ВЕСНА
|
— Що з весною настає? — Сніг у полі розтає.
— А чому то так буває? — Сонце його пригріває.
— Що ж синіє на землі? — Ніжні проліски малі. |
— А що пнеться з-під листа? — То травичка вироста.
— А над полем що бринить? — Любий жайворон дзвенить. |
Тема: поетичний діалог про ознаки весни у природі.
Головна думка: «що з весною настає?».
Мета: кожна пора року має свої особливі ознаки.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «ніжні проліски», «любий жайворон».
Метафора: «жайворон дзвенить», «синіє на землі».
Анафора (єдинопочаток): «А …».
Кількість строф: п’ять.
Вид строфи: двовірш.
Віршовий розмір: тристопний хорей.
|
що ж |
си |
ні |
є |
на |
зем |
лі |
|
ні |
жні |
про |
лі |
ски |
ма |
лі |
/_U/_U/_U/_
/_U/_U/_U/_
Римування: суміжне (АА).
Рими: настає – розтає, буває – пригріває, землі – малі, листа – вироста, бринить – дзвенить.
Поетичний діалог про весняні ознаки у природі.
Читач може одразу здогадатися, що діалог, скоріш за все, відбувається з малою допитливою дитиною. А так терпеливо відповідати на всі «чомучки» може зазвичай мати. Тане сніг, синіють на землі проліски, росте молода трава, повернувся з вирію жайворонок – усі ці ознаки характерні весняній порі.
Польові жайворонки повертаються з вирію на початку весни. З їхнім прильотом навіть пов’язують таку прикмету: «якщо жайворонок прилетів рано – буде тепла весна».
Поміркуй, чому люди з нетерпінням чекають приходу весни.