БУКВИ.
Абетка, азбука, алфавіт — це букви, розташовані в усталеному порядку.
Слово алфавіт — грецького походження, утворене від назви двох грецьких букв альфа і бета (спочатку буква альфа була перевернутою, на вигляд нагадувала голову бика, згодом її повернули головою донизу, і буква А набула сучасного вигляду, а буква бета спочатку мала інший вигляд і означала дім, хата).
Слово азбука — це назва алфавіту від перших двох літер слов'янського алфавіту аз і буки.
Слово абетка — це назва алфавіту перших літер українського алфавіту а і бе.
В українській абетці 33 букви. Вони мають свої назви. Букви є великі та малі, друковані й писані.
А а (а) Б б (бе) В в (ве) Г г (ге) Ґ ґ (ґе) Д д (де)
Е е (е) Є є (є) Ж ж (же) З з (зе) И и (и) І і (і)
Ї ї (ї) Й й (ій, йот) К к (ка) Л л (ел) М м (ем) Н н (ен)
О о (о) П п (пе) Р р (ер) С с (ес) Т т (те) У у (у)
Ф ф (еф) Х х (ха) Ц ц (це) Ч ч (че) Ш ш (ша) Щ щ (ща)
ь (знак м’якшення) Ю ю (ю) Я я (я)
Буква — письмовий знак, що позначає один звук або сполучення двох звуків. Усі букви, крім букви ь (знак м'якшення), мають дві форми — велику й малу. М'який знак (ь) на початку слова не вживається, тому така велика літера відсутня.
Букви ми бачимо, читаємо і пишемо.
Абетка (алфавіт, азбука) — сукупність літер (букв), прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному порядку.
ЗВУКИ.
На письмі букви позначають звуки. Звуки ми чуємо і вимовляємо. З них утворюються слова.
В українській мові є 38 звуків:
6 голосних [а],[о],[у],[е],[и],[і] (вони позначаються десятьма буквами: а, я, о, у, ю, е, є, и, і, ї)
32 приголосних звуки [б'] [в] [г] [ґ] [д] [д'] [ж] [з] [з'] [дж] [дз] [дз'] [й] [к] [л] [л'] [м] [н] [н] [п] [р] [р'] [с] [с'] [т] [т'] [ф] [х] [ц'] [ч] [ш]
Звук — елемент людської мови, утворений за допомогою органів мовлення.
Буква м’який знак і апостроф не є звуками, вони лише позначають відповідно м’якість чи твердість попередніх приголосних.
Розрізняють звуки мовні (голосні та приголосні) та немовні (звуки природи)