Аналіз вірша «Мій зореліт» Олександра Подоляка (тема, головна дума, мета, художні засоби, будова)

МІЙ ЗОРЕЛІТ

Якби збудували такий зореліт¹,

що міг би літати так швидко, як слід,

на тім зорельоті, великий, як тато,

я міг би далеко-далеко літати.

Про мене писали б новини в газети,

бо я б відкривав невідомі планети.

Я маю книжки, я читав Інтернет,

я знаю, у Всесвіті безліч планет.

Бувають планети холодні, як лід,

із гірки там ковзав би мій зореліт.

***

А може, бувають планети й надуті,

і можна плига́ти² там, як на батуті.

Напевно, бувають планети з піску —

верблюда беріть на планету таку,

бо знають же всі, що вправніше, ніж люди,

в піщаних пустелях мандрують верблюди.

А як би цікаво було на планеті,

де мешкають лиш іграшкові ведмеді!

А скільки смачного я з'їсти би мусив

у світі, який населяють бабусі!

***

Планету піратів, планету китів,

планету, де роблять хати без кутів,

планету, де всюди самі лиш кути,

планету, де всюди самі лиш коти,

планету із вати, планету із криці³,

планету, де завжди веселка іскриться,

планети із солі, із цукру, із перцю,

планету, що формою схожа на серце,

планети смугасті, рябі і картаті

я б першим позначив на зоряній карті.

(Подоляк О.)

^{1. Зореліт – міжпланетний космічний корабель.}

^{2. Плигати – тут стрибати.}

^{3. Криця — сталь, твердий метал.}

Тема: розповідь про неймовірну мрію хлопчика.

Головна думка: «я б відкривав невідомі планети».

Мета: заклик мріяти, бо майбутнє належить мрійникам.

Художні засоби

Тема: планети невідомі, холодні, надуті, смугасті, рябі, картаті; зоряній карті.

Метафора: «веселка іскриться».

Метонімія: «читав Інтернет»

Порівняння: «літати так швидко, як слід», «великий, як тато», «холодні, як лід», «плигати там, як на батуті».

Повтори: «далеко-далеко».

Повтори (анафора): «Планету, »

Перелічення: «я маю…, я читав…, я знаю», «планети смугасті, рябі і картаті».

Інверсія: «Бувають планети холодні»

Кількість строф: п’ять

Римування: суміжне (АА)

Віршовий розмір: чотиристопний амфібрахій

бо	зна	ють	же	всі	що	вправ	ні	ше	ніж	лю	ди
в пі	ща	них	пу	сте	лях	ман	дру	ють	вер	блю	ди

U_U/ U_U/ U_U/ U_U/

Рими: зореліт – слід, газети – планети, Інтернет – планет, лід – зореліт, надуті – батуті, піску – таку, люди – верблюди, планеті – ведмеді, китів – кутів, кути – коти, картаті – карті.

Я умовно поділила би вірш на три великі частини.

У першій частині ліричний герой загадав цікаву мрію: полетіти на зорельоті в космос, коли виросте. Звичайно, професія космонавта відповідальна, треба бути здоровим і сильним. Космонавти – люди відомі. Про нього також писатимуть у новинах. Хлопчик дещо вже знає про космонавтику. Розуміє, що вже тепер треба шукати інформацію для вивчення, щоб втілити таку цікаву мрію.

У другій частині частково набуті знання ліричного героя доповнюються його нестримною фантазією.

У третій частині уява ліричного героя розігралася просто неймовірно. Проте, читач погоджується, що світ стрімко розвивається. І багато з того, що донедавна було фантастичною мрією, втілилося в сьогоденні.

Висновок один – майбутнє належить тим, хто вірить у свою мрію.