• Народилася 25 лис­топада (7 грудня) 1900 року в селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині Київської області) в бідній селянській родині.

• У вісім років Катря самотужки за тиждень вивчила «Буквар», який їй привіз батько.

• Хоч дівчинці потім подарували трохи більшу книжку, проте вирі­шили не віддавати до школи, тому в школі вона не була жодного дня. Правда Катря нишком проводжала братів Григорія і Павла до школи, захоплено спостерігала, коли вони виконували домашнє завдання.

• Свої перші роботи виводила вуглинками, які діставала з печі.

• Якось 6-річна дівчинка знайшла в батька невелику книжку і прикрасила її своїми казковими квітами, проте за розмальований Псалтир отримала покарання різками і заборону малю­вати.

• Катря удень працювала в полі, на городі, а ввечері, попоравшись по господарству, до ночі малювала.

• Дівчина сама майструвала собі пензлики з котячої шерсті, а згодом навчилася робити фарби з підручних матеріалів – барвниками слугували сік буряка, настої з коріння і трав.

• Батьки були проти захоплення доньки, вважали це безглуздим заняттям.

• У 24 роки Катерина захотіла вступити до художньо-керамічного технікуму в Миргороді та до Київського театрального технікуму, через що батько розлютився, знайшов і спалив ледь не всі її малюнки, переламав зроблені власноруч пензлі.

• Коли дівчина прибула в Миргород з двома вціліли­ми картинами, у технікумі на них навіть не глянули, бо не мала  документів про закінчення семи класів. Дівчина змушена була пішки повернутися додому. Вдома Катерина взялася малю­вати ще завзятіше.    

• Якось дівчина написала листа видатній українській співачці Оксані Петрусенко. За її сприяння творами самоучки з Богданівни зацікавилися працівники Полтавського будинку народної твор­чості. Так у 1941 році відбулася персональна виставка творів Катерини Білокур у Полтаві, яка мала величезний успіх.

• Художниця побувала в Києві та Москві, де вперше побачила музеї і твори видатних митців.

• У 1944 році Богданівку відвідав директор Державного музею українського народного декоративного мистецтва Василь Нагай. Він запропонував Катерині влаштувати виставку і викупити її картини, саме завдяки йому Музей українського народного деко­ративного мистецтва має найкращу колекцію робіт художниці.

• 1949 року Катерина Білокур стала членом Спілки художників України.

• У 1951 році її нагороджено орденом Знак Пошани, при­своєно звання Заслуженого діяча мистецтв України.

• У 1956 році Катерина Білокур одержала звання Народного художника України.

• Її твори регулярно експонували на виставках у Полтаві, Києві та за межами України. А три картини Білокур — «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» демонстрували на Міжнародній виставці в Парижі (1954). Вони принесли їй світову славу. Там їх побачив і високо оцінив Пабло Пікассо.

• В останні роки життя створила чудові картини «Півонії», «Букет квітів», «Квіти і овочі», «Натюрморт».

• Художниця тяжко хворіла, давалися взнаки злидні тогочасного сільського побуту, невлаштованість в особистому житті.

• Померла Катерина Білокур 9 червня 1961 року.

• У рідному селі Богданівка відкрито меморіальний музей художниці, на його території  встановлено пам'ятник мисткині.

 

Картини Катерини Білокур (1900 – 1961)

Катерина Білокур – відома українська художниця. Вона не відвідувала школу, не мала художньої освіти, проте безмежний талант та почуття краси виливалися чудовими картинами. Малювала квіти, натюрморти, пейзажі, портрети.

Вона стала автором прославлених картин — «Квіти за тином» (1935), «Польові квіти» (1941), «Квіти увечері» (1942), «Декоративні квіти» (1945), «Привіт врожаю» (1946), «Колгоспне поле» (1948—1949), «Цар Колос» (1949), «Сніданок» («Снідання») (1950), «Квіти і берізка ввечері» (1950), «Кавун, морква, квіти» (1951), «Квіти і виноград» (1953—1958), «У Богданівці на Загреблі» (1955), «Хата в Богданівці» (1955), «Георгіни» (1957), «Півонії» (1958), «Натюрморт із колосками і глечиком», «Богданівські яблука» (1958—1959), «Букет цвітів» (1959) та інші.