Тема: казкова розповідь про те, як осінь збирала гриби.
Головна думка: «Щаслива пора — грибозбір»
Мета: розказати, що осінь – це грибна пора.
Рід літератури: епос.
Жанр: казка.
Будова тексту
|
Зачин |
«Осінь прийшла з городів…» |
|
Основна частина |
«...Сидять на узліссі в жовтих сорочечках маслюки…» |
|
Кінцівка |
«Осінь і не тривожить його…» |
План
1. Осінь поспішає на грибозбір.
2. Гриби по-різному зустрічають осінь.
3. Грибів не зменшується.
4. Білий гриб шапинку розправляє.
5. Щаслива пора – грибозбір.
Розповідь ведеться від імені оповідача-автора.
Дійові персонажі: літо, осінь, гриби.
У ліс осінь прийшла з городів. Після збору врожаю на полях і садах поспішають у ліс грибники. Пізньої осені часті дощі, у таку пору добре ростуть гриби.
Гриби згадано в тексті: маслюки, опеньки, піддубники, боровики (білі гриби), підосичники, рижики.
Грибозбір – авторський неологізм, який означає збір грибів у лісі.
ГРИБОЗБІР
Осінь прийшла з городів. Скотилася в погреби з картопляним смутком. Перейшла стернею в садки. Обтрусила яблука, груші й непомітно підкралася до дерев, що попритулялися біля тину. Явори пожовтіли раптово, за одну ніч. Навіть берізка, та сама, яку ми з мамою посадили навесні, тепер схожа на золотоволосу красуню. Літо, розгублено озирнувшись востаннє, тихо кине: «Я ж бо думало, що то жарти». А осінь — нарядна, радісна, хазяйновита, з кошиками в руках, поспішає до лісу. Там якраз грибозбір почався.
...Сидять на узліссі в жовтих сорочечках маслюки. Почули кроки, нашорошились. А вгледіли осінь з кошиками, кинулись, як налякані зайчата, врізнобіч. А опеньки-малята горнуться ближче до піддубників-грибів. Дружнім колом обсідають пеньки в низині. Боровики, молоді, коренасті, як маленькі борці, розсипалися на землі. Вони бачать, що втікати їм нікуди. І спокійно сідають на дно кошиків. Роблять вигляд, що нічого не сталося.
Бреде осінь лісом. Слухає надокучливе мугикання вітру. Він усівся на ялині, звісивши до землі ноги й не хоче нікуди йти. Вже й повні кошики стоять біля старої сосни. І осінь втомилася трохи. А грибів не зменшується. Опеньки й підосичники полізли один поперед одного, манять, кличуть до себе. А он рижики вишикувались рядами, і, здається, самі просяться до рук.
Осінь скидає з голови квітчасту жовту хустку, розстеляє на хустці. Гриби поспішають до неї. Осінь стоїть осторонь, спостерігає, як вони збігаються докупи і вмощуються на хустці. Один тільки білий гриб, широкоплечий, рослявий, не зрушує з місця. Стоїть, причепурюється, шляпу розправляє.
Осінь і не тривожить його. Хай собі постоїть! Вистачить на неї й інших грибів. Он біля озерця в берізках опеньки з-під листя засмаглими голівками визирають, чекають, коли осінь прийде до них. Щаслива пора — грибозбір!
Розповідь про гриби з фразеологізмами