Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш
Тема : поетична розповідь про маму і тепло рідної домівки, створеного маминою турботою.
Головна думка: «теплота родинного інтиму».
Ідея: заклик любити своїх батьків, не забувати рідну домівку.
Художні засоби
Епітети: «теплота родинного інтиму», «весело… гуляє», «світанковим маминим вогнем».
Порівняння: «мати знає більше, аніж я».
Метафора: «на шибах досвіток не скрес», «мотузочком диму хату прив'язала до небес», «душа світліє перед днем», «прив'язана до неба світанковим маминим вогнем», «теплота родинного інтиму».
Персоніфікація: «полум'я гуляє», «зникає гіркотина», «не катує серце печія».
Зменшувальні суфікси: мотузочком, малесенька.
Інверсія: «вже однак зникає гіркотина», «не катує серце печія».
Літота (применшення): «Знову я – малесенька дитина».
Кількість строф: чотири.
Вид строфи: чотиривірш (катрен)
Віршовий розмір: п’ятистопний хорей.
|
ве |
се |
ло |
і |
з ля |
ском |
се |
ред |
пе |
чі |
|
по |
лум |
я |
гу |
ля |
є |
по |
гі |
ллю |
|
/_U/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/_
Римування: перехресне (АБАБ).
Рими: інтиму – диму, скрес – небес, печі – плечі, гіллю – сплю, гіркотина – дитина, печія – аніж я, треба – неба, днем – вогнем.
Художні символи: небеса (мир, спокій), мати (життя), хата (родина, рід), піч (тепло, домашній затишок), серце (любов, відкритість), гіркотина (негаразди), дитина (щасливе дитинство).
У першій строфі ліричний герой говорить про теплоту родинного інтиму не тільки в прямому значенні, бо мати дбайливо затопила піч та «мотузочком диму хату прив’язала до небес». У другій строфі він біля родинного вогнища в найширшому розумінні цього слова, бо поряд мати, якій не потрібні слова, щоб розуміти свою, уже дорослу, дитину. У третій строфі усі негаразди відступають перед силою материнської любові, тісного духовного зв’язку, притаманними родинним стосункам, коли і в дорослому віці відчуваєш себе захищеним та щасливим, як у дитинстві. У четвертій строфі ліричний герой переконує читача, що шанобливе ставлення до батьків – це велика опора, яка рятує від душевного болю.
ТЕПЛОТА РОДИННОГО ІНТИМУ
Теплота родинного інтиму.
Ще на шибах досвіток не скрес.
Встала мати. Мотузочком диму
Хату прив'язала до небес.
Весело і з ляском серед печі
Полум'я гуляє по гіллю.
Ковдрою закутуючи плечі.
Мати не пита, чому не сплю.
Вже однак зникає гіркотина.
Не катує серце печія.
Знову я — малесенька дитина.
Мати знає більше, аніж я.
Матері розказувать не треба,
Як душа світліє перед днем
В хаті, що прив'язана до неба
Світанковим маминим вогнем.
Аналіз вірша Станіслава Чернілевського «Забула внучка в баби черевички»
Короткий літературознавчий словник