Давньогрецькі міфи

ПРОМЕТЕЙ

План

1. Панування Кроноса.

2. Безсилі люди в темряві.

3. Владу здобув Зевс.

4. Родина безсмертного титана Прометея.

5. Титан вчить людей.

6. Хитрість Прометея на зібранні.

7. Зникнення вогню.

8. Прометей приносить іскру людям.

9. Люди вчаться думати.

10. Гнів та помста Зевса.

11. Гефест прикував Прометея до скелі.

12. Титан не зрікається свого вчинку.

13. Пісня Мойри – богині долі.

14. Таємниця про долю Зевса.

15. Тисячолітні муки Прометея.

16. Орел рве тіло.

17. Титан розкриває таємницю Зевсові.

18. Подяка Зевса за засторогу.

19. Геракл звільняє Прометея.

20. Згадка для людей про титана.

^{ПОДВИГ ПРОМЕТЕЯ}

^{давньогрецький міф у переказі Сергія Плачинди.}

     ^{У сиву давнину, коли боги жили ще на священній горі Олімп, за царя й батька їм був могутній громовержець Зевс. Він володарював над усім широким світом. Люди теж корилися йому, прославляли в піснях і вшановували щедрими дарами.}

     ^{Але сталося так, що хтось із людей не догодив Зевсові, і він у гніві відібрав у людей вогонь. А без вогню всіх їх че­кала голодна й холодна смерть.}

     ^{І тут на допомогу людям прийшов мужній герой, на ім'я Прометей. Жаль стало Прометеєві дітей малолітніх, ба­бусь і дідусів. Якось вилучив він слуш­ну хвилинку, викрав з Олімпу вогонь і повернув людям. А ще навчив їх бу­дувати житло, плавати в морі-океані, лікувати різні хвороби, навіть грамо­ти навчив. Дуже розгнівався Зевс на непокірного Прометея!}

^{— Прикуйте цього зухвальця до ске­лі! — наказав він. — Нехай страждає!}

^{Багато довгих літ провів Прометей на скелі. За те, що він так прислужився людям, йому довелося терпіти люті муки. Але настав і для нього щасливий час: визволив Прометея інший герой і сміливець — могутній Геракл.}

ЛЕРНЕЙСЬКА ГІДРА

План

1. Евріафей дає завдання Гераклові.

2. Лихо від  гідри.

3. Прибуття до болота.

4. Розпечені стріли Геракла.

5. Лють гідри.

6. Боротьба Геракла з потворою.

7. Нові голови гідри.

8. Іолай вбив рака.

9. Допомога друга.

10. Смерть гідри.

11. Невигойні стріли Геракла.

12. Тріумф героя.

^{ЛЕРНЕЙСЬКА ГІДРА. Другий подвиг Геракла.}

    ^{Недовго випало відпочивати Гераклові. Він устиг тільки вичинити шкуру немейського лева, яку надумав завжди носити замість плаща, а хижакову голову — замість захисного шолома. Аж тут розшукав його царський оповісник Копрей і врочисто промовив:}

^{— Великий цар Еврісфей велить тобі вбити гідру, що живе у Лер-нейському болоті і завдає людям страшної шкоди.}

    ^{Ця гідра була меншою сестрою немейського лева, її теж породили вогнедишний Тіфон і отруйна Єхидна. Гідра мала великий зміїний тулуб і дев’ять голів, з них вісім були смертні, а дев’ята — середня — безсмертна. Сховавшись у воді або в очереті, гідра підступно нападала на людей, на великі отари овець чи іншу худобу. Дев’ятьма пащами вона враз роздирала найбільшого бика чи коня.}

    ^{Геракл розумів, що відшукати ту потвору на болоті буде нелегко, і, не знаючи добре місцевості, взяв собі за проводиря юнака Іолая.}

    ^{Довго блукали вони болотом, ризикуючи провалитися в драговину, та нарешті зіркі Гераклові очі вгледіли чорну лискучу потвору, що, ледь вистромивши з води свої дев’ять голів, пильно стежила за сміливцями. Геракл звелів Іолаєві не рушати з місця, а сам пішов уперед, тримаючи в руці свою здоровенну палицю.}

    ^{Тепер гідра звелася з болота, і її голови несамовито заметлялися, наче чорне гілля дерев під час буревію. Страшне шипіння і огидливий сморід мало не запаморочили Гераклові голови, і він, кваплячись, щосили наступив на слизький тулуб потвори. Та запручалася, закрутилася, але Геракл тільки дужче притискав її до землі.}

    ^{Тоді гідра обплела йому ногу хвостом, силуючись повалити героя, а її дев’ять бридких голів на тонких гнучких шиях марно намагалися прокусити лев’ячу шкуру, що тепер надійно боронила героя.}

    ^{Геракл чимдуж розмахував своєю палицею, стинаючи ті голови, але, замість однієї, на тому місці зразу виростали дві голови, і герой зрозумів, що в такий спосіб він не здолає гідри.}

    ^{А тут ще з болота виліз велетенський рак і вп’явся йому в ногу своїми клішнями.}

^{— Еге, двоє проти одного! Це не по-чесному, — посміхнувся Геракл і гукнув Іолая: — Хлопче, підпали-но очерет і найближчі дерева, щоб потворі не було як тікати. А тоді біжи до мене.}

     ^{І от над болотом потягло їдким димом, затріщало сухе гілляччя. Гідра занепокоїлася і засичала ще дужче.}

^{— А що, не подобається? — засміявся Геракл. — Іолаю, неси сюди добрячу головешку, хай їй стане ще тепліше.}

    ^{Тепер, тільки-но Геракл стинав якусь гідрину голову, хлопець одразу ж припікав ту шию головешкою, аж шкварчало і чорним диміло, і на тому місці вже нові голови не виростали.}

    ^{А велетень-рак раз у раз прикро нагадував про себе своїми клішнями. Спершу Геракл не зважав на нього, та коли той надто боляче вщипнув за ногу, герой так придавив рака палицею, що його і слід на болоті запався. Але Гера, яка добре віддячувала всім, хто робив щось лихе Гераклові, не забула і про нього: відтоді на нічному небі виблискує сузір’я Рака.}

    ^{Нарешті в гідри зосталася тільки одна — безсмертна — голова, що невпинно крутилася, уникаючи важкої палиці, та ось і вона, відтята, покотилася болотом. А довгий слизький тулуб, наче ганчірка, лежав біля Гераклових ніг, і з нього юшила густа кров, така отруйна, що від неї довкола все почорніло — і земля, і вода, і болотне зілля.}

    ^{Геракл узяв свої стріли, вмочив вістрями в ту чорну кров, і стріли стали назавжди отруйні.}

    ^{Безсмертну голову, що й досі скажено сичала, герой закопав глибоко в землю, ще й придавив зверху великою кам’яною брилою. А тоді вони з Іолаєм подалися назад, щасливі, що позбавили людей такої гидкої потвори.}  

Давньогрецький міф «Пандора»

Давньогрецький міф «Дедал та Ікар»