ЗИМА І ВЕСНА
— Насуплю я брови, — говорить зима, —
і вітер з морозом повіє:
усе скрізь загине — рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.
— А я засміюся, — весна відмовля, —
і сонце пекуче засяє:
прокинуться луки, ліси і поля,
усе розцвіте, заспіває.
Тема: поетичний діалог між зимою і весною.
Головна думка: зима супить брови, а весна сміється.
Мета: кожна пора року по-своєму особлива.
Художні засоби
Епітети: сонце пекуче.
Уособлення: (зима) насуплю брови, говорить; (весна) засміюся, відмовля; (луки, ліси і поля) прокинуться.
Перелічення: луки, ліси і поля.
Риторичний оклик: «Насуплю я брови … рятунку нема!»
Римування: перехресне (АБАБ)
Рими: зима – нема, повіє – заніміє, відмовля – поля, засяє – заспіває
Зима – сердита («насуплю брови»), люта («усе скрізь загине»), морозна («морозом повіє»), снігова («під снігом замре»), сонна («замре»), холодна («заніміє»).
Весна – весела («засміюся»), тепла і лагідна («сонце пекуче засяє»), життєрадісна («прокинуться луки, ліси і поля»), заквітчана («усе розцвіте»), дзвінкоголоса («заспіває»).
Чи доводилося тобі бачити зимову казку та де?
Невелике оповідання про прихід весни, що бореться із зимовим холодом, за уривком із веснянки