КОРІНЬ – осьовий підземний вегетативний орган рослини (виник як пристосування до життя на суші, а росте верхівкою вниз унаслідок впливу сили тяжіння Землі).
Види коренів.
|
1 – головний корінь |
Розвивається із зародкового корінця, тільки один, глибоко проникає в ґрунт |
|
|
3 – додаткові корені |
Багато, утворюються на будь-якій частині рослини (стеблі, листках, бульбах, цибулинах), тільки не на головному корені |
|
|
2 – бічні корені |
Багато, галузяться від головного та додаткових коренів |
Ознаки кореня:
• необмежений ріст;
• відсутність листків;
• ріст униз (позитивний геотропізм – реакція окремих органів на однобічний вплив земного тяжіння)
КОРЕНЕВА СИСТЕМА – сукупність усіх коренів рослини.
На головному і додаткових коренях утворюються бічні корені, які забезпечують галуження та формування кореневих систем.
Види кореневих систем.
|
Назва |
Характеристика |
Зображення |
Приклади рослин |
|
Стрижнева коренева система |
головний корінь, що розвивається з зародкового, галузиться за рахунок утворення бічних коренів (роль стрижня виконує головний корінь). |
|
кульбаба, люпин, люцерна, щавель, квасоля, соняшник, береза |
|
Мичкувата коренева система |
утворена додатковими коренями, які також галузяться внаслідок формування на них бічних коренів (стрижень відсутній, корінь похожий на мичку) |
|
пшениця, жито, кукурудза, цибуля, часник.
|
Розвиток і потужність кореневих систем залежить від індивідуальних особливостей рослин і умов, в яких вони живуть.
|
Кущ озимої пшениці |
загальна довжина коренів мичка з урахуванням кореневих волосків може сягати 600 км, при цьому добовий приріст її становить 5 км |
|
Полин, ячмінь, рапс |
Глибина стрижня в ґрунті 3 м |
|
Осот |
Глибина стрижня в ґрунті 6 м |
|
Люцерна посівна |
Глибина стрижня в ґрунті 10 – 12 м |
|
Верблюжа колючка |
Глибина стрижня в ґрунті 20 м і більше |
|
Кактус |
Корені завдовжки 30 м розміщуються в поверхневих шарах ґрунту |
|
Виноградна лоза |
Глибина стрижня 16 м |
ЗОВНІШНЯ БУДОВА КОРЕНЯ.
|
Зони кореня |
Характеристика |
Функції |
|
5. Провідна зона, або зона бічних коренів |
Найтовстіша ділянка кореня, становить більшу його частину, довжина вимірюється десятками сантиметрів і навіть метрами. На межі кори та центрального циліндра можуть з'являтися точки росту бічних коренів. |
Рух розчинів мінеральних речовин від кореня до стебла, а органічних речовин від стебла до кореня. Відбувається галуження кореня та закріплення в ґрунті за рахунок бічних коренів. |
|
4. Всисна або зона кореневих волосків |
Довжина 5-20 мм. За рахунок кореневих волосків збільшується площа поглинання речовин, клітини остаточно перетворились на клітини постійних тканин. |
Поглинання з ґрунту води з розчиненими в ній мінеральними речовинами. Закріплення рослини в ґрунті. |
|
3. Зона розтягування |
Складає 2-4 мм. Клітини ростуть та видовжуються, починають перетворюватися на клітини постійних тканин, просуваючи нижні зони вглиб ґрунту. |
Ріст клітин та формування клітин постійних тканин. |
|
2. 3она поділу |
Розташована під чохликом, довжина 2-3 мм. Складається з дуже дрібних клітин верхівкової твірної тканини, відкладеними протилежно до руху кореня. |
Утворення нових клітин |
|
1. Кореневий чохлик |
Вкриває верхівку кореня, складається з кількох шарів щільно розміщених живих клітин з великими рухомими крохмальними зернами. Зовнішні клітини руйнуються та виділяють слиз. Із середини чохлик відновлюється поділом клітин верхівкової твірної тканини зони поділу, відкладеними у напрямку росту кореня. |
Слиз полегшує просування кореня в ґрунті. Сприйняття сили земного тяжіння опусканням крохмальних зерен на нижню ділянку клітинної мембрани та визначає напрям росту кореня. Захист верхівки кореня. |
Кореневі волоски – це вирости клітин покривної тканини кореня на рівні всисної зони:
• довжина від декількох міліметрів до 1 см;
• живуть 10-20 днів, потім відмирають, злущуються і замість них з'являються нові;
• їх дуже багато, в 1 мм2 кореня їх розміщується кілька сот, що збільшує площу поглинання речовин з ґрунту;
• утворюються на наймолодшій частині кореня, яка проникає слідом за верхівкою вглиб ґрунту.
Корінь постачає воду й мінеральні речовини з ґрунту до пагона. У клітинах і судинах кореня внаслідок заповнення їх водним розчином, який вбирається кореневими волосками з ґрунту, виникає кореневий тиск, який забезпечує рух розчинів до надземної частини рослини.
Усі частини кореня утворені за рахунок поділу клітин верхівкової твірної тканини, що розташована в зоні поділу клітин кореня.
ВНУТРІШНЯ БУДОВА КОРЕНЯ (всисна або провідна зона).
|
Назва |
Характеристика |
Функції |
|
Шкірка |
Покривна тканина має один шар клітин з тоненькими стінками. У всисній зоні кореня утворюють кореневі волоски. |
Вкриває корінь, захищає від впливів, у всисній зоні формує кореневі волоски. |
|
Кора |
Багатошарова основна тканина. Зовнішній шар – первинна кора, внутрішній шар – ендодерма з пропускними клітинами |
Рух мінеральних розчинів від кореневих волосків до провідної системи центрального циліндра. Запасання поживних речовин |
|
Центральний циліндр з провідним пучком – твірна тканина (перицикл) та провідні тканини: ситоподібні трубки (флоема) та судини (ксилема). |
Зовні циліндра в провідній зоні можуть з'являтися ділянки верхівкової твірної тканини росту бічних коренів. У деревних рослин зовні циліндра утворюється бічна твірна тканина корковий камбій, що відкладає назовні кору. У центральному циліндрі розташовані механічна та основна запасаюча тканини. До провідного пучка входять луб (ситоподібні трубки) і в центрі деревина у формі зірки (судини). У багатьох рослин з часом між деревиною та лубом може з'являтися шар клітин бічної твірної тканини. |
У провідній зоні корінь може галузитися бічними коренями. Корінь деревних рослин потовщується за рахунок коркового камбію. Механічна тканина надає міцності, основна запасаюча тканина запасає речовини. По судинах відбувається рух розчинених мінеральних речовин від кореня до надземної частини (висхідний рух), а по ситоподібних трубках органічні речовини транспортуються від зелених надземних частин до кореня (низхідний рух). У багатьох рослин з часом за рахунок шару клітин бічної твірної тканини між лубом та деревиною корінь потовщується.
|
Функції кореня:
|
Головні функції |
• закріплюють та утримують рослини у ґрунті; • мінеральне живлення (всмоктують із ґрунту воду з мінеральними речовинами та транспортують до надземної частини); • синтезують деякі органічні речовини, виділяють деякі продукти обміну; • через корені відбувається взаємовигідний зв'язок з мікроорганізмами ґрунту (бульбочковими бактеріями, грибами); • корінь є органом вегетативного розмноження квіткових рослин. |
|
Додаткові функції |
• запасання органічних речовин (коренеплоди, бульбокорені); • додаткова підтримка стебла (опорні корені); • здатність поглинати воду з повітря (повітряні корені) • всмоктування речовин з рослини-хазяїна (корені-присоски); • додатковий газообмін (дихальні корені). |
ВИДОЗМІНИ КОРЕНЯ – пристосування до умов існування.
|
Назва видозміни |
Характеристика |
Приклади рослин |
Зображення |
|
Підземні видозміни кореня |
|||
|
Коренеплоди |
У головному корені і в основі пагона відкладаються запасні поживні речовини. |
Буряк, редиска, редька, петрушка, морква, селера |
|
|
Бульбокорені |
Короткі, сильно потовщені, кулястої або овальної форми. Запасні поживні речовини відкладаються в потовщених бічних або додаткових коренях. |
Жоржина, батат, пшінка |
|
|
Надземні видозміни кореня |
|||
|
Опорні (ходульні) |
У рослин з високим стеблом утворюються додаткові корені для їхньої опори |
Панданус, тропічні дерева, кукурудза |
|
|
Повітряні |
Це додаткові корені, які відходять від стебла і звисають у повітрі, зовні вони вкриті кількома шарами мертвих клітин, в оболонках яких є пори. Рослини оселяються на деревах та вбирають з вологого повітря воду, зазвичай характерні для тропічних рослин. |
Тропічна орхідея, молодий фікус, монстера. |
|
|
Корені-присоски |
Всмоктують поживні речовини з інших рослин |
Повитиця (паразит, не здатна до фотосинтезу), омела (напівпаразит, здатна до фотосинтезу) |
|
|
Дихальні |
Частина коренів виступає над поверхнею для забезпечення газообміну, коли рослини ростуть на болотах і надмірно зволожених ґрунтах з гострою нестачею кисню в ґрунті. Ці корені можуть відростати від бічних, ростуть не в глиб ґрунту, а піднімаються прямо вгору і мають тонку кору. |
Болотяний кипарис |
|
|
Корені з додатковими бруньками |
З бруньок розвиваються кореневі проростки, що дають початок новим рослинам. Вертикальні і горизонтальні скелетні корені, від яких відходять дрібніші. |
Вишня, слива |
|
|
Дошкоподібні корені |
Підпирають високі дерева у тропічних лісах, на збіднених ґрунтах утримують від падіння. Зачатками їх вважають рифлені стовбури деяких рослин. |
Дерева тропічних лісів, бук, в'яз, тополя. |
|
|
Чіпкі корені |
Вздовж тонкого стебла розміщені коротенькі додаткові корені |
Ліани, плющ |
|
Будова коренеплоду.
|
Назва частини |
Ознака |
Зображення |
|
Коренева частина |
рядами розміщуються бічні корені |
|
|
Шийка, або підсім'ядольне коліно |
Має гладеньку поверхню |
|
|
Головка, або основа головного пагона |
Наявні рубці відмерлих листків на потовщеній основі головного пагона |
У селери однаково розвинуті усі частини, у моркви та петрушки основна частина утворена коренем, у редиски основна частина утворена підсім'ядольним коліном.
Значення видозмін кореня:
• мають широке застосування у медицині (солодка гола);
• людина вживає в їжу (морква, буряк, ріпа, редька, пастернак, петрушка, хрін, селера тощо);
• використовуються як корм для тварин (кормовий буряк, ріпа, турнепс);
• є сировиною для харчової промисловості (цукровий буряк).