Інші завдання дивись тут...

СТОРІНКА 69

� Заголовок «Сім'я», «Сім'я Мар'янки і Дем'яна», «Дружна сім'я»

У Мар’-ян-ки і Дем’-ян-ка дру-жна сім’-я.

Най-ста-рша в сім’-ї — ба-бу-ся У-ля-на. Во-на в’я-же о-ну-кам м’я-кень-кі шка-рпе-тки.

За ком-п’ю-те-ром си-дить та-то. По-руч ма-лий Де-м’ян-ко ба-вить-ся з хом’-я-чком. Мар’-ян-ка по-ли-ва-є кім-на-тні кві-ти, щоб не зів’-я-ли. А ма-ма спе-кла пи-ріг і за-ва-рю-є чай із м’я-то-ю.

У-ся сім’-я сі-да-є за кру-глий де-ре-в’я-ний стіл. Ма-ма лю-б’я-зно при-го-ща-є пи-ро-гом. Тато по-ві-дом-ля-є но-ви-ни з ком-п’ю-те-ра. Ба-бу-ся за-пи-ту-є, чи спо-до-ба-ли-ся Мар’-ян-ці в’я-за-ні ру-ка-ви-чки. Дем’-ян-ко роз-по-ві-да-є, як за-бив на фу-тбо-лі аж два м’я-чі

 

СТОРІНКА 70

Алфавіт

Ал-фа-віт. Ти, на-пев-но, впер-ше чу-єш це сло-во. Хо-чеш зна-ти, що во-но о-зна-ча-є?

Ал-фа-ві-том на-зи-ва-ють роз-та-шо-ва-ні в пев-но-му по-ряд-ку бу-кви. Ал-фа-віт ще на-зи-ва-ють а-бе-тко-ю а-бо а-збу-ко-ю.

На цій сто-рін-ці ти ба-чиш у-кра-їн-ський ал-фа-віт. В ал-фа-ві-ті по-да-но ве-ли-кі і ма-лі бу-кви. Під ко-жно-ю бу-кво-ю — ї-ї на-зва

 

СТОРІНКА 71

� Заголовок «Букви», «Азбука»

Бу-ква А за-тем-на вста-ла, ро-збу-ди-ла бу-кву Бе:

— Чу-єш? — зля-ка-но ска-за-ла, — ми-шка в за-ку-тку шкре-бе. Бе зі-ско-чи-ла з по-ли-ці і тер-мо-сить бу-кву Be:

— Роз-шу-кать не-гай-но ки-цю — всім зав-да-ння бо-йо-ве! Be мер-щій до Ге, Ґе, Де:

— Хто з вас зна-є, ки-ця де? Ге, Ґе, Де то-го не зна-ли, та шви-день-ко пов-ста-ва-ли, пі-дня-ли Е, Є, Же, Зе:

— Хто до ки-ці по-ве-зе? Тут вся а-збу-ка про-сну-лась, о-дя-гну-лась та у-зу-лась:

— У по-хід у-сі на ми-шку! Тур-бу-ва-ти на-що кі-шку?!

— Нас ба-га-то! — ка-же Зе, — ми-шка нас не по-гри-зе! На-ля-ка-ли бу-кви ми-шу. У-те-кла. На-ста-ла ти-ша...(Л.Біленька)

Буква а найпершою почула шкрябання мишки

Букв було багато, тому мишка налякалась і втекла

 

СТОРІНКА 72

Поділ на склади

Те-ре-мок пов-зе. На со-бі йо-го ве-зе вла-сник ба-га-тий, сли-зький і ро-га-тий

Відгадка: равлик

Хто в ха-тці жи-ве? По-ба-чи-ла вчо-ра й зля-ка-ла-ся трі-шки: на спи-ні — ха-ти-на, під стрі-хо-ю — ріж-ки. Ті ріж-ки во-ру-ша-ться, на-че ан-те-ни, і вка-зу-ють шлях із ха-ти-ни до ме-не!

— Хто ж ме-шкає в ній — ри-ба, пти-ця чи звір?! Ой, кра-ще шви-день-ко за-ско-чу у двір, схо-ва-юсь о-тут, за ку-ща-ми ма-ли-ни, ди-ви-ти-ся бу-ду на див-ну ха-ти-ну: чи ї-здить, чи хо-дить, ко-ле-са чи ніж-ки? Та в ха-тці зля-ка-лись — схо-ва-ли-ся ріж-ки... Я дов-го си-ді-ла в ма-ли-ні зе-ле-ній, ди-ви-лась на ха-тку, а ха-тка — на ме-не. (Л.Голота) 

 

СТОРІНКА 73

� 1) Дівчинка спостерігала за равликом

2) Роги мають кози, барани, олені, корови, бики

3) Роги равлика безпечні, бо вони малі та м'які

4) У великих тварин роги небезпечні. Вони гострі та міцні

Рав-ли-ку-пав-ли-ку, ви-став сво-ї ріж-ки! То-бі два, ме-ні два по-ді-ли-мось о-би-два

 

СТОРІНКА 74

Як ве-сел-ка, ко-льо-ро-вий, ма-є зді-бно-сті до мо-ви. Сло-во пта-ху лиш ска-жіть, він йо-го пов-то-рить вмить

Відгадка: папуга

� Заголовок: «Приманка», «Приманка для папужки», «Хитрощі»

Па-пуж-ка

Та-то від-крив двер-ця-та клі-тки, і па-пуж-ка ви-ле-тів у кім-на-ту.

Він ве-се-ло за-кри-чав і сів на ша-фу. По-тім пе-ре-ле-тів на ві-кно і дов-го спо-сте-рі-гав, як стри-ба-ють го-роб-ці по гіл-ках де-ре-ва.

— Та-ту, а як ти йо-го зло-виш, щоб зно-ву по-са-ди-ти в клі-тку? — за-пи-тав Та-ра-сик.

— Е, син-ку, щоб тва-ри-ни те-бе слу-ха-лись, тре-ба хи-тро-щі зна-ти. Я па-пуж-ку ви-пу-стив го-ло-дним. А те-пер при-бе-ру клі-тку, на-си-плю кор-му в го-дів-ни-чку, на-ллю чи-сто-ї во-ди-чки, і він сам по-ле-тить у клі-тку, — роз-по-ві-дав та-то.

Так і ста-ло-ся. Па-пуж-ка, хоч і спо-сте-рі-гав за го-роб-ця-ми, а й сво-ю клі-тку не за-ли-шав без у-ва-ги. Тіль-ки-но та-то на-си-пав вів-са в го-дів-ни-чку, па-пуж-ка зле-тів з ві-кна — і в клі-тку.

А та-то за-крив двер-ця-та  (за Л.Борщевською)

 

СТОРІНКА 75

� 1) Тарасика турбувала думка, як зловити папужку

2) Тато насипав корму в годівничку для папужки

3) Не можна чіпати пташині гнізда, бо птахи можуть покинути своїх пташенят

Узимку осілі птахи у пошуках поживи летять ближче до людських осель

Пісня стрепета – це звуки від руху крил

Неповторна пісня степового жайворонка.  

 

СТОРІНКА 76

Ба-чить ма-ти, як щось пи-ше ї-ї ма-ла до-ня, та й пи-та-є:

— Що ти ро-биш?

— Пи-шу ли-ста То-ні.

— А-ле ж ти, — смі-є-ться ма-ти, не вмі-єш пи-са-ти.

— То ні-чо-го, а-дже То-ня не вмі-є чи-та-ти (І.Олексин)

Де бу-ква-рик?

— Де твій бу-ква-рик?

— В пор-тфе-лі но-во-му.

— Ну, а пор-тфель де?

— У сто-ли-ку вдо-ма.

— Взяв би зі сто-лу.

— Так стіл же зам-кнув-ся..

— То ві-дім-кнув би.

— Клю-ча я по-збув-ся...

— Де ж це той ключ?

— У пор-тфе-лі но-во-му.

— Ну, а пор-тфель де?

— У сто-ли-ку вдо-ма  (Г.Бойко)

 

СТОРІНКА 77

� 2) Хлопчик заховав портфель з ключем у столику, а потім замкнув дверцята столика

� Що ра-зом?

Ма-ле-сень-ка О-ля в са-ду о-край ха-ти

 з бу-ква-ри-ка лі-те-ри вчи-ться чи-та-ти.

— Ось, ба-чиш, ко-ма-шка, — вчить стар-ша се-стра, —

під не-ю три бу-кви, їх зна-ти по-ра.

— Це О-о-о, — тя-гне О-ля, — це Си, а це А-а-а.

— А що бу-де ра-зом?

— А ра-зом... бджо-ла.  (П.Кралюк)

� 2) Оля неправильно назвала букву «ес»

3) Оля не знала букв, тому не зуміла прочитати

4) У віршику букви на одній сторінці під малюнком, а не на іншій сторінці

Інші завдання дивись тут...