Тема: розповідь про те, як зозулині черевички допомогли дівчині, котра вирішила врятувати поселення від розправи князя.
Головна думка: «відтоді-то кажуть, що ці квіти називають мрією».
Мета: розповісти про цікаву рослину – едельвейс зозулині черевички, яка занесена у Червону книгу.
Будова твору
Зачин: «Колись давним-давно правив поліським краєм скупий загребущий князь…»
Основна частина: « Одного разу якесь село не прислало князеві данини…»
Кінцівка: «Сімнадцять довгих літ чекав князь…»
|
План 1. Скупий князь править Поліссям. 2. Село не прислало данини. 3. Донька вдовиці хоче врятувати село. 4. У новій сукні справжня красуня. 5. Згода стати дружиною бридкого князя. 6. Князь обіцяє виконати усяку забаганку. 7. Насіння для весільного вінка. 8. Дівчина нікуди не дінеться. 9. Слова княжого не забереш. 10. Князь не дочекався своєї мрії. |
План. 1. Скупий князь. 2. Нема данини. 3. Рішення удовиної доньки. 4. Нова сукня. 5. Згода дівчини. 6. Князівське слово. 7. Насіння для вінка. 8. Радість князя. 9. Чорна злоба за обман. 10. Квіти мрії. |
Цитатна характеристика вдовиної дочки
|
Донька бідної вдовиці, убога |
«І тоді прийшла донька бідної вдовиці» |
|
Любить людей, хоче врятувати односельчан, смілива |
«Я спробую врятувати село» |
|
Кмітлива |
«Дівчина попросила, щоб пошили їй нову сукню, бо та, що на ній, вже зовсім зносилася» |
|
Красуня, вродлива |
«А вранці донька вдовиці одягла її — і всі побачили, що перед ними справжня красуня». «врода дівчини заворожила його» |
|
Безстрашна |
«І вийшла вона назустріч карателям» |
|
Співчутлива до убогих людей |
«Пожалій людей наших, князю» |
|
Готова до самопожертви заради порятунку інших |
«Але дівчина знала, що в селі і старе, і мале чекають її рішення. Згодна, — знітивши серце, мовила дівчина» |
|
Сумна, схвильована, зажурена, бо погодилась на пропозицію страшного князя |
«Розказала про все, а сама плаче, захлинаючись сльозами» |
|
Врятувала односельчан |
«Добре, не буду я село твоє плюндрувати. Але ти станеш моєю дружиною» |
Цитатна характеристика князя
|
Загребущий князь, правитель Полісся |
«Колись давним-давно правив поліським краєм скупий і загребущий князь» |
|
Старий та бридкий |
«Князь був старий і бридкий» |
|
Несправедливий, корисливий, обложив підданих непомірними податками |
«Пообкладав свої села такими податками, що люди жили в дуже великій бідності» |
|
Грізний, карає за непослух |
«Розлютився грізний правитель і вирішив жорстоко покарати неслухів.» |
|
Безпощадний, особисто розправляється з непокірними, безсердечний |
«З великим загоном посіпак сам вирушив на розправу» |
|
Заворожений вродою дівчини |
«Ні, не жаль йому було людей, а врода дівчини заворожила його» |
|
Скупий, жадібний, самовпевнений |
«Князь навіть зрадів, що не треба тратити ні грошей, ні золота. А що весілля відкладається, то дарма, можна почекати. Дівчина все одно нікуди не дінеться» |
|
Дотримує свого слова |
«Зрозумів князь, що його обдурили. Та слова княжого не забереш, бо при всіх давав» |
|
Ошуканий, злопам’ятний, затаїв злобу на бідний люд |
«Зачаїв на всіх чорну злобу і поклав собі, що всім віддячить, як дочекається цвіту» |
Цитатна характеристика краян дівчини
|
Поліщуки |
«Колись давним-давно правив поліським краєм скупий і загребущий князь» |
|
Бідні, убогі |
«Пообкладав свої села такими податками, що люди жили в дуже великій бідності» |
|
Сумні |
«Жителі села затужили, що нікому не буде пощади» |
|
Безпорадні, не знають, як зарадити лихові |
«Старі діди думали-гадали, що робити, як зарадити лихові, та нічого не могли придумати» |
|
Зневірені |
«Похитали діди сивими головами: — Що ти зможеш, дівчино, коли тут уся громада безсила?» |
|
Працьовиті, трудолюбиві |
«Цілу ніч жінки шили сукню з усього найкращого, що знайшлося в селі» |
|
Не відмовляються від шансу, зажевріла надія |
«Але відговорювати не стали, бо хто топиться, той і за соломинку вхопиться» |
|
Невезучі, не мали врожаю, голодуватимуть |
«На полях неврожай видався, і якщо данину віддамо тобі, то самі голодною смертю помремо» |
|
Допомагають один одному, співчутливі |
«Не плач, ти нас усіх врятувала, а тепер ми тобі допоможемо» |
|
Кмітливі |
«Ось тобі насіння. Передай його князеві і скажи: «Я хочу, щоб ти сплів мені весільного вінка із квітів, що з цього насіння виростуть». А там сама побачиш, що буде» |
Опис рослини:
«Ось сходи з'явилися, стебельце в рослин вигнало, листочки виметнулись, а квіток все нема… А на вісімнадцятому літі ті рослини раптом зацвіли в один день досі небаченим цвітом».
Інша назва квітів:
«Відтоді-то кажуть, що ці квіти називають мрією... А всі стверджують, що зозулині черевички зацвітають на вісімнадцятий рік»
Про давноминулий час вказує вживання застарілих слів, що вийшли з повсякденного ужитку: князь (титул), данина (давня форма оподаткування), правитель (керівник), посіпака (прислужник у поганих справах), пощади (милосердя), лихого (злого, поганого), плюндрувати (спустошувати), вертай (повертайся), сповісти (повідом), милість (доброзичливе ставлення), справлю (виконаю), велів (наказав), вигнало (виросло), виметнулись (піднялися вгору), зачаїв (затаїв).