Розв'язник до підручника "Українська література 6 клас Коваленко Л.Т."
ПІСНІ ВЕСНЯНОГО ЦИКЛУ ВЕСНЯНКИ.
ОЙ ВЕСНА, ВЕСНА — ДНЕМ КРАСНА
Ой весна, весна — днем красна,
Що ж ти, весно, принесла?
—Принесла я вам літечко,
Ще й рожевую квіточку,
Хай вродиться житечко,
Ще й озимая пшениця,
І усякая пашниця.
Ой весна, весна, ти красна,
Що ти, весно красна, нам принесла?
—Принесла я вам літечко,
Ще й запашненьке зіллячко,
Ще й зеленую травицю,
І холодную водицю.
Принесла я вам ягнятко,
Ще й маленькеє телятко.
1. Назви особливість будови веснянки.
Наявність звертання-кликання, діалогічна форма, бадьорий настрій, серед художніх засобів поширені персоніфікація, паралелізм, контраст.
2. Поясни, який художній засіб використано дня зображення весни. Які уявлення наших предків про світ відтворено в цьому образі?
Образ-персоніфікація: «…що ж ти, весно, принесла? … Принесла я вам …». Поклоніння стихіям.
3. Розкажи, які дари несе весна людям. Як ці дари пов'язані з їхньою господарською діяльністю?
Квіточку, зіллячко, травицю, водицю, ягнятко, телятко. Без цього неможливо було вести сільське господарство.
4. Випиши в зошит ужиті у веснянці пестливі слова. Поясни, чому їх використано так багато.
Літечко, квіточку, житечко, зіллячко, ягнятко, телятко. Для підсилення емоційності, ніжності.
5. Визнач, який настрій передає веснянка. Свою відповідь обґрунтуй.
Позитивний, сповнений надії і радості. Веснянки виконувалися лише з приходом весни, що знаменувала прихід весни, тепла, повернення птахів з вирію, що викликало у людей піднесений настрій і сподівання на новий благополучний сільськогосподарський рік.
6. Випиши в зошит постійні епітети, ужиті у веснянці.
Весна красна, запашненьке зіллячко, зеленую травицю, холодную водицю.
СТОРІНКА 14.
Художня своєрідність веснянок і місце їх в обряді.
|
У який час виконують? |
З настанням весни |
|
Який зміст веснянок? |
Заклики до весни. |
|
Який настрій веснянок? |
Піднесений, веселий |
|
Які художні засоби вживають? |
Персоніфікація, художній паралелізм, контраст. |
СТОРІНКА 15.
ОЙ КУВАЛА ЗОЗУЛЕНЬКА.
Ой кувала зозуленька
В лісі на горісі,
Шануй мене, мій миленький,
Як ластівку в стрісі.
Як мя не меш шанувати —
Не будеш мя мати.
Бо ж я тобі не наймичка,
У полі орати.
Бо я ж тобі не наймичка,
Але ж я ґаздиня.
Куди підеш, звідти прийдеш,
Хата не пустиня.
Ой кувала зозуленька
У полі, у полі.
Краще мати жінку гарну,
Ніж сто моргів поля.
Бо у полі наробишся,
Врожаю не буде,
А як маєш файну жінку —
Підеш межи люди.
1. Назви, хто є ліричним героєм пісні. Відповідь підтвердіть цитатою з веснянки.
Молода дівчина, майбутня наречена.
Шануй мене, мій миленький. А як маєш файну жінку — Підеш межи люди.
2. Яким ти уявляєш ліричного героя, його риси характеру? Свою відповідь обґрунтуй, цитуючи твір.
Гарна дівчина, весела, жартівлива.
3. Поясни, який настрій веснянки. Свою відповідь обґрунтуй.
Життєрадісний, насмішкуватий.
4. Знайди і прочитай приклад художнього паралелізму в пісні (паралелізм – художній засіб, при якому паралельно зображували два і більше явищ із різних сфер життя, наприклад, стан природи та співзвучний йому настрій людини).
Ой кувала зозуленька В лісі на горісі, Шануй мене, мій миленький, Як ластівку в стрісі.
Ой кувала зозуленька У полі, у полі. Краще мати жінку гарну, Ніж сто моргів поля.
Бо у полі наробишся, Врожаю не буде, А як маєш файну жінку — Підеш межи люди.
5. Поясни, символом чого виступає зозуля у веснянці.
Зозуля виступає символом довгого гарного життя, бо накує багато літ.
СТОРІНКА 16
Перший варіант:
Кривого танця йдемо,
Кінця му не знайдемо:
То в гору, то в долину,
То в ружу, то в калину.
А ми кривому танцю
Не виведемо концю,
Бо його треба вести,
Як віночок плести.
Другий варіант:
А кривого танця да не виведем конця
Ведем, ведем — да не виведем,
Плетем, плетем — да не виплетем.
1. Наведені дві пісні є найдавнішими. Згодом з'явилися інші варіанти. Прочитай два з них. Чи схожі ці пісні між собою? Визнач мотив кожної.
Пісні схожі між собою, бо мова йде про неперервний хоровод.
2. Випиши в зошит художні засоби, які використано в кожному варіанті пісні.
КРИВИЙ ТАНЕЦЬ.
А в кривого танця
Та не виведу кінця,
Треба його да виводити,
Кінця, ладу ізнаходити.
Треба ж його вести,
Як віночок плести;
Веду, веду та не виведу,
Плету, плету та не виплету.
Ой вінку ж мій, вінку,
Хрещатий барвінку,
Ой я ж тебе плела
Ще учора звечора,
Повісила тебе
На золотім кілочку,
На золотім кілочку,
На шовковім шнурочку.
Моя матінка ішла
Та той віночок зняла,
Та той віночок зняла
Та нелюбому дала.
Ой якби я була знала,
Була б його розірвала,
Була б його розірвала
Та й у грязь утоптала
Червоними чобітками,
Золотими та підківками.
КРИВИЙ ТАНЕЦЬ
А в кривого танця
Та не виведем кінця!
Треба його та й виводити,
Лад йому та й знаходити.
Ой вулиця та й широкая,
Чого трава невисокая?
Бо парубки та й і стоптали
Великими та й ножищами,
Великими та й ножищами,
Подертими постолищами!
Ой вулиця та й вузенькая,
Чого трава зелененькая?
Бо дівоньки та й істоптали
Маленькими ноженьками,
Маленькими ноженьками,
Червоними та чобітками,
Червоними та чобітками,
Золотими та підківками.
СТОРІНКА 18.
1. Поясни, чому прихід весни наші предки вважали першим річним святом.
З прадавніх часів до 15 століття наші предки вважали початком року березень.
2. Розкажи, якими обрядами люди супроводжували зустріч весни.
Співали веснянки, водили хороводи (прикладом найдавнішого хороводу є «Кривий танець», в деяких регіонах спалювали опудало Мари – доньки Чорнобога, здійснювали магічні дії.
3. Які пісні називають веснянками? Назви їхні художні особливості.
Веснянки - це пісні, що закликали і прославляли весну. Художні засоби властиві веснянці це - паралелізм, контраст, персоніфікація.
4. Вивчи напам'ять веснянку, яка тобі сподобалася.
Просо.
— А ми просо сіяли, сіяли,
Ой дід-ладо, сіяли, сіяли.
— А ми просо витопчем, витопчем,
Ой дід-ладо, витопчем, витопчем.
— Та як же ви витопчете, витопчете?
Ой дід-ладо, витопчете, витопчете?
— А ми коні випустим, випустим,
О й дід -ладо, випустим, випустим.
— А ми коні викупим, викупим.
Ой дід-ладо, викупим, викупим.
— А за що вам викуплять, викуплять?
Ой дід-ладо, викуплять, викуплять?
— А ми дамо сто срібних, сто срібних,
Ой дід-ладо, сто срібних, сто срібних.
— Не візьмемо й тисячі, й тисячі.
Ой дід-ладо, тисячі, тисячі.
— А ми дамо дівчину, дівчину.
Ой дід-ладо, дівчину, дівчину.
— А дів чину возьмемо, возьмемо,
Ой дід-ладо, возьмемо, возьмемо.