...

1. Ясним соколом у хмарах, сірим вовком в полі скаче (А) гудець.

2. В уривку із поеми ідеться про (В) хана .

Зажурився, засмутився...

Вдень не їсть, а серед ночі

Плаче, бідний, та зітхає,

Сну не знають його очі.

3. Події в поемі «Євшан-зілля» розвиваються в послідовності (В) ханський син у неволі — прохання хана до гудця — гудець у Києві — повернення ханського сина на батьківщину.

4. В княжу добу на землі Київської Русі часто нападали зовнішні вороги. Половці – одні із них. Були кочівниками, їх називали люди поля. Вони нападали на українські села.

5. На мою думку, ханському синові в Києві хоч жилося непогано: «оточив його почотом  і розкошами догідно — і жилось тому хлоп'яті і безпечно, і вигідно», про те він не був вільним, таким як міг бути, коли зростав би на своїй землі.

6. Не розповідь і не пісня гудця, а саме євшан - зілля зворушило ханського сина. Адже недарма це зілля вважають символом памяті про рідну землю, оберегом від злих сил, забуття.  

7. Якби мене запросили знятися в кінофільмі за мотивами поеми М. Вороного «Євшан-зілля», я б вибрав роль, наприклад, князя Володимира Мономаха (1113 – 1125 р). Він був державним і політичним діячем, розумним і далекоглядним, воював із половцями, прагнув припинення міжусобиць між князями, відновив владу на великій території, написав «Статут Володимира Мономаха» та «Повчання» дітям.

     Якби мене запросили знятися в кінофільмі за мотивами поеми М. Вороного «Євшан-зілля», я б вибрав роль, наприклад, гудця. Це співець-пророк. Він є для татар, як кобзарі для українців. Такі люди знали історію рідного краю, багато пісень, до них прислухалися.

 

     Якби мене запросили знятися в кінофільмі за мотивами поеми М. Вороного «Євшан-зілля», я б вибрав роль, наприклад, хана, як доброго батька, що хоче бачити свого сина.

 

     Якби мене запросили знятися в кінофільмі за мотивами поеми М. Вороного «Євшан-зілля», я б вибрав роль, наприклад, ханського сина, який виріс у неволі, тому забув рідний край. Та при його спомині залишає добре життя на чужині, вибирає небезпечну дорогу, щоб повернутися додому.

8. На мою думку, Микола Вороний використав у поемі давні, малозрозумілі нашим сучасникам слова, щоб правдивіше відобразити минуле, адже поема переносить читача на багато років назад.

9. Нас, українців XXI ст., ця поема навчає бути патріотами, не забувати рідну землю. Поема «Євшан-зілля» написана у Полтаві в 1899 р. Останніми рядками поеми автор закликав український народ до національного пробудження.

А проте тієї сили,

Духу, що зрива на ноги,

В нас нема, і манівцями

Ми блукаєм без дороги!..

11. Поділивши текст поеми М. Вороного «Євшан-зілля» на частини, заголовки до кожної з них заголовок.

12. Не можна вважати, що ханський син не був вдячний Володимирові Мономаху. Князь добре ставився до нього, але хлопець не був вільним. На мою думку, він не знав чи відпустіть його князь додому, тому вирішив піти самому.

13.1. Слова, які в сучасній мові вже не вжива­ються.

Ясир – бранці-раби, яких захоплювали турки і татари.

Почот – увага, охорона.

Гудець – співець-пророк.

Сповиточок – загорнутий вузлик.

Бадилля – зілля.

Твар – обличчя.

13.2. Написати невеликий твір (1 с.) на тему «Батьків і батьківщину не ви­бирають» (за бажанням).

       

...