Активна й пасивна лексика української мови. Застарілі слова. Неологізми

Лексика — це сукупність усіх слів мови, її словниковий склад.

Два шари лексики у словниковому складі, пов'язаних із поступовим засвоєнням у мові нових слів і зникненням застарілих.

• АКТИВНА містить загальновживані слова.

• ПАСИВНА містить застарілі слова і неологізми.

Загальновживані слова — слова повсякденного вжитку, якими мовці користуються в особистому житті й суспільному житті:

земля, світло, вільний, білий, шість, писати, завтра, там.

Застарілі слова:

• історизми — це слова, що називають явища, предмети минулих епох і не мають відповідників у сучасній українській літературній мові (вони вийшли зі вжитку водночас із поняттями, які називали слова):

воєвода, панщина, кріпак, свитка, кобеняк, повіт, боярин, призьба.

• архаїзми — це застарілі синоніми до сучасних слів або слова, що змінили своє значення:

десниця (права рука), уста (губи), ректи (говорити).

Неологізми, або нові слова, — це слова й словосполучення, що з’явилися в мові нещодавно, але поступово входять до широкого вжитку.

^{З часом вони стають загальновживаними словами (космонавт, телебачення). Більшість такої лексики стає інтернаціональною (менеджер, спонсор, комп'ютер).}

Серед нових слів розрізняють:

• неологізми, що називають нові предмети або поняття:

мобільний зв'язок, менеджер, спонсор, комп'ютер, електронна пошта, фейк, смартфон, блог, ґаджет селфі, чизкейк, коворкінг;

• авторські неологізми (письменницькі новотвори):

зграя, послуга, почуття, рівність (Пантелеймона Куліша), свідоцтво, чинник, привід (Івана Франка), промінь, невідборонно (Леся Українка), сонцебризно (Павла Тичини).

^{Нові слова, утворені письменниками, не завжди стають загальновживаними: невідборонно, сонцебризно.}

Групи слів за вживанням: загальновживані слова і стилістично забарвлені слова.

Інші правила дивись тут...