Загрузка...

Інші завдання дивись тут...

НЕЙРОГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ ДИХАННЯ.

Дихальні рухи регулює дихальний центр, розташований у довгастому мозку. Його діяльність відбувається під контролем півкуль великого мозку. Частота та глибина дихальних рухів залежить від концентрації вуглекислого газу в крові.

I. Нервова регуляція (дихальний центр довгастого мозку)

Дихальний центр довгастого мозку.

- мимовільна нервова регуляція (безумовно-рефлекторна діяльність завдяки автоматії дихального центру);

- довільна нервова регуляція (умовно-рефлекторна діяльність завдяки корі  півкуль)

II. Гуморальна регуляція

Залежить від СО2. 

Якщо в крові, що омиває дихальний центр, є надлишок СО2, збудливість дихального центру зростає, і дихання стає частішим і глибшим.

Якщо вміст СО2 в крові є низьким, то дихання сповільнюється.

 

РЕГУЛЯЦІЯ ДИХАННЯ НЕРВОВОЮ СИСТЕМОЮ.

Вдих і видих спричиняються скороченням і розслабленням дихальних м'язів у відповідь на нервові імпульси, які надходять від нервових центрів спинного мозку. У свою чергу активність цих центрів контролюється нейронами, розташованими в дихальному центрі (міститься в довгастому мозку), та нейронами, розташованими в корі півкуль головного мозку.

ДИХАЛЬНИЙ ЦЕНТР. 

Розташування

довгастий мозок

Будова

має центр вдиху й центр видиху (скупчень двох типів нейронів: нейронів вди­ху, які збуджуються перед початком вдиху і нейронів видиху, які збуджуються перед початком видиху)

Функція

відповідає за дихальний цикл

Чинники впливу

В дихальний центр надходять імпульси від рецепторів легень про ступінь їх розтягнення, міжреберних м'язів, діафрагми, і він прискорює або сповільнює дихання, впливаючи на дихальні рухи.

Також імпульси можуть надходити з кори півкуль головного мозку й впливати на дихання.

Дихальний центр чутливий до концентрації вуглекислого газу в крові.

 

Приклади довільної нервової регуляції.

• Людина може довільно на певний час затримати дихання, змінити його ритм і глибину. 

• Вплив на дихальний центр можуть спричинити імпульси, які надходять до нього з різних органів чуття (нюху, зору, смаку тощо). 

• У людини дуже добре розвинені механізми регуляції дихання за участі кори великого мозку і обумовлені участю дихання в утворенні звуків, що забезпечується голосовим апаратом гортані. 

• На дихальний центр впливають також емоції - радість, страх тощо. Коли людина сміється або плаче, вона при цьому здійснює тривалий глибокий вдих і декілька коротких швидких видихів.

 

Приклади мимовільної нервової регуляції.

• Коли зануритися у холодну воду, то «перехоплює дух» (уповільнюється діяльність серця і на мить припиняється дихання): холод подразнює рецептори, розміщені в шкірі, збудження, яке в них виникає, по чутливих нейронах надходить до дихального центру, далі по довгих відростках рухових нейронів збудження надходить від дихального центру до нейронів спинного мозку, а від них до дихальних м'язів, припиняючи їхнє функціонування, щоб перешкодити воді або агресивним речовинам у повітрі проникнути в легені.

• Вплив на дихальний центр можуть спричинити імпульси, які надходять з  внутрішніх органів (печінки, селезінки, нирок, шлунково – кишкового тракту тощо).

• До прискорення дихання призводить збільшення вмісту вуглекислого газу у повітрі, тому людина, що потрапила у високогір'я, спочатку дихає швидко і глибоко, ніби під час тривалого бігу.

• Прискорене дихання знижує вміст вуглекислого газу у крові, після чого дихальні рухи на кілька секунд призупиняються.

• При рішенні затримати дихання зростання вмісту вуглекислого газу в крові до певного критичного значення активує дихальний центр і запустить механізм вдиху, незважаючи на бажання затримати його.

• Підвищена температура і біль збільшують частоту дихання.

• Якщо людина перебуває у місцевості з чистим повітрям (у горах, в лісі чи в степу), то рецептори носової порожнини, оцінивши склад повітря, надсилають нервові імпульси до дихальних центрів головного мозку, в результаті такої нервової регуляції розширюється просвіт дихальних шляхів і людина починає «дихати на повні груди».

• У непровітрюваному приміщенні частота дихальних рухів зростає вдвічі й навіть більше.

• Чхання і кашель – захисні рефлекси, пов'язані з різким скороченням м'язів і швидким видихом, спрямовані на видалення сторонніх речовин або предметів з дихальних шляхів. Під час кашлю та чхання потрібно рот і ніс прикривати серветкою, щоб не стати джерелом поширення хвороботворних вірусів і бактерій.

Кашель  – різкий рефлекторний видих через рот у разі випадкового подразнення гортані, трахеї або бронхів шматочками їжі, різними твердими або рідкими речовинами та газовими сумішами, запальним процесом, щоб порожнина гортані очистилась від сторонніх часток, захищаючи наступні органи дихання. 

Чхання – різкий рефлекторний видих через ніздрі для видалення надлишку слизу (з речовинами – подразниками рецепторів в слизовій оболонці носа виводяться мікроорганізми). 

• Коли людина позіхає чи зітхає, вона при цьому здійснює повільний вдих і повільний видих. 

• Гикання відбувається, коли діафрагма починає раптово скорочуватися і грудна клітка при цьому швидко розширюється. Повітря повинне надходити у легені, але одночасно міцно закривається голосова щілина. Щоб урівноважити тиск, органи черевної порожнини різко підтягуються угору і при цьому чути характерний звук.

 

РЕГУЛЯЦІЯ ДИХАЛЬНИХ РУХІВ. 

Вдих вмикає механізм видиху, а видих — механізм вдиху.

Силу і частоту дихальних рухів контролює дихальний центр за принципом негативного зворотного зв'язку.

Перший вдих. У момент народження, коли дитина припиняє отримувати кисень через плаценту від організму матері, в її крові різко зростає вміст вуглекислого газу, на які реагує центр вдиху: він надсилає нервові імпульси до дихальних м'язів, а їх скорочення забезпечує вдих, так легені вперше наповнюються повітрям – об'єм альвеол і бронхіального дерева збільшується.

Регуляція видиху. 

На розтягування стінок альвеол і бронхіального дерева під час вдиху реагують рецептори стінок, від них нервові імпульси по нейронах надходять до центру видиху. Центр видиху надсилає до центру вдиху сигнали для гальмування вдиху, від центру вдиху команда припиняє скорочення м'язів діафрагми й грудної клітки, при розслаблені яких об'єм легенів зменшується – відбувається видих.

 

Стан органів Видих
Головний мозок

Центр вдиху гальмується, а центр видиху збуджується і «надає команду» міжреберним м'язам та діафрагмі

 

Зовнішні міжреберні дихальні м'язи Розслаблюються, ребра і грудна клітка опускаються донизу
Діафрагма Купол діафрагми піднімається догори
Об'єм грудної порожнини Зменшується
Легені Спадаються
Результат. Тиск у грудній порожнині, легенях, альвеолах і бронхахЗбільшується порівняно з атмосферним. Повітря виштовхується з альвеол і легень та виводиться по повітроносних шляхах назовні

Регуляція вдиху. 

Під час видиху об'єм альвеол і дрібних бронхів зменшується, їхні стінки стискаються, рецептори стінок повідомляють про це до центру видиху, центр видиху зупиняє гальмування центру вдиху. 

З іншої сторони під час видиху збільшується вміст вуглекислого газу в крові, яка надходить до дихального центру, на що реагують клітини центру вдиху й він запускає команду на скорочення дихальних м'язів для збільшення об'єму легенів — відбувається вдих.

Стан органів Вдих
Головний мозок Центр вдиху збуджується (збудження через спинний мозок надходить до міжреберних м'язів і діафрагми), центр видиху гальмується
Зовнішні міжреберні дихальні м'язи Скорочуються і піднімають ребра та грудну клітку вгору
Діафрагма Купол діафрагми опускається донизу
Об'єм грудної порожнини Збільшується
Легені Розтягуються
Результат. Тиск у грудній порожнині, легенях, альвеолах і бронхахЗменшується порівняно з атмосферним. Легені заповнюються повітрям

 

РЕГУЛЯЦІЯ ДИХАННЯ ГУМОРАЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ.

Гуморальна регуляція дихання здійснюється як реакція на зміни у кількості вуглекислого газу в плазмі крові та гормонами, які виділяються залозами внутрішньої секреції. 

Частота і глибина дихання залежить від хімічного складу крові та вмісту в ній гормонів.

Гуморальна регуляція залежить від кількості СО2 у плазмі крові, яка впливає на дихальний центр. Основним сигналом для активації дихального центру, що, своєю чергою стимулює дихальні рухи, є підвищення вмісту CO2 в плазмі крові, на що реагують хеморецептори, розташовані в стінці судин, що живлять мозок. 

Частота та глибина дихальних рухів залежить від концентрації вуглекислого газу в крові:

Надлишок СО2 в плазмі крові, що омиває дихальний центр

Збудливість дихального центру зростає, і дихання стає частішим і глибшим доки концентрація вуглекислого газу не знизиться до норми

Низький вміст СО2 в плазмі крові

Дихання сповільнюється

Гормон адреналін, який виробляють надниркові залози, здатний безпосередньо впливати на дихальний центр.

Гормон посилено виділяється за будь–якого хвилювання та безпосередньо впливає на дихальний центр, стимулюючи дихальні рухи. 

Молочна кислота, яка утворюється під час роботи м'язів, може викликати стимулюючу дію на дихальний центр.

  

Інші завдання дивись тут...

Загрузка...