Інші завдання дивись тут...

Поверхню Землі загалом можна зобразити на гло­бусі й карті, а окремі її ділянки — на фотознімку, аерофотознімку, плані місцевості, карті.

Географічна карта — це зменшене й узагальнене зображення земної поверхні на площині, складене за допомогою умовних знаків.

 

Для того щоб навчитися працювати з картою, потрібно знати її основні складові: назва карти, умовні позначення, масштаб.

 

Інформація на карті «запи­сана» мовою різних за формою, розміром і кольо­ром позначень-символів. З їхньою допомогою карти «розказують» про форми земної поверхні, корисні копалини, поширення тварин, вирощування сільськогосподарських культур тощо.

Умовні позначення – спеціальні значки, які використовують для позначення різних об'єктів, знаючи які, можна прочитати карту. На глобусах і картах одні й ті самі об'єкти позна­чають однаковими умовними позначеннями:  

• значками по­значено розміщення корисних копалин;

• кружечками або зірочками позначені міста;

• лініями показано річки, дороги, кордони держав;

• стрілка­ми — морські течії;

• кольори на карті також є умовними знаками.  

 

Нерівності суходолу теж позначають різними кольорами та відтінками: зеленим – низовини, жов­тим – підвищення, коричневим – гори. Відтінками блакитного кольору показано океани, моря, озера.

Розшифрування кольорів уміщено на шка­лі глибин і висот, яка влаштована за принципом «чим вище або глибше, тим темніше забарвлення».

Шкала висот і глибин – кольорова шкала на картах для позначення висоти місцевості та глибини водойм, її використовують для позначення ділянок місцевості з різною висотою та водойм з різною глибиною. Шкалу із зазначенням глибин і висот у метрах розміщують на полях карти.

 

Знання умовних знаків – необхідна умова розуміння зображеного на карті. Читати карту має навчитися кожна освічена людина, щоб уміти користуватися нею для своїх потреб: знати рослинний і тваринний світ, країни, передбачення погоди, планування подорожей.

Інші завдання дивись тут...