Тема: розповідь про те, як сойка садить дуби в своєму лісі.
Головна думка: «отак сойка і садить дуби у своєму лісі».
Мета: розказати про сойок, які розповсюджують плоди та насіння дубів.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Будова тексту
Зачин: «Осінній ліс завжди повитий ледь примітною легкою зажурою…»
Основна частина: «У лісі тиша…»
Кінцівка: «Отак сойка і садить дуби у своєму лісі»
|
Зачин |
«Осінній ліс завжди повитий ледь примітною легкою зажурою…» |
|
Основна частина |
«Посеред галявини росте дуб-велетень…» |
|
Кінцівка |
«Отак сойка і садить дуби у своєму лісі …» |
План
1. Падають з дуба золоті блискітки.
2. Сойка збирає жолуді.
3. Вражає непосидючість пташки.
4. Виростуть ставні дуби.
5. Сойка садить дуби.
Персонажі: оповідач.
Розповідь ведеться від імені персонажа.
СОЙЧИНІ ЖОЛУДІ (уривок)
Осінній ліс завжди повитий ледь примітною легкою зажурою. Він мовчазний, трохи розчарований несподіваною тишею, холодними туманами, дрібними набридливими дощами.
Посеред галявини росте дуб-велетень. Падають і падають з його густої крони золоті блискітки — дозрілі жолуді. їх так багато, що трава під дубом нагадує золотавий килим. До дуба підлетіла чимала пташка. Придивився пильніше — сойка. Вона накинулася на жолуді. Набрала в дзьоб, змахнула крильми, полетіла до старої ялини. Підозріло обдивилася навкруг Пересвідчувалася, чи ніхто не стежить за нею. і швидко висипала здобич у невеличке дупло.
Сойка швидко збирає жолуді. Та бере не всі підряд, а найбільші, дозрілі. Знову набрала жолудів, і так, що навіть дзьоба не може стулити. Злетіла й подалася цього разу до розлогого явора. Сіла, покрутила голівкою. Почала ніжками розчищати місце між кореневищами. Ще раз озирнулась і висипала туди свої жолуді. Прикрила листям і знову полетіла до дуба. Отак без спочинку трудилася, збираючи жолуді й розносячи їх по схованках.
Сойка найбільше вразила мене своєю непосидющістю. Отак цілими днями пташка збирає жолуді, складає їх у потаємні комори-схованки. Не всі знайде взимку, бо чимало їх замете снігом, замурує кригою. Та що більше схованок, то більше їжі матиме сойка на зиму.
Ті жолуді, що сойка не знайде під снігом, теж не пропадуть. Настане весна, розтане сніг, і жолуді проростуть. Мине час, і виростуть з них гарні й ставні дуби.
Отак сойка і садить дуби у своєму лісі.
Оповідання «СОЙЧИНІ ЖОЛУДІ» (повністю)
Тема: розповідь про те, як сойка садить дуби в своєму лісі.
Головна думка: «жолуді проростуть… і виростуть із них гарні й ставні дуби»
Мета: розказати про сойок, які розповсюджують плоди та насіння дубів.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Будова тексту
Зачин: «Осінній ліс завжди повитий ледь примітною легкою зажурою…»
Основна частина: «У лісі тиша…»
Кінцівка: «Отак сойка і садить дуби у своєму лісі»
План
1. Осінній ліс зажурений.
2. Падають жовтогарячі жар-птиці.
3. Їжак вовтузиться під яблунею-дичкою.
4. На сосні побачив прудку білку.
5. Падають золоті блискітки з дуба-велетня.
6. Сойка ховає жолуді.
7. Непосидючість пташки.
8. Виростуть ставні дуби.
9. Сойка садить дуби.
Художні описи природи:
|
Осінній ліс |
«Він мовчазний, трохи розчарований несподіваною тишею, холодними туманами, дрібними набридливими дощами» «І ліс, здається, поволі засинає, огорнутий білим туманом» |
|
Багряне листя |
«Падає й падає, і здається, що в повітрі літають казкові жовтогарячі жар-птахи» |
|
Дуб |
«Посеред галявини росте дуб-велетень» |
|
Дозрілі жолуді |
«Падають і падають з його густої крони золоті блискітки — дозрілі жолуді» |
|
Трава |
«Їх так багато, що трава під дубом нагадує золотавий килим» |
|
Сойка |
«До дуба підлетіла чимала пташка» «Знову набрала жолудів, і так, що навіть дзьоба не може стулити» |
|
Дуби |
«Мине час, і виростуть із них гарні й ставні дуби» |
Скільки часу могла тривати описана подія?
Жолуді дозрівають з другої половини вересня до початку листопада. Сойки збирають дозрілі жолуді. Автор описав один день зі своєї прогулянки в осінній ліс, саме тоді він побачив, як сойка збирала жолуді.
Для чого сойка збирає жолуді за оповіданням «Сойчині жолуді»
Добери свій заголовок до оповідання
Невеличка розповідь про історію маленького жолудя, який упав на землю
СОЙЧИН ГАЙ (За Степаном Мацюцьким)