НЕВОЛЯ
|
Щебетуха ластівка вчила солов'я: — Жив би ти не в лісі, а отут, де я. Звий собі гніздечко, підшукавши стріху, та й співай, будь ласка, людям на потіху. |
Соловейко мовив: — Ой не клич туди, де зазнав колись я горя і біди. Там мене тримали в клітці дротяній. Скільки днів пропало дорогих у ній! |
|
Краще мені, сестро, залишитись там, де я можу жити й щебетати сам, бо на волі краща гілочка проста, аніж у неволі клітка золота. |
|
Тема: повчальна розповідь про ластівку і солов’я.
Мораль байки (головна думка):
«Краще мені, сестро, залишитись там,
де я можу жити й щебетати сам,
бо на волі краща гілочка проста,
аніж у неволі клітка золота».
Мета: уславлення волелюбності.
Рід літератури: ліро-епос (наявні рими і сюжет).
Жанр: байка.
Персонажі: ластівка і соловей.
Ластівка переконувала солов'я жити між людьми з добрих міркувань, бо сама облюбувала стріху людської оселі.
Соловей же залишився при своїй думці про життя на волі.
Байка вчить любити волю, покладатися на свої сили, а не жити очікуванням допомоги.
Байка засуджує догідливість перед іншими.
Написали, чому автор вибрав персонажами саме цих птахів.
Усім відомо, що ластівки селяться під стріхами людей. Звичайно, що вони не сподіваються на підгодовування, бо живляться на льоту комахами. Проте стріхи людських осель, щоб звити гніздечко, їм дуже до вподоби.
Натомість соловей мешкає у лісових гущавинах, подалі від людських очей. В оселі ж волелюбну пташку тримають у клітці, щоб вона не втекла.
Тому подібна розмова могла відбуватися між цими птахами.
Кількість строф: три.
Рими: солов'я – я, стріху – потіху, туди – біди, дротяній – у ній, там – сам, проста – золота.
Що ти знаєш про солов'я і його спів
Прислів’я та приказки про птахів, гніздо