...

Письменник Григір ТЮТЮННИК (1931-1980) народився на Полтавщині в селянській родині. 

Дитячі враження відбились у його чудових творах: збірки оповідань та повістей для дітей «Ласочка», «Лісова сторожка», «Степова казка», «Однокрил».

 

ЛАСОЧКА

  Як сонце тільки-но червонило небо на сході, Арсен уже сидів у човні біля своєї верби і пильнував за вудками. В лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням, туркотіли припутні (лісові голуби), вистукували дзьобами дятли, а іноді лунко тріщало галуззя і було чути: хро-хро... хря-хря...

  Арсен знав, що то вепри з виводками вепренят вертаються з нічного пасовиська у свої сховища...

  А одного разу, коли Арсен, зігрітий сонцем, куняв у човні, то підводячи, то опускаючи голову, за спиною в нього почулося тоненьке скімлення. Арсен прокинувсь і огледівся.

  Високо на кручі, супроти човна, схиливши голову набік, стояло лисеня. Воно дивилося трохи здивованими і зовсім не хитрими очима. Потім перевело погляд у задок човна і облизнулося: на дні, засланім травою, лежала риба.

— Ану! — сказав Арсен і ляснув себе долонею по коліну.

Лисеня трохи позадкувало, проте не втекло.

— Бойове, — сказав Арсен. — То що тобі — рибки закортіло?

Лисеня тоненько пискнуло.

— Ну, на вже, — Арсен трохи подумав і додав: — Ласочка...

  Рибина летіла вище лисеняти, але воно прудко підскочило й ухопило її передніми лапами.

— Молодця! — похвалив Арсен і заходився міняти наживу.

  А коли озирнувся, лисеняти вже не було.

  Однак наступного ранку воно прийшло знову. І знов Арсен кинув рибину. Одну, бо лисеня більше не просило.

  Так вони й потоваришували. Незабаром лисеня вже знало, що його звати Ласочка і що коли Арсен каже: «Встань!» або «Ляж!», то треба встати або лягти. Знало також і те, що риба інколи не клює. Сидить-сидить Арсен, а поплавки на його вудках ані ворухнуться. Тоді Ласочка не скімлила і не молотила хвостиком по землі, як завжди, побачивши у човні рибу, а лягала в траву і ждала.

  Арсенові набридало дивитися на нерухомі поплавки, і він часто-густо засипав. Сидить і спить. А якось чує крізь сон: Ласочка дзяволить (попискує, підвиває). Прокинувся, аж поплавка на одній вудочці немає, поринув. А лисеня на кручі вухами пряде (ворушить вухами), передніми лапами дрібушить-витанцьовує од нетерплячки. Вхопив удочку, смик — є окунь.

— На, Ласочко, це ти спіймала! — весело сказав Арсен і кинув окуня на кручу. З того дня він вже не боявся спати, бо як тільки поплавок ворухнеться, то Ласочка його і розбудить.

  Так вони й рибалили вдвох.

  Потім настала довга-довга зима. Ліс прибрався в іній та ожеледь. І не співали вже в ньому птахи, тільки вітер ночами завивав у гіллі. Старий Арсен уже не ходив на річку, але часом згадував Ласочку: де-то вона тулиться в таку холоднечу?

 А весною, коли крига скресла і сонце вгріло землю, одніс Арсен човна на річку, полагодив вудки і знову, як торік, сів ловити рибу—бабі та внукам на юшку. Вудить та все озирається: чи нема, бува, Ласочки? Раз, і вдруге, і втретє— немає...

  А вчетверте озирнувся — стоїть на кручі велика пухнаста лисиця з розумними, але зовсім не хитрими очима, а поруч неї — лисеня.

— Ласочко? — невпевнено покликав Арсен. Лисиця задріботіла передніми лапами, замолотила хвостиком по землі й лягла. Лисеня ж, побачивши в човні рибку, облизнулося й тихенько заскімлило.

— Те-те-те... — весело сказав Арсен. — Це що ж виходить: я увесь ваш рід годуватиму? І кинув на кручу рибину.

  Лисеня спіймало її передніми лапами і стало їсти. А Ласочка сиділа нерухомо, пильно стежачи за поплавками... З того часу вони рибалили втрьох.  (Григір Тютюнник).

1. Прочитай оповідання мовчки. Знайди опис ранку. Які фарби і звуки сповіщали його прихід?

 Сонце тільки-но червонило небо на сході…В лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням, туркотіли припутні, вистукували дзьобами дятли, а іноді лунко тріщало галуззя і було чути: хро-хро... хря-хря... 

Прихід ранку сповіщали червоні фарби сонця, блакитні з підзолотою кольори туману; туркіт лісових голубів, стукіт дятлів, тріск галуззя, храп вепрів.

2. Коли вперше Арсен зустрівся з лисеням? Чому він назвав його Ласочкою?

Арсен вперше зустрівся з лисеням літнього ранку на рибалці. На мою думку, лисенятко було ласе на рибку, тому отримало таку кличку.

3. Попрацюйте разом! Знайдіть опис зовнішності лисиці, її рухів, голосу. З чого видно, що Ласочка була розумною, терплячою, спостережливою? Як вона «розмовляла»?

Високо на кручі, супроти човна, схиливши голову набік, стояло лисеня. Воно дивилося трохи здивованими і зовсім не хитрими очима. Потім перевело погляд у задок човна і облизнулося: на дні, засланім травою, лежала риба... Рибина летіла вище лисеняти, але воно прудко підскочило й ухопило її передніми лапами. Коли «поплавки на його вудках ані ворухнуться. Тоді Ласочка не скімлила і не молотила хвостиком по землі, як завжди, побачивши у човні рибу, а лягала в траву і ждала». Як тільки поплавок ворухнеться, то Ласочка його і розбудить. Дзяволить .. лисеня на кручі вухами пряде, передніми лапами дрібушить-витанцьовує од нетерплячки...

4. Як Арсен упізнав Ласочку в дорослій лисиці? Якими ви уявляєте зовнішність і характер старого рибалки? Прослідкуйте за текстом, які почуття він виявляв під час спілкування з Ласочкою.

Доросла лисиця відгукнулася на кличку Ласочка, яку невпевнено промовив старий рибалка. «Лисиця задріботіла передніми лапами, замолотила хвостиком по землі й лягла».

На мою думку, Арсен був працьовитим дідусем, любив людей та тварин. Не шкодував смачної рибки для лисички.  «Наступного ранку воно прийшло знову. І знов Арсен кинув рибину. Одну, бо лисеня більше не просило». З Ласочкою йому веселіше було ловити рибу. Можна було відпочити, поки не рухався поплавок. «З того дня він вже не боявся спати, бо як тільки поплавок ворухнеться, то Ласочка його і розбудить».

5. Знайдіть в оповіданні зачин, основну частину і кінцівку. Складіть план і підготуйтесь до переказу прочитаного.

Зачин. Як сонце тільки-но червонило небо…

Основна частина. А одного разу, коли Арсен, зігрітий сонцем….

Кінцівка. З того часу вони рибалили втрьох.

Григір Тютюнник «Ласочка». План. 

6. Хто читає швидше? Знайдіть абзац, де є слова: він часто-густо засипав; вчетверте озирнувся; лисиця задріботіла.

7. Пофантазуйте! Як можна продовжити цю історію?

  Тепер вони рибалили утрьох. Арсен дивився на лисенятко і згадував зустріч з Ласочкою торік. Вона навчилася допомагати йому. Він міг зімкнути очі на часину, поки поплавок нерухомо стояв у воді. 

   Тепер у нього два помічники. Адже лисенятко спочатку пильно спостерігало за матір'ю, потім опановувало науку спілкування з Арсеном. В подарунок лисяча сім'я отримувала не одну смачну рибку.   

   «Треба неодмінно взяти зі собою онука на рибалку», - так усе частіше розмірковував старий Арсен. 

 

Прислів'я

• Як дбаєш — так і маєш.

• Щоб рибку з'їсти, треба у воду лізти.

• Не спитавши броду, не лізь у воду.

 

 

...