Мову рідну я вивчаю, Вірші іноді складаю. Тексти мовою своєю Пишу серцем і душею. Дуже хочу, щоб вона Залишилася жива У житті усіх людей.   Де розкинувся мій край, Мово, пишно процвітай! Гори Карпати, полонини, Швидкі ріки та моря – Це усе наша земля. Ну а мова рідна, щира –

Раз, два, три, чотири, Ми не любимо лінивих ! П’ять, шість, сім, Зичим радості усім!   Вісім, дев’ять, десять, Ми не будемо брехать ! Одинадцять та дванадцять, Хочем все на світі знать!   Лічилка про друзів Лічилка про птахів  

Він не скаже: «надоїло». Завжди зробить своє діло,
До кінця його доводить.

Хто трудиться без упину? І не каже : «все це кину», Все про мене добре знає , І піклується, навчає. А ще добре дуже дбає І , як пташка, прилітає, Мені також співчуває, Коли хвора, поруч тут, Не дарма є мами труд. Бо для кожного – єдина! Ну, а я її дитина. Нумо, хто це ?

Ось з’явилось ясне сонечко, Посміхнулось у моє віконечко. Розкривають пелюстки квіти Та радіють теплу діти.   Жайворонки у небі в’ються І співають, і сміються, Крилами вони махають Прихід весни сповіщають.   Щебечуть навколо пташки, Зеленіють на деревах листки. Оживає навкруги

По сусідству в нас жила Мила дівчинка одна, Що любила працювати, На безпеку не зважати. І от сталася біда: Борщ гарячий розлила, Собі руку обпекла. Гірко плакала вона … Довго рана заживала – Це вже їй наука стала: Ти роби все обережно, Без поспіху і уважно. Вивчи правила усі Поведінки

У мене є сім’я, Вона найкраща в світі!   Про мене пам’ятає, Піклується та дбає! У скрутную хвилину Мене виручає!   Без неї не можу І дня я прожити! Сім’ю відпустити Серденько не може!   Її не віддам я Нікому ні за що! Сім’я є дорожча За всяке багатство!  

Чому це на галявині Вже спокою нема? Чому почали звірі всі Кричати ще зрання?   Хіба цього не видно? Це зразу очевидно. Хтось вкрав вівці ягня, Ще й зайчине дитя.   Тому усі кричать, Бо хочуть чітко знать. Всі злодія шукали, Усюди заглядали.   Тут вийшла на галявину

Україна – рідний край, В ній сховавсь зелений гай, В тім куточку всяк живе. Хтось там стука, хтось кує, Хтось чудові трелі в’є, Інший шишечку гризе.   Зайчик мчить в густій травичці, Щоб сховатись від лисички. Тут колись була канава, А сьогодні – переправа. Бобер гарно

Ой , настала вже весна , Вона мила й чепурна. На галявині дівчина Така ясная , як днина. Всі запитують її : Хто ж скажи батьки твої ? Моя тітка є природа, Тому в мене гарна врода, Моя ненька – Україна - Це найкраща є країна ! Батько мій – це рідний край ! Ти , людино люба, знай : В

Весна-красна до нас прийшла І радість людям принесла. Веселі у дворі усі - І дорослі, і малі! Вже повернулись і пташки.   А як співають всі вони! Вже квіти всюди розцвітають Та рідну землю прикрашають!   Тут вітер хмарки позбирав, На землю теплий дощик впав, І все навколо напував. Дав

Раз, два, три… Ми ідем гулять усі... Три, чотири, п’ять…   Було нас спочатку п’ять П’ять, шість, сім … Яблук вистачить усім.   Сім, вісім, дев’ять… Друзів бачимо ще дев’ять Девять, десять,одинадцять… А тепер нас

Раз, два , три , чотири, п’ять… Я іду собі гулять. Раптом бачу – птахів п’ять, Що на гілочках сидять. Весело вони курличуть І вітаються, і кличуть ! Раз, два , три , чотири, п’ять… Я іду – вони летять.   Лічилка про друзів Лічилка  

ЗОШИТ  На обкладинці – гарні ляльки, Я дивлюся на них. Він у клітинку чи в лінійку для записів моїх. ПОРТФЕЛЬ  Його беру До школи йду. Я без нього не піду. ФАРБИ   Сонце намалюю, Листя замалюю. Квіти зафарбую. Чим я працюю? РУЧКА для письма     Що за

Ой, зима вже наступає, Голод пташкам прибуває. Шкода стало їх мені І сказала я собі: - Як зіграю усі ноти, Приготую всі уроки, З татом візьмусь до роботи.   Працювали, працювали Й годівничку змайстрували. Ось висить та годівниця, А на ній уже синиця. Ах, весела та синичка, Що висить вже