Інші завдання дивись тут...

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 6. Варіант 1

                   ЧИ РОБЛЯТЬ ТАК ДРУЗІ?

— Що? Не вилізу?! Хоч зараз! — Мишко рвучко повернувся і рішуче попрямував до пожежної драбини.

— Мишко, не вигадуй! — намагався зупинити його Ігор. — Звісно, вилізеш. Та кому це треба?

   Мишко не звертав на його слова ніякої уваги. Будинок, у якому жили Мишко, Толя, Ігор і Женя, був шестиповерховий, старовинний. З подвір'я по глухій стіні тяглася вгору пожежна драбина. Вона складалася з товстих залізних скоб, вбитих у стіну, і здалеку нагадувала велетенського смугастого змія. Перша скоба була досить високо від землі, і дотягтися до неї Мишко не міг.

— Підсади! — крикнув він Толі, що був найвищий за всіх хлопців у дворі.

— Може, не треба? — невпевнено промовив Толя. — Справді, чого лізти? Хай        Женька спочатку сама спробує, а тоді буде під'юджувати1.

— Підсади, — огризнувся Мишко.

Толя знизав плечима й підсадив його. Мишко схопився за скобу, засовав ногами по стіні, підтягнувся і поліз. Діти, затамувавши подих, мовчки дивилися на нього.

  Мишко ліз обережно, повільно. Коли він доліз до третього поверху, нога раптом сковзнула, зірвалася і... Мишко повис на руках.

  Усі завмерли. Женя злякано закричала:

— Мишко, злазь! Я тепер вірю! Не треба, злазь! Але Мишко вже намацав ногами скобу й поліз далі. На рівні четвертого поверху він зупинився перепочити.

Випадково глянув униз, і... Мишкові стало так страшно, що він ледь не випустив із рук скобу. Хлопець судорожно зціпив пальці й застиг. «Зараз упаду...» — подумав із жахом.

  Минула хвилина. Унизу напружено мовчали. У Мишка вже й на думці не було лізти далі... Та хіба можна спуститися? На посміх!..

«Що робити? Що робити? » — гарячково стукотіло в голові.

  І раптом почувся спокійний, хриплуватий голос:

— Та-ак! І далеко це ви, юначе, зібралися? Ану зараз же злазь!

  На ґанку стояв Михайло Петрович.

 Толя, Ігор і Женя так і присіли від несподіванки, вони не знали, куди подітися. А Мишко полегшено зітхнув і обережно почав спускатися.

  Наближаючись до землі, він уже вдавав, що злазить неохоче.

  Коли сплигнув на землю, ноги в нього підігнулися, і хлопець присів.

— Ех!.. Пе... перешкодили... — пробелькотів Мишко. Він був блідий, губи тремтіли.

— І чого ти поліз туди? — спитав Михайло Петрович.

  Мишко мовчав. Тоді Женя, бліда й перелякана не менше, ніж Мишко, затинаючись, розповіла, як це сталося. Зайшла мова про хоробрість, Мишко розпалився й почав хвалитися, що він нічого не боїться, а вона взяла і сказала, що він просто базікало, а якщо ні, то хай залізе по цій драбині на дах; вона й не думала, що він справді полізе...

— Хоробрість! — промовив Михайло Петрович. — Яка це хоробрість! Безглуздо ризикувати2 — це дурощі, а не хоробрість!.. Інша справа — коли необхідно, коли від цього залежить чиєсь життя або щось дуже важливе. А так... Ну яка користь з того, якби ти розбився? Яка? І ви теж... розумники! Пустили його! Теж мені друзі!

  Діти пригнічено мовчали.        (За Всеволодом Нестайком)

1 Під'юджувати — підбурювати.

2 Безглуздо ризикувати — нерозумно ризикувати

 

Завдання 1. Визнач жанр прочитаного твору.

А казка 

Б байка 

В оповідання

 

Завдання 2. Від чийого імені ведеться розповідь у творі?

А від імені автора 

Б від імені Жені 

В від імені Мишка

 

Завдання 3. Де відбувались описані події?

А у шестиповерховому будинку 

Б на подвір'ї

В на четвертому поверсі будинку

 

Завдання 4. Чому Мишко поліз по пожежній драбині?

А злякався, що його покарає Михайло Петрович 

Б хотів урятувати чиєсь життя 

В хотів довести, що нічого не боїться

 

Завдання 5. Хто примусив Мишка спуститися?

А Ігор 

Б Толя

В Михайло Петрович

 

Завдання 6. Визнач головну думку твору.

А Сміливий завжди перемагає. 

Б До хоробрості треба й розум. 

В Коли лякаєш — сам не бійся.

 

Завдання 7. Запиши дійових осіб твору.

Мишко, Ігор, Толя, Женя, Михайло Петрович.

 

Завдання 8. Підкресли в тексті речення, у якому описано пожежну драбину.

Вона складалася з товстих залізних скоб, вбитих у стіну, і здалеку нагадувала велетенського смугастого змія.

 

Завдання 9. Прочитай речення:

Він ледь не випустив із рук скобу. Хлопець судорожно зціпив пальці й застиг.

Запиши, кого з дійових осіб стосуються ці слова.

Ці слова стосуються Мишка.

На який стан персонажа вони вказують? 

Вони вказують на переляк персонажа.

 

Завдання 10. Чому хлопець не хотів спускатися, коли йому стало страшно? 

Він думав, що з нього будуть глузувати. 

 

Завдання 11. Запиши назви двох оповідань, які ти читав (читала) на уроках літературного читання, та їхніх авторів.

1. «Не загубив, а знайшов» Василя Сухомлинського.

2. «Шура і Шурко» Василя Сухомлинського.

 

Завдання 12. Чи можна Толю, Ігоря й Женю назвати справжніми друзями Мишка? 

    На жаль, Толя, Ігор та Женя не замислились до якого лиха може призвести їхня поведінка. Ігор не виявив впевненості, коли відмовляв друга лізти по драбині. Толя знизав плечима і підсадив Мишка. Женя назвала хлопця базікалом. А справжні друзі так не поводяться.

Що повинні були зробити справжні друзі? 

    Справжні друзі переживають один за одного. Не бувають хвальками. Не ображають несправедливо. Але, коли вже Мишко вирішив лізти по драбині, впевнено і дружно повинні були відмовити хлопця від необдуманого ризику. 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 6. Варіант 2

ГРА В ШАШКИ

  У Києві, в одному з наймальовничіших куточків, що зветься Русанівкою, жила дівчинка Уля.

   Щоранку по сніданні Уля із своєю бабусею виходили на прогулянку подихати свіжим повітрям, чи, як жартувала бабуся, «нагуляти дівочі рум'янці». Вони бродили над порослим вербами каналом, уголос читали на лавочці казки, а поде-коли брали на човнярській станції човна й залюбки каталися між галасливих табунців чайок і диких качок.

   Одного разу, вертаючись додому, Уля побачила біля свого під'їзду незнайомого хлопчика. Він сидів у легенькому, на велосипедних колесах візку, під парусовим шатриком від сонця, а на колінах у нього лежала груба, з барвистою обкладинкою книжка. Проте хлопчик зовсім не збирався гортати її. Він був якийсь примарнілий на личку, сумний і до всього байдужий.

— Ти що, наш сусід? — підступила до хлопчика Уля. — Досі я тебе тут не бачила.

— Ми переїхали сюди два дні тому, — дещо насторожено й наче знехотя відповів хлопчик.

— А чого ти не йдеш погуляти над каналом? Там така краса! Й мало не до самісінького неба б'ють водограї.

Хлопчик мить помовчав, а тоді ледве чутно прошепотів:

— Мені не можна. В мене хворі ноги.

Уля зрозуміла, що повелася не зовсім тактовно. В душі їй зворухнулося гостре співчуття до хлопчика. Щоб хоч якось загладити свою необачність, вона легенько доторкнулася до його руки й запитала:

— А хочеш, пограємо в шашки?

— Я б з радістю, — сказав хлопчик. — Та гравець з мене нікудишній.

— О, не бійся, я теж не гросмейстер, — усміхнулася

У ля.

   Коли бабуся принесла їм шашки, Уля спритно розставила їх на дошці й великодушно запропонувала:

— Нехай твої будуть білі. За ними — перший хід. А це хоч і маленький, але шанс перемогти.

   Уля навчилася грати в шашки півроку тому й так натренувалася, що інколи навіть вигравала в свого тата. Одначе зараз вона вирішила, що навмисне програє хлопчикові й, може, хоч трохи розважить його. Тим часом хлопчик виявив наполегливий характер. Він чинив завзятий опір, і Уля поступово так захопилася грою, що геть забула про свій намір.

— О, який ти хитрик! — щоразу роблячи свій хід, промовляла вона й раптом  вибудувала таку мудру комбінацію, що хлопчик втратив аж три свої шашки, а її, Улину, пропустив у дамки. Тепер у нього не було вже ніякісінької надії на рятунок, і він, ніяково усміхнувшись, звів догори руки на ознаку того, що здається. Уля спам'яталася, та було пізно. Аби втішити хлопчика, вона сказала:

— Мій тато в таких випадках любить повторювати: «За одного битого двох небитих дають». Ти не засмучуйся. Ми тепер щодня з тобою гратимемо, й ти обов'язково натренуєшся. А зараз можна я тебе трохи покатаю?

  Не чекаючи згоди, вона зрушила з місця візок і прудко покотила його по асфальтовій доріжці. Весело мигтіли в колесах блискучі шпиці. Лопотів на вітрі парусовий шатрик. А якийсь рудий проворний горобець стрибав позаду них і голосно, мало не на всю Русанівку, цвірінькав, ніби просився до їхнього товариства.                 (Анатолій Григорук)

 

Завдання 1. Визнач жанр прочитаного твору.

А оповідання 

Б легенда 

В казка

 

Завдання 2. Від чийого імені ведеться розповідь у творі?

А від імені бабусі 

Б від імені Улі 

В від імені автора

 

Завдання 3. Де відбувалась подія, описана у творі? 

А у Києві біля водограю 

Б на подвір'ї біля будинку 

В на човнярській станції

 

Завдання 4. Чому хлопчик не прогулювавсь над каналом?

А йому не дозволяли йти на прогулянку

Б у нього не було бажання йти на прогулянку

В він не міг, бо мав хворі ноги

 

Завдання 5. Хто запропонував пограти в шашки?

А тато 

Б Уля 

В бабуся

 

Завдання 6. Визнач основну тему твору. Твір про

А уважне ставлення до незнайомої хворої людини 

Б красу мальовничого куточку Києва 

В захоплюючу гру в шашки

 

Завдання 7. Запиши дійових осіб твору.

Уля, бабуся, хлопчик.

 

Завдання 8. Підкресли в тексті речення, у якому розповідається де жила Уля.

У Києві, в одному з наймальовничіших куточків, що зветься Русанівкою, жила дівчинка Уля.

 

Завдання 9. Прочитай речення:

Він був якийсь примарнілий на личку, сумний і до всього байдужий. 

Запиши, кого з дійових осіб стосуються ці слова.

Ці слова стосуються незнайомого хлопчика.

На який стан персонажа вони вказують? Запиши.

Вони вказують на самотність хлопчика.

 

Завдання 10. Які риси характеру виявила Уля? Запиши.

Уля проявила співчутливість, товариськість, милосердя, небайдужість, впевненість. 

 

Завдання 11. Запиши назви двох віршів, які ти читав (читала) на уроках літературного читання, та їхніх авторів.

1. "Реве та стогне Дніпр широкий", Тарас Шевченко.

2. "Степ", Олександр Олесь.

3. "Наш прапор", Дмитро Павличко.

4. "Усе моє, все зветься Україна", Ліна Костенко.

5. "Скільки річок в Україні", Володимир Лучук.

6. "Летючий корабель", Анатолій Качан.

7. "Давня весна", Леся Українка.

8. "Дитинство", Максим Рильський.

 

Завдання 12. Які вчинки Улі засвідчують, що вона відчула глибоке співчуття до хворого хлопчика? Запиши.

Щоб хоч якось загладити свою необачність, Уля запропонувала пограти в шашки. Хлопчикові дала білі шашки, щоб він зробив перший хід. Вирішила навмисно програти. Щоб хлопчик не засмучувався після поразки, запропонувала щодня грати в шашки, прудко покотила візок по асфальтовій дорозі. 

Інші завдання дивись тут...