

— Буду слухати вас.

— Хоч і пізно, сину, але добре, що за розум нарешті берешся.   (За Миколою Магерою)

 

Завдання 1. У якій зі збірок ти розмістиш цей твір?

А у збірці казок про тварин 

Б у збірці оповідань про тварин 

В у збірці оповідань про природу

 

Завдання 2. Від чийого імені ведеться розповідь у творі?

А від імені Чубчика 

Б від імені Соловейка 

В від імені автора

 

Завдання 3. Що засуджується у творі?

А зарозумілість, надмірно висока думка про себе 

Б зневажливе ставлення до своєї рідної мови 

В зневажливе ставлення до інших

 

Завдання 4. Визнач головну думку твору.

А Любов до рідного краю. 

Б Любов до батьків.

В Любов до рідної мови, бажання розмовляти нею.

 

Завдання 5. Хто є головним героєм твору?

А Соловейко 

Б шпачок Чубчик 

В шпачиха

 

Завдання 6. Як називається короткий, найчастіше віршований, твір повчального змісту?

А казка

Б вірш

В байка

 

Завдання 7. З'єднай стрілкою вислів і його тлумачення.

злагода панувала у шпаківні            не шанувати свою сім'ю

ставитися із зневагою                     дуже багато

цуратися свого роду                       не поважати, байдуже ставитися 

сила-силенна шпаків                      сім'я жила дружно

 

Завдання 8. Запиши, упродовж якого часу тривали події, описані у творі

Події у творі тривали від весни до осені.

 

Завдання 9. Прочитай вислови і запиши, кого з героїв твору стосуються ці слова.

реготали так, що аж затремтіли дерева — шпаки;

у них від реготу аж сльози виступили на очах —  синиці;

так сміявся, аж за боки брався —  соловей;

від сміху так похрипли, що не могли й слова вимовити — горобці.

 

Завдання 10. Віднови послідовність подій у творі. Простав цифри в порожні клітинки.

3. Чубчик покидає свою родину. 

5. Навчання в інших птахів. 

4. Навчання в Солов'я.

1. Дружна сім'я шпаків.

2. Шпачиний спів — рідний спів.

6. Ганебний виступ Чубчика перед птахами.

 

Завдання 11. Запиши назви двох байок, які ти читав (читала) на уроках літературного читання, та їхніх авторів.

1. «Лебідь, Щука і Рак» Леоніда Глібова.

2. «Коник-стрибунець» Леоніда Глібова.

3. «Чиж та голуб» Леоніда Глібова.

4. «Двоє приятелів і ведмідь» Езопа.

5. «Зозуля і півень» Леоніда Глібова.

 

Завдання 12. Запиши, як ставився молоденький шпачок до рідної пісні.

    Молоденький шпачок не хотів вивчати рідну пісню. 

    Йому здавалося, що спів інших птахів мелодійніший і звеселяє людей навколо. І навіть материнські слова не переконали його пізнавати рідну пісню. Після наук спів шпачка нагадував частини різних пісень.  

     Добре, що Чубчик зрозумів, що найкраще звучить тільки рідна пісня.

 

...