1. Виразно прочитайте лічилку. З якою інтонацією треба читати перше речення, а з якою — друге? Спишіть перше речення.

Діти, дітки, дітвора, 

всі виходьте із двора. 

Хто не заховався, кричіть «ура»!

                        Богдан Стельмах

Перше речення має розповідну інтонацію, друге - окличну  інтонацію.

Діти, дітки, дітвора, всі виходьте із двора. 

2. З поданих слів складіть речення. Запишіть останнє речення.

Діти, кущ, калини, посадили. 

Вона, цвіла, цвітом, весною, білим. 

Дарувала, ягід, кетяги, восени, червоних.

Діти посадили кущ калини.

Весною вона цвіла білим цвітом.

Восени дарувала кетяги червоних ягід.

3. Прочитайте речення. Подумайте, у якому реченні повідомляється про приліт ластівок, у якому про щось запитується, у якому висловлюється радість. Які розділові знаки потрібно написати в кінці цих речень?

Уже повернулися ластівки. 

На що схоже їхнє гніздечко? Воно схоже на кошик. Збоку отвір. 

Скоро будуть веселі ластів'ята!

Зробіть звуко-буквений аналіз слова ластівка.

Ластівка 8 зв., 8 б.  [– •' – | = • –| – • ]            [л а с т' і в к а]

4. ЯК ПІВНИК СПІВАТИ НАВЧИВСЯ.

Жила собі в одному селі в невеличкій хатинці бабуся Уляна Іванівна. І був у бабусі улюблений півник — Кришталеве Горлечко. Одна біда — дуже неслухняний був той бабусин улюбленець. Багато разів казала йому бабуся, щоб не наближався до лісу, бо в лісі хижі звірі живуть. Не послухався півник. Украла його лисиця.

Поплакала бабуся, погорювала й купила собі нового півника. Але він не вмів співати.

Засмутилася бабуся:

— Або ти будеш співати й мені час повідомляти, або йди собі з двору.

Кішці Фросі жаль стало півника. Вона повела його до соловейка в науку.

— Не так співав мій батько, — сказав півник.

Аж тут зозуля закувала. 

— Ку-ку! Ку-ку! — виспівує.

— Ой, саме так мій батько свою пісеньку починав! — зрадів півник.

Здивовано подивилася на нього кицька Фрося, та нічого не встигла сказати, бо вийшов зі свого стійла бабусин кінь Орлик. Хотів із двору піти. Помітив це бабусин пес Рябко, виліз зі своєї буди та як загарчить: 

— Р-р-р! Не виходь з двор-р-ру!

— І-і-і чого? — заіржав коник.

— Отак мій батько співав! — закричав півник.

Ходить півник перед кішкою Фросею та все примовляє:

— Рі-рі-рі! Рі-рі-рі! І-і-і! І-і-і! А тоді як заспіває:

__ Ку-ку-рі-ку! Ку-ку-рі-ку! Ку-ку-рі-ку!

Та так дзвінко й весело, як і попередній бабусин півник не співав.

Отак він навчився співати. А ще йому добре запам'яталися бабусині слова про те, що кожен має старанно виконувати свої обов'язки. Тож. свої обов'язки він так старанно виконував, що бабуся більше жодного разу не проспала й нікуди не спізнилася. (За Лілією Лапіною)

Прочитайте уривок з оповідання Л. Лапіної «Як півник співати навчився». Зверніть увагу на інтонацію, з якою потрібно його читати.

— Р-р-р! Не виходь із двор-р-ру! — загарчав Рябко.

— І-і-і чого? — заіржав коник Орлик. Тільки й чутно у дворі:

— Р-р-р! І-і-і! Р-р-р! І-і-і!

— Отак мій батько співав! — закричав півник.

А тоді як заспіває:

— Ку-ку-рі-ку! Ку-ку-рі-ку!