Інші завдання дивись тут ...

1. Про те, що за плугом навіть сам Бог ходив, а Богоматір носила їсти орачам, Михайлик довідався з Г щедрівок

 

2. Михайлик заправляв сліпак для читання книжок А бензином

 

3. Дві склянки гарбузового насіння Михайлик обміняв на читання книжки В казки

 

4. У дев'ятилітньому віці вже «читав я «Кобзаря» і «Ниву», казки і якісь без початку і кінця романи, «Задніпровську відьму, або Чорний ворон і закривавлена рука» і «Три дами й чирвовий валет», а також різні, книжечки, видані петлюрівцями, «січовими стрільцями» та Червоною Армією». Прочитані книжки не завжди відповідали віковим інтересам хлопчика, породжували нічні страхи. Сучасній дитині вибрати книги для читання допомагають учителі, бібліотекарі, родичі.

 

5. Матір Михайлика ставилась до насіння, городини шанобливо та турботливо, що свідчить про хазяйновитість українських селян, наприклад, своїм теплом вигрівала насіння перед сівбою, вірячи, що таким чином воно усе проросте і дасть добрий врожай, адже від нього залежав добробут селянської родини.

«В її устах і душі «насіння» було святим словом», а «коли на городі з'являвся перший пуп'янок огірка чи зацвітав повернутий до сонця соняшник, мати брала мене, малого, за руку і вела подивитися на це диво, і тоді в блакитнавих очах її назбирувалось стільки радості, наче вона була скарбничим усієї землі».

 

6. Михайлик співчутливо та приязно поставився до жінки й хлопчика, які жебракували біля його дому. Для голодного хлопчика не пожалів насіння, що потай взяв від матері для того, щоб обміняти на книжку «Пригоди Тома Сойєра», яку давно мріяв прочитати.

 

7. Уривки (перед знайомством із жінкою-жебрачкою й після нього), у яких М. Стельмах використав прийом кон­трасту:

«Збоку до неї тулиться босоногий без картузика хлопчак, їхні страдні, виснажені обличчя припали темінню далеких доріг і голоду» - «Я й досі пам'ятаю опасисту постать цього дукача».

«Більше не можна, Михайлику, бо це насіння!» - «То й добре, синку, що давав».

«Бо хто й пособить у світі бідному чоловіку, хто дасть йому скибку хліба чи ложку борщу? Ніхто, тільки такий самий злидар» - «Я й досі пам'ятаю того, хто пожалів її материнству, її дитині скибку насущного хліба. Це був багатий і богомільний чоловік, через руки якого проходили голодом пригнані катеринки, петрики, золоті імперіали і срібні карбованці з великими головами дрібного царя».

Ппротиставивши душевній бідності багатого дукача душевне багатство бідної родини, в якій зростав письменник, автор підкреслив визначальну думку автобіографічної розповіді про своє нелегке, але по-своєму щасливе дитинство.

 

8 – 9. Поведінку дядька Юхрима не можна назвати достойною. Адже він оббріхує односельчан, пише доноси, пихатий та зарозумілий у розмові з іншими, жадібний та шукає у всьому вигоди. Персонаж уособлює майже усі погані риси. Цитатна характеристика Юхрима Бабенка.

 

10. Дідусь Дем'ян виготовив своєму онукові вітряк («Знімає дашок свіжесенького вулика і виймає звідти справжнього вітряка. Але якого! На його покрівлі розправив крила і гордо підняв голову молодий лебідь. Здавалося, він от-от одірветься від покрівлі і злетить у небо»).

Порівняй­те подарунок діда Дем'яна з тими подарунками, які тепер дарують зазвичай дітям та обґрунтуйте який із них має більшу цінність

 

11. План до другої частини.

 

12. Поміркуйте, чи можна виправдати крадіжку Михайлика з повісті «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха

 

13.1. З другого розділу повісті приклади слів, ужитих у пере­носному значенні:

• Епітети: «кручені мізки», «найкращий хліб», «злеліяне слово», «бідну голову», «злощасного каганчика», «веселою недовірою», «баранячі кучері», «безневинними очима», «святим словом», «блакитнавих очах», «п'янкий любисток», «цупка рука», «блакитнаві хатки», «важкий брязкіт», «глибокоока … жінка», «темні сльози», «хмелястими кучерями», «недобру годину», «глибокоока селянська доля», «скорбним поглядом», «глухих воріт», «неспокійна совість», «молоденького щавлю», «збитошну голову», «свіжесенького вулика», «чорні вії», «голодного краю».

• Метафори: «у моїх мізках крепко хазяйнує безтолоч», «немало проковтнув добра і мотлоху», «за плугом навіть сам бог ходив, а богоматір носила їсти орачам», «позбувся того, що мав у черепку», «підходив до печі, витягав з її челюстей жарину», «над тими казками, з яких, наче з лантуха, аж сипалася різна страховина», «познайомився з міновим господарством», «заскакали бісики в насмішкуватих очах», «великдень зверху задзвонив у всі дзвони, а низом розстелив веснянки», «за ними крається чиясь душа», «красиві літери вміщували різну погань», «зілля юності», «У моїх очах починає жалісніти прохання», «мужицьку долю з її вічними супутниками — нестатками й злиднями», «смутки висипаєте серед білого дня», «виснажені обличчя припали темінню далеких доріг і голоду», «в …очах закипають … сльози», «виходжу з людського страждання і довго дивлюся йому вслід», «Знизу мене охоплював світ казки, а зверху — казки весни», «напатлані брови», «в мене такими онуками поле не засіяне», «підіймає над голубінню очей чорні вії», «повела устами, з яких не сходив смуток», «дрогнуло все усередині», «нерозумну голову».

• Персоніфікації: «серце вже зупинялося од переляку, приходила полегкість», «глупу ніч прокльовували голоси півнів», «півні своїми крилами проганяють темінь і нечисту силу, а співом починають новий день», «нечиста сила хотіла розлучити мене з друкованим словом», «зневіра не дуже довго крутилася», «сміх і гріх живуть по сусідству», «затанцювали всі його кучері», «стрічалися молодість і любов», «бавилося наше дитинство», «вимізковувала Юхримова голова», «гніваються очі й уста», «надія моя розповзається по цвинтарі», «закружляли мої думки», «земля усе знає», «кози в золоті ходили», «гарбузи б'ють прямо об землю», «невеселою радістю, що пробивалася крізь усі тривоги», «калюжка тримала в собі клапоть сонця», «веселіли …хатки», «вилазила кропива й дурман», «погляд шукає землі, а розгонисті брови летять угору», «доля тоді прихилилася до мене», «вітрець кидає зелені вербові галузки», «вода розгойдано гралась у піжмурки з сонцем, хмарами, тінями і вітерцем», «сонце поволеньки перейшло на другу половину неба», «вітрець, як хоче, бавиться старою поріділою чуприною», «гордо підняв голову молодий лебідь», «нашорошились вуха».

 

13.2. Незрозумілі слова з восьмого розділу повісті: вориння (загорожа з жердин), врем'я (час), гогель-могель (сирий жовток з яйця, стертий з цукром), жебонів (говорив швидко і весело), шинеля (верхній формений одяг особливого крою), в'юн (надзвичайно рухлива риба), загряниця (заграниця – територія по той бік кордону), читальник (читач), кирея (верхній довгий суконний одяг з каптуром).

Інші завдання дивись тут ...