Тема: розповідь про те, як Ластівка повернула свою хатину.

Головна думка: «затремтіло від гніву її серце».

Мета: заклик не заритись на чуже, але захистити своє.

Рід літератури: епос. 

Жанр: літературна казка.

Будова твору

Зачин: «Збудувала собі Ластівка гніздечко під стріхою…».

Основна частина: «А тут Горобець заліз у її гніздо…».

Кінцівка: «Дивується Ластівка – чого ж він утік?...».

Ознаки казки

Персонажі: тварини, наділені людськими рисами, вміють розмовляти.

Казкові імена: ластівка, Горобець, Шпак.

Слова-повтори: «ще раз, потім ще раз».

Магічні числа: «тричі по разу», «три рази по тричі».

Добро перемогло зло (Горобець утік з чужого гнізда). 

План

Ознаки літературної казки про тварин

1. Персонажі наділені людськими рисами.

2. Казкові імена: Ластівка, Горобець, Шпак.

2. Трикратні повтори (просила ще тричі по разу і три рази по тричі).

Фразеологізми

Полетіти стрілою — швидко бігти, їхати.

Розправити крила — діяти рішуче, розкривати свої уміння.

Що ж допомогло Ластівці позбутися злодія?

      Ластівка позбулася непроханого гості.

      А допомогло їй багато чинників. Ластівка прислухалась до слушної поради  Шпака. Співчутливій пташці довелося вибирати менше зі зла: або позбавитися власної хатини, або покарати злодія. Набравшись мужності та рішучості, Ластівка прогнала непроханого Горобця, який вперто не хотів покинути чужого гнізда.

    А висновок з казки такий: не треба заритися на чуже добро, проте і своїм легко поступатися не варто.

Полілог персонажів казки:

^{Л а с т і в к а      Лети собі, Горобчику, добрий молодчику, до свого гнізда, пусти мене в мою хатку.}

                      ^{Лети собі, Горобчику, добрий молодчику, до свого гнізда, пусти мене в мою хатку.}

                      ^{Лети собі, Горобчику, добрий молодчику, до свого гнізда, пусти мене в мою хатку.}

^{Ш п а к             Не проси, Ластівко. Це такий розбійник, що ніякі просьби не допоможуть…}

                      ^{Висмикни дзьобом у нього пір'їну з голови, от він і втече...}

^{Л а с т і в к а      Як це — висмикнути пір'їну? Йому ж болітиме.}

^{Ш п а к              Тоді лети та будуй собі інше гніздо.}

^{Л а с т і в к а       Що ж робити? Горобчика жалко, болітиме, коли висмикнеш пір’їну.}

                       ^{Але ж він не комашку якусь відібрав у мене, а хатину.}

^{Г о р о б е ц ь      Ластівка до хатки летить стрілою, ще й роззявила дзьобика, щоб пір’їну в злодія висмикнути.}   

                       ^{Краще втечу…}

^{Л а с т і в к а       Дивуюся, чого ж він утік?}

^{Ш п а к              Я знаю і радію. Але ти сама здогадайся…}

Позитивні персонажі: Ластівка, Шпак.

Негативний персонаж: Горобець.

Цитатна характеристика Ластівки

 Цитатна характеристика Горобця

Цитатна характеристика Шпака

^{ЧОМУ Ж ГОРОБЕЦЬ УТІК?}

   ^{Збудувала собі Ластівка гніздечко під стріхою. Наносила сухої травички й пір’ячка. Постелила. Принесла м’яку пушинку й пір’ячка – під голову покласти.}

    ^{А тут Горобець заліз у її гніздо. Прилітає Ластівка, просить Горобця:}

^{— Лети собі, Горобчику, добрий молодчику, до свого гнізда, впусти мене в свою хатку.}

    ^{А Горобець насупився і мовчить.}

    ^{Ластівка попросила ще раз, потім ще раз, і ще тричі по разу і три рази по тричі.}

    ^{А Горобець сидить та й мовчить.}

    ^{Почув її слізні благання Шпак, прилетів та й радить:}

^{— Не проси, Ластівко. Це такий розбійник, що ніякі просьби не допоможуть. Висмикни дзьобом у нього пір’їнку з голови, от він і втече...}

^{— Як це можна — висмикнути пір’їнку з голови? Йому ж болітиме.}

^{— Тоді лети й будуй собі інше гніздо.}

    ^{Ластівка сіла, задумалася: «Що ж робити? Горобчика шкода, болітиме, коли висмикнеш пір’їну. Але ж він не комашку якусь відібрав у мене, а хатину». Затремтіло від гніву її серце. Розправила крильця Ластівка, полетіла стрілою до хатки своєї, роззявила дзьобика, щоб пір’їну у злодія висмикнути. Побачив це Горобець — та й утік.}

    ^{Дивується Ластівка — чого ж він утік? А Шпак сидить біля шпаківні та й радіє.}

                         ^{(Василь Сухомлинський)}