Тема: розповідь про те, як Ластівка повернула свою хатину.

Головна думка: «затремтіло від гніву її серце».

Мета: заклик не заритись на чуже, але захистити своє.

Рід літератури: епос. 

Жанр: літературна казка.

 

Будова твору

Зачин: «Збудувала собі Ластівка гніздечко під стріхою…».

Основна частина: «А тут Горобець заліз у її гніздо…».

Кінцівка: «Дивується Ластівка – чого ж він утік?...».

 

Ознаки казки

Персонажі: тварини, наділені людськими рисами, вміють розмовляти.

Казкові імена: ластівка, Горобець, Шпак.

Слова-повтори: «ще раз, потім ще раз».

Магічні числа: «тричі по разу», «три рази по тричі».

Добро перемогло зло (Горобець утік з чужого гнізда). 

 

План

1. Збудувала Ластівка гніздечко.

2. Горобець заліз у чуже гніздо.

3. Ластівка благає непроханого гостя.

4. Шпакова порада Ластівці.

5. Ластівка виганяє чужинця.

6. Здивування ластівки і радість Шпака.

1. Ластів’яче гніздечко.

2. Нахабний Горобець.

3. Прохання Ластівки.

4. Шпакова порада.

5. Втеча чужинця.

6. Чого ж він утік?

Ознаки літературної казки про тварин

1. Персонажі наділені людськими рисами.

2. Казкові імена: Ластівка, Горобець, Шпак.

2. Трикратні повтори (просила ще тричі по разу і три рази по тричі).

 

Фразеологізми

Полетіти стрілою — швидко бігти, їхати.

Розправити крила — діяти рішуче, розкривати свої уміння.

 

Що ж допомогло Ластівці позбутися злодія?

      Ластівка позбулася непроханого гості.

      А допомогло їй багато чинників. Ластівка прислухалась до слушної поради  Шпака. Співчутливій пташці довелося вибирати менше зі зла: або позбавитися власної хатини, або покарати злодія. Набравшись мужності та рішучості, Ластівка прогнала непроханого Горобця, який вперто не хотів покинути чужого гнізда.

    А висновок з казки такий: не треба заритися на чуже добро, проте і своїм легко поступатися не варто.

 

Полілог персонажів казки:

Л а с т і в к а      Лети собі, Горобчику, добрий молодчику, до свого гнізда, пусти мене в мою хатку.

                      Лети собі, Горобчику, добрий молодчику, до свого гнізда, пусти мене в мою хатку.

                      Лети собі, Горобчику, добрий молодчику, до свого гнізда, пусти мене в мою хатку.

Ш п а к             Не проси, Ластівко. Це такий розбійник, що ніякі просьби не допоможуть…

                      Висмикни дзьобом у нього пір'їну з голови, от він і втече...

Л а с т і в к а      Як це — висмикнути пір'їну? Йому ж болітиме.

Ш п а к              Тоді лети та будуй собі інше гніздо.

Л а с т і в к а       Що ж робити? Горобчика жалко, болітиме, коли висмикнеш пір’їну.

                       Але ж він не комашку якусь відібрав у мене, а хатину.

Г о р о б е ц ь      Ластівка до хатки летить стрілою, ще й роззявила дзьобика, щоб пір’їну в злодія висмикнути.   

                       Краще втечу…

Л а с т і в к а       Дивуюся, чого ж він утік?

Ш п а к              Я знаю і радію. Але ти сама здогадайся…

 

Позитивні персонажі: Ластівка, Шпак.

Негативний персонаж: Горобець.

 

Цитатна характеристика Ластівки

Працьовита

«Збудувала собі Ластівка гніздечко під стріхою»

Ввічлива, справедлива

«Лети собі, Горобчику, добрий молодчику, до свого гнізда»

Миролюбна

«Ластівка попросила ще раз, потім ще раз, і ще тричі по разу і три рази по тричі»

Схвильована

«Почув її слізні благання Шпак»

Добросердечна, співчутлива

«Як це можна – висмикнути пір’їнку з голови? Йому ж болітиме»

Рішуча, досягає поставленої мети

«Розправила крильця Ластівка, полетіла стрілою до хатки своєї»

Здивована

«Дивується Ластівка – чого ж він утік?»

 Цитатна характеристика Горобця

Лінькуватий

«А тут Горобець заліз у її гніздо»

Впертий, непоступливий

«А Горобець насупився і мовчить»

Злодійкуватий, розбійник

«Це такий розбійник, що ніякі просьби не допоможуть»

Боягузливий

«Побачив це Горобець – та й утік»

Цитатна характеристика Шпака

Небайдужий до чужої біди

«Почув її слізні благання Шпак, прилетів та й радить»

Добрий порадник

«Не проси, Ластівко… Висмикни дзьобом у нього пір’їнку з голови, от він і втече...».

«Тоді лети й будуй собі інше гніздо»

Товариський, радіє за успіхи друзів

«А Шпак сидить біля шпаківні та й радіє»

ЧОМУ Ж ГОРОБЕЦЬ УТІК?

   Збудувала собі Ластівка гніздечко під стріхою. Наносила сухої травички й пір’ячка. Постелила. Принесла м’яку пушинку й пір’ячка – під голову покласти.

    А тут Горобець заліз у її гніздо. Прилітає Ластівка, просить Горобця:

— Лети собі, Горобчику, добрий молодчику, до свого гнізда, впусти мене в свою хатку.

    А Горобець насупився і мовчить.

    Ластівка попросила ще раз, потім ще раз, і ще тричі по разу і три рази по тричі.

    А Горобець сидить та й мовчить.

    Почув її слізні благання Шпак, прилетів та й радить:

— Не проси, Ластівко. Це такий розбійник, що ніякі просьби не допоможуть. Висмикни дзьобом у нього пір’їнку з голови, от він і втече...

— Як це можна  висмикнути пір’їнку з голови? Йому ж болітиме.

— Тоді лети й будуй собі інше гніздо.

    Ластівка сіла, задумалася: «Що ж робити? Горобчика шкода, болітиме, коли висмикнеш пір’їну. Але ж він не комашку якусь відібрав у мене, а хатину». Затремтіло від гніву її серце. Розправила крильця Ластівка, полетіла стрілою до хатки своєї, роззявила дзьобика, щоб пір’їну у злодія висмикнути. Побачив це Горобець  та й утік.

    Дивується Ластівка  чого ж він утік? А Шпак сидить біля шпаківні та й радіє.

                         (Василь Сухомлинський)