Як дбаєш – так і маєш. Говорять слова одного мудрого прислів’я.

   Заплакав коник. Не знав, що буде тепер із ним далі. 

   Пожалів його Муравей. Запросив до своєї хатинки перезимувати. Познайомив з усією працьовитою родиною. Зрозумів Коник, що добре мати теплий дах над головою та поживу.

   Швидко промайнула голодна та холодна пора.

                       Коли зимонька пройшла, 

                       Коник вчув від Мурав'я:

                       «Вдачу як свою не зміниш,

                       На морозі затанцюєш».

   Подякував Коник і поселився поруч. Працьовитий Муравей став для нього добрим сусідом, прикладом у роботі. Інколи вони удвох ішли на прогулянку. Тоді Коник розповідав другу дивовижні історії про квіти, пташок, траву, грав на скрипці чарівну мелодію лісу.

Аналіз байки Леоніда Глібова «Коник-стрибунець»

Придумане закінчення байки Леоніда Глібова «Коник-стрибунець»