У нашій мові є невелика сім’я займенників.
Ця частина мови вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Вона може замінити іменник, прикметник і навіть числівник. Коли щось веселе, рідне, то воно таке. Якщо чогось сім, три, то стільки. Відповідають на ті самі питання, що відповідні частини мови. Родина займенників не є великою, вона складає усього кілька десятків слів. Проте займенники дуже потрібні в мові. У тексті дозволяють вдало уникнути повторення одного і того самого слова. За частотою використання посідають третє місце серед інших частин мови. Завжди потрібно вказати на кого-небудь або на що-небудь.
Займенник – не тільки самостійна, а також необхідна частина мови.