Загрузка...

Тема: повчальна розповідь про завзятого горобчика, якого біда і життя навчило та мудрим зробило.

Головна думка: мудрим ніхто не вродився, а навчився (заклик наполегливим навчанням самим здобувати собі розум).

 

Композиція.

Експозиція: жив завзятий, дурненький горобчик-забіяка.

Зав’язка: поки горобці бились, квочка поживилась.

Розвиток дії: горобець хоче навчитись розуму, у кожного свій розум, ніхто з птахів не має бажання навчати другого.

Кульмінація: настала осінь, біда горобчикові.

Розв'язка: горобець перстає встрявати у бійки, вчиться будувати гніздо, заводить сім'ю, набирається розуму та заслуговує повагу інших горобців.

***

Зачин: «Був собі горобець …».

Основна частина: «І почали битися …».

Кінцівка: «Перезимував він зиму …».  

 

Ознаки казки.

Казковий зачин: «Був собі …».

Слова-повтори: «бились, бились», «що, що, що?», «ждав, ждав», «розумна-розумна», «че-че-че!», «холод, голод».

Казкові імена: сорока-білобока.

Магічні числа: три зернятка, сім раз звертався за порадою.

Добро перемогло зло (біда заставила горобчика набратися розуму) 

 

Персонажі.

Головний персонаж: горобець.

Другорядні персонажі: квочка, зозуля, бузьок, ґава, сова, сорока-білобока, крук, горобці.

 

Цитатна характеристика горобця.

Дурненький, примхливий

«І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів».

«От поки ви здуру бились, то я із своїми курчатами поснідала вашими зернятками!»

Безпорадний, немудрий

«Нічого він не тямив: ані гніздечка звити, ані зерна доброго знайти, — де сяде, так і засне; що на очі навернеться, те і з'їсть»

Завзятий, забіяка, задиркуватий

«Тільки й того, що завзятий був дуже, — є чого, нема чого, а він вже до бійки береться».

«Та так б'ються, та так скубуться, аж догори скачуть, аж пір'я з них летить».

Легковажний

«Вдень їсти нічого, бо все зібрано в клуні, а якщо й знайде, то за сваркою втрачає».

Ввічливий

«Навчіть мене розуму, пані матусю!».

«Тіточко, що я вас проситиму!».

«Пане, навчіть мене розуму. Ви ж такі розумні».

«Дядино, чого ви так зажурились? … Прощавайте, дядино!».

«Пані! Чи ви спите? Пані! Пані! … Та я, вибачайте, моя пані, ще зранку тут сиджу».

«З ким ви, панянко, так розмовляєте?».

Замислився, вирішив повчитися розуму

«А наш горобчик зостався і замис­лився».

«А правда, — думав він, — краще бути розумним. От курка розумна, собі наїлася, а я мушу голодний сидіти».

«Вже я таки не хочу без розуму жити!».

Гострий на язик

«Аби ти була жива, а за мене не турбуйся! — відрізав горобець і полетів геть».

«А бодай тобі заціпило, скреготухо! — крикнув гороб­чик».

Спритний

«Горобчик мерщій від нього, ледве живий від страху».

«Горобчик миттю як схопиться, полетів світ за очі».

Настирливий

«Горобчик і собі трошки злякався, а все-таки хоче свого дійти».

«Горобчик не посмів її вдруге буди­ти, сів собі на дубі та й почав ждати ночі».

«Скільки світу злітав».

Перестрашений

«Страх та й годі!..»

«Горобчик аж отерп зо страху»

Зажурений

«Зажурився він, поглядає сумно довкола».

«Полетів горобчик, засмутився».

Не втрачає надію

«Ну, ще в сього поспитаю; се вже востаннє», — подумав горобчик.

«Посумував трохи, що мусить без розуму жить, а потім і забув»

Наслідує гарний приклад, навчається сам, спостережливий

«От і почав наш горобчик до розуму приходити, — годі сваритися!».

«Куди горобці летять, і він за ними; що вони знайдуть, то і він поживиться, та все без сварки, без бійки».

«Побачив горобчик, як інші пташки в теплих гніздеч­ках сидять, почав він і собі придивлятись, як-то гнізда будуються»

Працьовитий, дбайливий

«Почав він пір'ячко до пір'ячка збирати, солом­ку до соломки складати та гніздечко звивати».

«Так статкує наш горобчик, так дбає»

Господарський

«А вже що господар­ський був горобець, то, було, аж сусіди-горобці дивуються»

Заслужив повагу інших

«Почали його поважати; куди зберуться на раду, то і його кличуть, він так уславився між ними своїм розумом»

Набрався досвіду, став мудрим

«Перезимував він зиму щасливо, а на весну вже став великим та мудрим горобцем».

«Які ви, пане сусідоньку, мудрі! І де ви того розуму навчи­лись?».

 

Ставлення інших персонажів до горобця.

Персонаж

Звертання

Цитати

Інтонація читання

Горобець-товариш

 

«Мої! Коли мої! Коли мої!»

Сердита, впевнена

Квочка

«Пані матуся»

«Вибачай, серденько! Маю я й без тебе клопоту доволі»

Заклопотана, доброзичлива, повчальна

Зозуля

«Тіточка»

«От не мала б роботи, чужих дітей розуму вчити! Се не моє діло!»

Байдужа

Бузьок

«Пане»

«Тікай-но ти, поки живий! Я вашого брата!»

Сердита, незадоволена, войовнича

Ґава

«Дядина»

«Та ні, синочку, я й сама його не маю. А я до того розуму не дуже, Бог з ним!»

Доброзичлива, зажурена, співчутлива

Сова

«Пані»

«Не на те я мудра, щоб дурнів розуму навчати! Хто дурнем вродився, той дурнем і згине»

Зневажлива, сердита, зарозуміла

Сорока-білобока

«Панянка»

«Без розуму легше в світі жити та таки й веселіше! З великого розуму не тяжко й з глузду зсунутись; ти ось поговори зо мною, то я тебе навчу, як і без розуму прожити..»

Швидка, безтурботна

Крук

 

«Розум, молодче, по дорозі не валяється … Поки біди не знатимеш, то й розуму не мати­меш. От тобі моя наука»

Поважно, повчально, нетерпляче

Горобці

 

«Які ви, пане сусідоньку, мудрі! І де ви того розуму навчи­лись?»

Шанобливо, дружелюбно

 

Порадники для горобця.

Квочка («пані матуся») – зозуля («тіточка») – бузьок («пане») – ґава («дядина») – сова («пані») – сорока («панянка») – крук.

 

Влучні вислови.

На очі навернутися – з’явитися перед ким-небудь, зустрітися з кимсь.

Аж пір'я летить – немилосердно.

До ума довести – привести до порядку. 

Ледве живий – у важкому стані.

Витріщити очі – виразити здивування.

Бодай тобі заціпило – побажання мовчати.

Світ за очі – куди-небудь в будь-якому напрямі.

Ні гадки — ні про що не думає.

 

Прислів’я та приказки.

Дурні бились, а розумні поживились.

Не на те мудра, щоб дурнів розуму навчати.

Розум по дорозі не валяється. 

Хто дурнем вродився, той дурнем і згине. 

Поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш.

 

План

 

Звуконаслідування: «курка квокче», «зозуля Ку-ку! Ку-ку! », «заклекотів бузько», «Гу-у-у! Гу-гу-гу-у-у...вилізла сова», «Че-че-че! сорока-білобока»

 

Сенкан.

Горобець

Дурненький, старанний 

Замислився, шукав, навчився

Біда навчила птаха мудрості

Розумник

Квочка

Турботлива, дбайлива

Знайшла, поживилась, порадила

Поживилась зернятами забіяк горобців.

Мати

Зозуля

Байдужа, безтурботна

Сидить, кує, байдикує

Чужих дітей розуму не навчить.

Безвідповідальність 

Бузько

Войовничий, сердитий

Ходить, ловить, кричить

Не любить інших птахів

Однолюб

 

Ґава

Нерозумна, співчутлива

Сумує, зажурилась, хвалить

Розуму нема – навчити важко 

Доброзичливиця

Сова

Страшна, зверхня

Спить, витріщається, гукає

Мудрість тільки для себе.

Зарозумілість

Сорока

Швидка, злодійкувата 

Скрегоче, спішить, краде

Може навчити горобця красти

Білобока

Крук

Чорний, поважний

Ходить, промовляє, навчає 

Мудрі поради дає іншим

Порадник

 

Казка вчить прагнути до знань, набиратися мудрості, бути толерантним до інших, долати труднощі, старанно працювати, стати прикладом для інших.

Казка схвалює мудрість (крук), доброзичливість (квочка), працьовитість (горобці), прагнення до знань (горобець).

Казка засуджує бійки (горобець), зарозумілість (сова), байдужість (зозуля), войовничість (бузьок), злодійкуватість (зозуля), невчення (ґава).  

 

Позитивні та негативні риси горобця

   

Загрузка...