Інші правила дивись тут...

Абетка (алфавіт, азбука) — сукупність літер (букв), прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному порядку (тобто букви, розташовані в усталеному порядку).

Слово алфавіт — грецького походження, утворене від назви двох грецьких букв альфа і бета (спочатку буква альфа була перевернутою, на вигляд нагадувала голову бика, згодом її повернули головою донизу, і буква А набула сучасного вигляду, а буква бета спочатку мала інший вигляд і означала дім, хата).

Слово азбука — це назва алфавіту від перших двох літер слов'янського алфавіту аз і буки.

Слово абетка — це назва алфавіту перших літер українського алфавіту а і бе.

БУКВИ. 

Буква — письмовий знак, що позначає один звук або сполучення двох звуків. Усі букви, крім букви ь (знак м'якшення), мають дві форми — велику й малу. М'який знак (ь) на початку слова не вживається, тому така велика літера відсутня.

Букви ми бачимо, читаємо і пишемо.

В українській абетці 33 букви. Вони мають свої назви. Букви є великі та малі, друковані й писані. 

ЗВУКИ.

На письмі букви позначають звуки. Звуки ми чуємо і вимовляємо. З них утворюються слова. 

В українській мові є 38 звуків:

6 голосних звуків [а],[о],[у],[е],[и],[і] (вони позначаються десятьма буквами: а, я, о, у, ю, е, є, и, і, ї). Голосні звуки є наголошеними і ненаголошеними.

32 приголосних звуки [б'] [в] [г] [ґ] [д] [д'] [ж] [з] [з'] [дж] [дз] [дз'] [й] [к] [л] [л'] [м] [н] [н] [п] [р] [р'] [с] [с'] [т] [т'] [ф] [х] [ц'] [ч] [ш]. Приголосні звуки є дзвінкими і глухими, твердими і м’якими. 

Звук — елемент людської мови, утворений за допомогою органів мовлення.

Буква м’який знак і апостроф не є звуками, вони лише позначають відповідно м’якість чи твердість попередніх приголосних.

Розрізняють звуки мовні (голосні та приголосні) та немовні (звуки природи)

Вивчаємо українську мову з алфавіту. 

Інші правила дивись тут...