НЕ ЗАБУВАЙ ПРО ДЖЕРЕЛО

  Учитель питає: «Бачите, діти, ось цей спалений сонцем пустир у долині?»

— Бачимо, — відповідають діти.

— Тож послухайте бувальщину. Ось тут, на місці цього пустиря, багато років тому був глибокий ставок, аж до села, що розкинулось ген під горою. Можна було випливти човном на середину й веслувати аж до он тих дубів, їх тоді там багато було, а тепер три лишилося, та й ті всихають... На березі верби росли. У лісі водились білки.

   То старовинне козацьке село. Викопали тут ставок запорожці після битви під Жовтими Водами. І поселились на його березі. Та стали помічати, що ставок мулом заносить. Зійшлися селяни на раду й ухвалили: кожен, хто скупався в ставку, мусить набрати відро мулу й винести аж туди, за балку, й висипати в поле.

   Люди й дотримувались цієї ухвали. Над ставом, на вербових кілках, висіли дерев'яні відра. Для дорослих чоловіків — великі, для жінок, підлітків — менші, для дітей — маленькі. Тільки той, що був у матері на руках, не віддячував працею за радість і задоволення.

  Ставок ставав чистіший і глибший. Та ось хтозна-звідки приїхала в село сім'я — батько, мати, четверо синів і дві дочки. Усіх їх прозвали Неприкаяними. Поселились вони на околиці, недалеко від ставка. І дорослі й діти з весни до осені купалися в ставку, а за відра й не брались.    

   Спочатку люди якось не звертали на те уваги. А потім стали помічати, що чимало підлітків так само роблять : купаються, а мулу не виносять. 

   Старі люди бралися повчати молодь: «Що ж ви робите?» А підлітки їм:

— Раз Неприкаяним можна, то й нам не гріх...

  Лихий призвід — людям заохота. Багато підлітків, а потім і дорослих стали приходити купатися після смеркання, щоб ніхто не бачив...

  Старі хитали головами, та вдіяти нічого не могли. Дерев'яні відра, що висіли на вербових кілках, розсохлись, розсипались, а потім зникли. 

  Старий звичай забули.

  Кожному думалось: «На мій вік вистачить». Та ставок мілів, перетворювався на болото, заростав бур'яном. Настав час, коли вода тут затримувалась тільки весною. А потім і того не стало.  

   І ставок щез. Тільки спогад про нього зберігся. 

   Подумайте над цією бувальщиною, діти. Напившись води, не забувайте про джерело, з якого вона витікає.                         (Василь Сухомлинський)

1. Прочитай мовчки. Підготуйся відповісти: яким був ставок у давнину, як селяни берегли його.

  Багато років тому був глибокий ставок, аж до села, що розкинулось ген під горою. Можна було випливти човном на середину й веслувати аж до он тих дубів, їх тоді там багато було, а тепер три лишилося, та й ті всихають... На березі верби росли. У лісі водились білки.

   Та стали помічати, що ставок мулом заносить. Зійшлися селяни на раду й ухвалили: кожен, хто скупався в ставку, мусить набрати відро мулу й винести аж туди, за балку, й висипати в поле. Люди й дотримувались цієї ухвали. Над ставом, на вербових кілках, висіли дерев'яні відра. Для дорослих чоловіків — великі, для жінок, підлітків — менші, для дітей — маленькі. Тільки той, що був у матері на руках, не віддячував працею за радість і задоволення.  Ставок ставав чистіший і глибший.

2. Поміркуйте разом! Чому і як щез ставок?

Ставок заріс через байдужих людей. За поганим прикладом Неприкаяних «багато підлітків, а потім і дорослих стали приходити купатися після смеркання, щоб ніхто не бачив... Дерев'яні відра, що висіли на вербових кілках, розсохлись, розсипались, а потім зникли. Старий звичай забули».

3. Знайдіть слова, які передають головну думку твору. Як ви їх розумієте? Поставте одне одному запитання за прочитаним.

Головна думка твору. Напившись води, не забувайте про джерело, з якого вона витікає.

План.

1. Бувальщина про джерело.

2. Глибокий ставок.

3. Ухвала селян.

4. Чистіший та глибший ставок.

5. Приїзд сім'ї Неприкаяних.

6. Лихий призвід – людям заохота.

7. Забувся старий звичай і щез ставок.

8. Будьте дбайливими до природи – не забувайте про джерело.

4. Який зміст передає вислів «лихий призвід — людям заохота»? Як це виявляється в житті?

Люди часто слідують поганому прикладу.

5. Яким ти уявляєш музей води? Текст – розповідь.