ОСІННЯ ПОЖЕЖА
Сонно з-за хмари дощ визирав,
сіяв краплини в лузі між трав.
Раптом побачив: діброва горить!
Взявся гасити пожежу в ту ж мить.
Море води на дерева розлив.
Тільки пожежі не погасив.
Жовтогарячим, червоним вогнем
дерева палають під буйним дощем.
Пожежа в діброві аж неба сягла.
А дощик не відав: то ж осінь прийшла!
(Степан Жупанин)
Тема: поетична розповідь про прихід осені, яку дощ сприйняв за пожежу.
Головна думка: «то ж осінь прийшла».
Мета: розказати, що жовті осінні барви нагадують пожежу.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: жовтогарячим, червоним вогнем, буйним дощем.
Уособлення: дощ сонно визирав, сіяв, побачив, взявся гасити пожежу, розлив.
Метафора: «море води», «вогнем дерева палають», «сіяв краплини».
Риторичні оклики: «Раптом побачив: діброва горить!», «А дощик не відав: то ж осінь прийшла!»
Гіпербола: «пожежа в діброві аж неба сягла»
Кількість строф: п'ять.
Вид строфи: двовірш (дистих)
Віршовий розмір: тристопний амфібрахій
|
по |
же |
жа |
в ді |
бро |
ві |
аж |
не |
ба |
ся |
гла |
|
а |
до |
щик |
не |
ві |
дав |
то ж |
о |
сінь |
прий |
шла |
/U_U/U_U/U_U/U_
/U_U/U_U/U_U/U_
Римування: суміжне (АА)
Рими: визирав – трав, горить – мить, розлив – гасив, вогнем – дощем, сягла – прийшла.
У перших двох строфах вірша йдеться про дрібний дощик, бо «сонно з-за хмари дощ визирав» та «сіяв краплини в лузі між трав». Ці рядки треба читати тихо і повільно. Далі йдеться про те, що дощ побачив, що «діброва горить», і на зміну спокою приходить стурбованість. Він «взявся гасити пожежу в ту ж мить».
У наступних двох строфах стурбованість наростає. Ми уявляємо проливний дощ, який «море води на дерева розлив». Проте марними були його старання, адже «пожежі не погасив», і надалі «жовтогарячим, червоним вогнем дерева палають під буйним дощем».
В останній строфі передається найбільша стурбованість дощу, адже «пожежа в діброві аж неба сягла». А всі переживання, бо «дощик не відав», що прийшла художниця-осінь. Мальовнича пора, яка надає довкіллю червоних відтінків, що можуть нагадувати полум’я.
Казка «Лічить осінь листя на деревах»