ДОЩОВА ОСІНЬ

Водить осінь хороводи

то із листя, то з дощів.

На прогулянку виходять

парасолі і плащі.

 

Там розмову парасолі

із плащами завели: —

Ах, як довго у неволі,

у темниці ми були.

 

Та вернулися тумани,

Задощило1 в небесах, —

і ми знову у пошані,

знов нас носять на руках.

 

І прийшли тоді до згоди

парасолі і плащі,

що найбільша насолода —

це коли ідуть дощі.

                    (А. Качан)

1. Задощило — почалися дощі.

Тема: поетична розмова парасоль та плащів про дощову осінь.

Головна думка: «найбільша насолода — це коли ідуть дощі».

Мета: у природи нема поганої погоди.

 

Художні засоби

Персоніфікація: «водить осінь хороводи», «на прогулянку виходять

парасолі і плащі», «розмову парасолі із плащами завели», «вернулися тумани», «ми знову у пошані», «прийшли … до згоди парасолі і плащі».

Метафора: «нас носять на руках».

Гіпербола: «найбільша насолода — це коли ідуть дощі».

Повтори: «то із листя, то з дощів», «у неволі, у темниці».

 

Кількість строф: чотири.

Вид строфи: катрен (чотиривірш)

Віршовий розмір: чотиристопний хорей.

во

дить

о

сінь

хо

ро

во

ди

то

із

ли

стя

то з

до

щів

 

на

про

гу

лян

ку

ви

хо

дять

па

ра

со

лі

і

пла

щі

 

/—U/—U/—U/—U/

/—U/—U/—U/—

/—U/—U/—U/—U/

/—U/—U/—U/—

 

Римування: перехресне (АБАБ)

Рими: дощів – плащі, парасолі – неволі, завели – були, тумани – пошані, небесах – руках, згоди – насолода, плащі – дощі.

 

Цікавий вірш про осінь, коли навіть дощова погода по-своєму гарна.

У першій строфі ліричний герой розповідає про прихід осені, коли частішають дощі, а вітер відриває і носить листя («Водить осінь хороводи то із листя, то з дощів»). Дорослі у плащах з парасольками в руках поспішать по своїх справах, а дітвора залюбки полічить калюжі («На прогулянку виходять парасолі і плащі»).

У другій строфі наголошується, що часті дощі – одна із ознак осені, адже парасолі та плащі «довго у неволі… були».

У третій строфі передана радість і від змін  («та вернулися тумани, задощило в небесах»), і від гармонії у природі («знов нас носять на руках»).

У четвертій строфі автор переконує читача, що в природи нема поганої погоди, нехай навіть бодай хтось один відчує, що «найбільша насолода — це коли ідуть дощі».

 

Казка про дощові краплинки

Власна казка про країну, в якій весь час іде дощ

Ставлення до дощової погоди, дощу

Діалог з хлопчиком, який відмовляється брати парасольку, коли надворі дощить

Казка про те, як друзі допомогли соловейкові одужати

Текст-міркування про необхідність дощу

Яка погода тобі найбільше подобається

Де заховатися від грози чи блискавки?

Спостереження як приходить до нас осінь