Тема: розповідь про Книгу, яку перестали читати.
Головна думка: «Книга чекала – ось-ось її прочитають, та ніхто її навіть не розгортав».
Мета: заклик читати книжки, щоб вони не перетворювалися на «сплячих».
Жанр: літературна побутова казка.
Будова тексту
Зачин: «На полиці, серед книг про далекі країни й небачених звірів, стояла велика цікава Книга…»
Основна частина: «Але минув уже не один рік, як Книгу читали…»
Кінцівка: «Стали вогненні букви меркнути. Потемніли палкі слова…»
Ознаки побутової казки
Казкові імена: Книга, Господиня, Вогненна Книга, Спляча Книга.
Слова-повтори: ось-ось.
Магічні числа: не один рік, щотижня (7 днів).
Трикратні дії: «Господиня знімала її з полиці, обережно витирала з обкладинки пилюку й знову ставила на полицю».
Описане у творі може бути насправді, а що є казковим:
|
Реальне |
Казкове |
|
«На полиці, серед книг про далекі країни й небачених звірів, стояла велика цікава Книга. У ній розповідалося про могутнього богатиря». |
«Вона мала дивну властивість: як тільки доторкнеться вогненне слово до людського серця, в ньому займеться вогник. І людина, в якої у грудях б'ється серце з цим вогником, стає могутньою і непереможною». |
|
«Але минув уже не один рік, як Книгу читали». «Щотижня Господиня знімала її з полиці, обережно витирала з обкладинки пилюку й знову ставила на полицю». |
«Книга чекала — ось-ось її прочитають, та ніхто її навіть не розгортав». |
|
«Стали вогненні букви меркнути. Потемніли палкі слова» |
«Могутній богатир, про якого розповідалося в книзі, заснув». |
Але давайте подивимося на казкові речі з іншої сторони. Насправді книга може запалювати вогник у серці, коли вона надихає новими емоціями, знаннями, мріями. Така людина стає могутньою і непереможною, бо завзято торує свій шлях, досягає результатів і звершень. Книги потрібно читати, бо вони збагачують знаннями, відкривають людині щось нове та цікаве. І персонажам та ліричним героям ніколи спати, коли поруч уважний читач. З ним книги завжди будуть Вогненними, вони ніколи не стануть Сплячими.
|
Часовий період |
Вигляд |
Значення |
|
Спочатку |
«На полиці, серед книг про далекі країни й небачених звірів, стояла велика цікава Книга». «Букви в цій Книзі яріли, як розпечене залізо». «У ній розповідалося про могутнього богатиря» |
«Вона мала дивну властивість: як тільки доторкнеться палаючо-вогненне слово до людського серця, в ньому займеться вогник. І людина, в якої у грудях б’ється серце з цим вогником, стає могутньою і непереможною» |
|
Потім |
«Щотижня Господиня знімала її з полиці, обережно витирала з обкладинки пилюку й знову ставила на полицю» «Господар любив показувати книги: дивіться, які в моїх книг красиві палітурки» |
«Але минув уже не один рік, як Книгу читали». «Книга чекала – ось-ось її прочитають, та ніхто її навіть не розгортав». |
|
Стала |
«Стали вогненні букви меркнути. Потемніли палкі слова» |
«Могутній богатир, про якого розповідалося в книзі, заснув. Тепер уже на полиці стояла не Вогненна, а Спляча Книга». |
Коли книжка живе, а коли втрачає свою силу?
Говорять, якщо книгу читають вона живе, бо може бути цікавою, захопливою, повчальною, нудною, улюбленою, потрібною своїм читачам. Зі «живої» книга велика користь — вчити людей жити.
Коли книгу перестають читати, вона втрачає свою силу зацікавлювати, захоплювати, повчати, бути улюбленою та потрібною. Зі «сплячої» книги і користь мала — забирати місце на полиці та час на старіння.
Отже, книга «жива» та корисна, коли її читають!
План
1. Велика цікава Книга стояла на полиці.
2. Уже не один рік не читали Книгу.
3. Господар любив показувати книги.
4. Вогненна Книга перетворилась на Сплячу.
Спляча книга
На полиці, серед книг про далекі країни й небачених звірів, стояла велика цікава Книга. У ній розповідалося про могутнього богатиря. Букви в цій Книзі яріли, як розпечене залізо. Вона мала дивну властивість: як тільки доторкнеться палахкуче вогненне слово до людського серця, в ньому займеться вогник. І людина, в якої у грудях б’ється серце з цим вогником, стає могутньою і непереможною.
Але минув уже не один рік, як Книгу читали. Щотижня Господиня знімала її з полиці, обережно витирала з обкладинки пилюку й знову ставила на полицю. Книга чекала – ось-ось її прочитають, та ніхто її навіть не розгортав.
Часто до господаря приходили гості. Господар любив показувати книги: дивіться, які в моїх книг красиві палітурки.
Стали вогненні букви меркнути. Потемніли палкі слова. Могутній богатир, про якого розповідалося в книзі, заснув. Тепер уже на полиці стояла не Вогненна, а Спляча Книга. (Василь Сухомлинський)
Аналіз вірша «Сумувала книжечка» Лесі Вознюк
Чи подобається тобі читати книжки?