ВІДРІЗОК — частина прямої, яка складається з усіх точок цієї прямої, що лежать між двома її точками разом із цими точками, які називають кінцями відрізка.
Кінці відрізка – це його крайні точки, отже, відрізок має і початок, і кінець.
Для будь-яких двох точок існує єдиний відрізок, для якого ці точки є кінцями. Тобто відрізок своїми кінцями задається однозначно.
Відрізки позначаються великими латинськими буквами, що відповідають точкам – його кінцям.
Відрізок АС, або СА.
Точки А і С називають кінцями відрізка АС, або СА.
Внутрішня точка відрізку – будь-яка точка відрізку між його кінцями.
Точки А і В є внутрішніми точками відрізка MN.
Середина відрізка – це точка, яка ділить його навпіл, тобто на два рівних між собою відрізки.
Точка С – середина відрізка АВ, тоді правильна рівність АС = СВ.
Точка D – середина відрізка АC, тоді правильна рівність АD = DC.
◊ Аксіома. Кожний відрізок має певну довжину, більшу за нуль.
Довжину відрізка називають також відстанню між його кінцями.
РОЗМІЩЕННЯ ВІДРІЗКІВ
◊ Якщо відрізки мають одну спільну точку, тоді вони перетинаються у цій точці.
Відрізки АВ і СD перетинаються в точці А.
Точка O перетину цих відрізків належить кожному із них: О є АВ, О є CD.
◊ Відрізки можуть мати багато спільних точок у місці накладання.
Відрізки АС і DВ мають спільні точки у місці накладання – це відрізок DС.
Наприклад, D є АС і D є DВ, С є АС і C є DВ.
◊ Відрізки можуть не мати спільних точок.
Відрізки АВ і СD не мають спільних точок.
Одиничний відрізок – це відрізок, який обирають за одиницю вимірювання, наприклад, 1 мм, 1 см, 1 дм тощо.