Рід літератури: лірика.

Вид лірики: філософська.

Жанр: вірш.

 

Тема: зображення від’їзду внучки та сум бабусі.

Головна думкабабуся — берегиня роду («бабка все стояла на дорозі, хустинкою торкаючись до сліз»).

Ідея: заклик любити своїх рідних, частіше провідувати, не залишати їх надовго.

  

Художні засоби

Епітети: «дитячим сміхом», «вікової звички», «у спорожнілу хату»«тихенько опустила».

Метафора: «сміхом бризнувши в зело», «за повелінням вікової звички».

Персоніфікація: «курява вляглась», «вийшли...зорі-жаровички», «перекотилось літо за село», «осінь … опустила...листок».

Порівняння: «зорі-жаровички».

Анафора: «І курява... І вийшли ...   І тихо бабка … І осінь...»

Зменшувальні суфікси: «черевички», «рученя», «жаровички», «малесенькі», «тихенько».

Інверсія: «перекотилось літо за село», «і вийшли в небо зорі-жаровички»

 

Кількість строф: чотири.

Вид строфи: чотиривірш (катрен).

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб

і

о

сінь

їй

ти

хень

ко

о

пу

сти

ла

го

рі

хо

вий

ли

сток

пе

ред

вік

ном

 

/U_/U_/U_/U_/U_/U

/U_/U_/U_/U_/U_/

 

Римування: перехресне (АБАБ).

Рими: черевички — звички, зело — село, бензовозі — дорозі, коліс — сліз, жаровички — черевички, села — занесла, світила — опустила, сном — вікном.

За місцем наголосу жіночі рими (черевички – звички, бензовозі – дорозі, паровички – черевички, світила – опустила) та чоловічі рими (зело – село, коліс – сліз, села – занесла, сном – вікном). 

 

Художні образи: черевички (духовний зв'язок), зело (мальовничість), літо (дитинство), дорога (життєвий шлях), сльози (смуток), небо (спокій), хата (рід), осінь життя (старість).

 

З першої строфи дізнаємося про те, що від бабусі поїхала внучка, бо скінчилися літні канікули, і забула черевички. У другій строфі поезії дівча «махнуло рученя…, а бабуся ще довго «стояла на дорозі, хустинкою торкаючись до сліз», адже в дитинстві не дуже замислюєшся як багато значить у житті бабусина любов. У третій строфі читач відчуває самотність рідненької, коли «малесенькі дитячі черевички у спорожнілу хату занесла». У четвертій строфі розуміємо, що бабуся буде чекати онуку до наступного літа, а тепер забуті черевички – це спогади про неї, а чи відбудеться ця зустріч – наперед невідомо, бо підкралася осінь життя – старість. Саме в останній строфі автор закликає читачів відвідувати своїх стареньких родичів, на залишати їх одних надовго.

 

ЗАБУЛА ВНУЧКА В БАБИ ЧЕРЕВИЧКИ

Забула внучка в баби черевички...

Дитячим сміхом бризнувши в зело.

За повелінням вікової звички

Перекотилось літо за село.

 

Махнуло рученя на бензовозі —

І курява вляглась після коліс.

А бабка все стояла на дорозі,

Хустинкою торкаючись до сліз.

 

І вийшли в небо зорі-жаровички,

І тихо бабка посеред села

Малесенькі дитячі черевички

У спорожнілу хату занесла.

 

Лягла собі. І світло не світила.

Торкнулась черевичків перед сном —

І осінь їй тихенько опустила

Горіховий листок перед вікном.

 

Аналіз вірша Станіслава Чернілевського  «Теплота родинного інтиму»

Короткий літературознавчий словник

        

  • Настя
    большое спасибо! очень хороший сайт. wink мне очень понравился стих
    13 січня 2016 17:45
  • Ліза
    Очень помогло хоть матеріал застарів .сайт хороший,рекомендую !!
    20 січня 2020 16:17
  • Яна
    Дякую, дуже допомогли. Художні засоби погано знаю, тому це й сайт якраз для мене. Велике дякую!
    26 січня 2020 15:35
  • Андріана
    А де є порівняння у вірші "Забула внучка в баби черевички..."??? ------ Дякуємо. Додали порівняння
    15 лютого 2020 12:31
  • Яна
    Очень помогло рекомендую!
    1 лютого 2021 16:22
  • Дарина
    Немає основної думки ---------------- Додали основну думку.
    1 лютого 2021 18:28
  • Саша
    Будь ласка додайте вид римування дуже треба. Дякую. --------- Додали вид римування.
    13 лютого 2021 14:22