Активна й пасивна лексика української мови. Застарілі слова. Неологізми

Лексика — це сукупність усіх слів мови, її словниковий склад.

Лексика української мови за вживанням: активна та пасивна.

АКТИВНА — слова повсякденного вжитку, якими мовці користуються в особистому житті й суспільному житті (загальновживані слова).

ПАСИВНА — слова, що вийшли з ужитку (застарілі — історизми і архаїзми) й нові, які ще не стали звичними для багатьох мовців (неологізми), оскільки усі вони рідко вживаються.

Застарілі слова:

• історизми — це слова, що називають явища, предмети минулих епох і не мають відповідників у сучасній українській літературній мові (вони вийшли зі вжитку водночас із поняттями, які називали слова): воєвода, панщина, кріпак, свитка, кобеняк, повіт, боярин, призьба.

• архаїзми — це застарілі синоніми до сучасних слів або слова, що змінили своє значення: десниця (права рука), уста (губи), ректи (говорити).

Нові слова (неологізми) — це слова й словосполучення, що з’явилися в мові нещодавно, але поступово входять до широкого вжитку.

^{З часом вони стають загальновживаними словами (космонавт, телебачення). Більшість такої лексики стає інтернаціональною (менеджер, спонсор, комп'ютер).}

Серед нових слів розрізняють:

• неологізми, що називають нові предмети або поняття: мобільний зв'язок, менеджер, спонсор, комп'ютер, електронна пошта, фейк, смартфон, блог, ґаджет селфі, чизкейк, коворкінг;

• авторські неологізми (письменницькі новотвори): зграя, послуга, почуття, рівність (Пантелеймона Куліша), свідоцтво, чинник, привід (Івана Франка), промінь, невідборонно (Леся Українка), сонцебризно (Павла Тичини).

^{Нові слова, утворені письменниками, не завжди стають загальновживаними: невідборонно, сонцебризно.}

Професійні слова (професіоналізми) — слова, які вживаються людьми певної професії: терапевт, скальпель, педрада, унаочнення, класний журнал, картина, натютморт, баланс, кредит, бланширування, шинкування.

^{Професійні слова виникають і там, де термінології не може бути: зависнути (тимчасово припинити роботу) — з мовлення програмістів; вікно (незаповнений між уроками час) — з мовлення вчителів; карнизик(верхня частина опуклості глечика) — з мовлення гончарів. У художніх творах професійні слова вживають для точнішого відтворення життя, праці та побуту представників певних професій.}

Діалектні слова (діалектизми) — слова, які вживаються лише жителями певної місцевості: вуйко (дядько), пательня (сковорода), п'єц (піч), бараболя (картопля), оседок (житло), перепудитися (злякатися), губи (гриби), мешти (туфлі), філіжанка (чашка), коцик (покривало) та ін.

Просторічна лексика (просторіччя) — слова, що виходять за межі літературного вжитку: секлетар (секретар), пожалуста, до свідання, пика, пертися, верзти, варнякати.

Жаргонізми (сленг, сленгізми) — емоційно забарвлені слова, які використовують представники різних груп, особливо вони поширені серед молоді (здебільшого використовують у текстах розмовного і художнього стилю, адже в літературній мові такі слова набувають емоційного забарвлення).

^{Розрізняють:}

^{• молодіжний сленг: мажор (син заможних батьків), юзер (комп'ютерний користувач), лайк (уподобайка), троль (користувач-провокатор), тачка (машина), кльово (добре), фігня (нісенітниця);}

^{• професійний сленг, наприклад, з мовлення військових: арта (артилерійський обстріл), бронік (бронежилет); з мовлення програмістів: хард (диск), девайси (обладнання), дрова (драйвери), софт (програма).}

Терміни — слова, що називають певні поняття, вживають науковці, військові, спортсмени, діячі мистецтва у своїй професійній діяльності, застосовуються в науковому та офіційно-діловому стилях. Вони називають певні поняття:

• науки (спрощення, відмінювання, абстракція, вища нервова діяльність);

• техніки (динамік, процесор, операційна система);

• мистецтва (інтермецо, амплуа, інженю, соло, па-де-де, нотний стан).

Групи слів за вживанням:

• загальновживані слова – слова, які використовують усі люди незалежно від фаху, місця проживання, їх використовують усі люди в усному й писемному мовленні, таких слів у мові — більшість, вони називають явища й предмети: родина, неділя; красивий, легкий; ходити, говорити, мати, дочка, брат, сестра, хліб, сіль, вода, пшениця.

• стилістично забарвлені слова, які вживають у текстах різних стилів.

До стилістично забарвлених слів належать:

• книжна лексика — слова, властиві передовсім писемному мовленню: держава, мир, істина, намір, меценатство, спостереження, рішення;

^{Книжна лексика поділяється на такі групи:}

^{• суспільно-політична лексика — слова, пов'язані з політичним і громадським життям суспільства і людини в суспільстві: Верховна Рада, парламент, народний депутат, Рада Європи, вибори, преса;}

^{• наукова лексика — слова, що вживаються в науковій літературі та мовленні науковців: аргумент, дослід, спостереження, зіставлення, експеримент, іменник, словосполучення, речення, клітина, радіус, систематизувати, класифікувати, пульсари, магнітні хвилі;}

^{• офіційно-ділова лексика — слова, уживані в діловому спілкуванні, зокрема в документах (ділових паперах): закон, наказ, заява, реєстрація, інструкція, відрядження, угода, посвідчення, протокол.}

• розмовна лексика — слова, що їх уживають у побутовому мовленні (у словниках біля таких слів роблять позначку розм.) і які виразно передають оцінку осіб, предметів, явищ і почуттів: синок, мастак, смакота, хапуга, злюка, горлопанити, байдикувати, електричка, мобілка, маршрутка, велик, телик.

Інші правила дивись тут...