Ще зовсім недавно дорослі та діти бігли купатися на річку. А зараз вона заснула в берегах.

         Закінчилось зелене літо, понесло із собою тепло. Рання осінь позолотила дерева та траву. Пізня осінь зробила дерева голими, а траву почорнілою та сухою. Зима білим покривалом встелила береги. А тепер добралась до води. Закликала на допомогу мороз та віхолу. Не пожаліли вони річкових мешканців. Замели снігом її береги та міцною кригою скували її води. Не хлюпочеться річечка, не грає своїми хвильками. Завила хурделиця. Заснула під важким льодовим тягарем. Дорослі та діти прийшли на берег річки, щоб допомогти її мешканцям. І вже завиднілися ополонки.

        Та ні дитячий шум, ні розмови дорослих не розбудять річку. Аж до весни вона дивитиметься сни. Поки перше тепле сонячне проміння не розбудить її.

Що сталося б з усіма мешканцями річки, якби вона не вкривалася взимку кригою

Власна казка «Як Сонце і Крига хотіли подружитися»

ПІД КРИГОЮ (За Оксаною Іваненко)