Серія "Вчимось разом" до підручника "Українська література 7 клас Авраменко О.М."
1. Послідовність періодів творчості Т. Шевченка.
1 1837-1843 pp. – В рання творчість.
2 1843-1847 pp. – Б «золота пора».
3 1847-1857 pp. – А невольницька поезія.
4 1857-1861 pp. – Г творчість після заслання.
2. Збірка поетичних творів Т Шевченка має назву Г «Кобзар»
3. (Першої) срібної медалі Академії мистецтв ІІ ступеня Т Шевченко був удостоєний за картину
А «Автопортрет»
Б «Циганка-ворожка» (1841, третя медаль)
В «Крутий берег Аральського моря»
Г «Хлопчик-жебрак, який дає хліб собаці» (1840, перша медаль)
4. Шевченко був 25 років кріпаком (1814 – 1838), з них 9 років на службі в пана (1829 – 1838), згодом 10 років на засланні (1847 – 1857). Кріпацькі роки не знищили в ньому митця, адже він зумів зарекомендувати себе талановитим художнім початківцем і був викуплений відомими митцями того часу. Попри заборону писати і малювати, виходить так звана невольницька поезія, художні полотна.
5. Контраст (з французької протилежність) – художній прийом різко окресленої протилежності в рисах характеру, властивостях предметів, явищ (може будуватися на використанні антонімічних пар). У вірші «Мені тринадцятий минало...» контраст підкреслює протиріччя тогочасної дійсності між вільною людиною та невільником, відповідно багатим та бідним, щастям та нещастям, красою та потворністю.
6. У вірші «Мені тринадцятий минало...» представлений час кріпацтва, коли українські землі були в складі Російської імперії (самодержавства).
7. Рядки вірша, де читач дізнається, що головний герой — сирота-наймит: «…нема в мене хати». Наявні в них автобіографічні факти: у 9 років Тарас втратив матір, в 11 років – батька, згодом мачуха вигнала хлопця з батьківської хати.
8. Доля головного героя-кріпака була типовою для України того часу.
9. Вірш перейнято різними настроями: від захоплення природою до тяжких сліз. Зміна настрою ліричного героя викликана жорстокою несправедливістю, коли дитина позбавлена батьківського піклування, рідної домівки, волі.
10. Т. Шевченко написав такого вірша саме в засланні, оскільки на чужині часто згадував рідний край, де й пройшло його сирітське дитинство.
11. Розфарбували вірш «Мені тринадцятий минало...» в зошит:
Чи то так сонечко сіяло,
А я собі у бур'яні
Господнє небо, …
І сонце гріло, не пекло!
Запекло, почервоніло
Село почорніло.
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Плоскінь вибирала,
Неначе сонце засіяло,
Моє... лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
То серце плаче і болить.
Не був би в світі юродивим,
Людей і [Бога] не прокляв!
Утворена палітра кольорів відповідає змісту й мінливості настрою ліричного героя: зачарована красою привілля природи дитина розуміє несправедливість свого потворного сирітського підневільного життя. Очевидно, що поетичний і малярський контрасти (як художні засоби) збігаються.