Поверхню Землі загалом можна зобразити на глобусі й карті, а окремі її ділянки — на фотознімку, аерофотознімку, плані місцевості, карті.
Географічна карта — це зменшене й узагальнене зображення земної поверхні на площині, складене за допомогою умовних знаків.
Для того щоб навчитися працювати з картою, потрібно знати її основні складові: назва карти, умовні позначення, масштаб.
Інформація на карті «записана» мовою різних за формою, розміром і кольором позначень-символів. З їхньою допомогою карти «розказують» про форми земної поверхні, корисні копалини, поширення тварин, вирощування сільськогосподарських культур тощо.
Умовні позначення – спеціальні значки, які використовують для позначення різних об'єктів, знаючи які, можна прочитати карту. На глобусах і картах одні й ті самі об'єкти позначають однаковими умовними позначеннями:
• значками позначено розміщення корисних копалин;
• кружечками або зірочками позначені міста;
• лініями показано річки, дороги, кордони держав;
• стрілками — морські течії;
• кольори на карті також є умовними знаками.
Нерівності суходолу теж позначають різними кольорами та відтінками: зеленим – низовини, жовтим – підвищення, коричневим – гори. Відтінками блакитного кольору показано океани, моря, озера.
Розшифрування кольорів уміщено на шкалі глибин і висот, яка влаштована за принципом «чим вище або глибше, тим темніше забарвлення».
Шкала висот і глибин – кольорова шкала на картах для позначення висоти місцевості та глибини водойм, її використовують для позначення ділянок місцевості з різною висотою та водойм з різною глибиною. Шкалу із зазначенням глибин і висот у метрах розміщують на полях карти.
Знання умовних знаків – необхідна умова розуміння зображеного на карті. Читати карту має навчитися кожна освічена людина, щоб уміти користуватися нею для своїх потреб: знати рослинний і тваринний світ, країни, передбачення погоди, планування подорожей.
