• «Хокку» до оповідання Володимира Сенцовського «Бабусин онучок» (неримований трьохрядковий вірш, що складається із 17 складів, де 1-ий рядок 5 складів описує предмет, 2-ий рядок 7 складів описує предмет, 3-ій рядок 5 складів має висновок, часто досить
Оповідання Володимира Сенцовського «Бабусин онучок» Добрий день, рідний онук баби Стехи! Про вас мені розповіла ваша бабуся. Мене ви зовсім не знаєте, ми живемо з нею по-сусідству. Я часто допомагаю їй, бо вона уже старенька та
А одного разу я зрозуміла, що загубилась. Добрі господарські руки посадили мене на клумбу в невеликому садку. Листопадні плодові дерева суворого краю стали моїми новими друзями. Мене усе дужче захоплювало очікування. Проте від незвички з кожним днем тоненьку стеблину
Здалеку наближались велетенські темні хмари. Вони усе росли, застилаючи собою небо. Згодом це уже були не хмари, а один великий темний міх, що висів над землею. Раптом з нього повалив густий сніг.
Я уявляю бабу Віхолу старенькою бабусею. На плечах вона несе великий мішок зі сніжинками. Волосся її сиве, одяг на ній теж сивий. Не видно нічого довкола, коли розкидає сніг з торби. Дуже завзята вона за роботою. Летять у швидкому танці пухнасті сніжинки, не
На картині художник зобразив молоду Віхолу. Йде полем гарна молодиця. На ній вбрання синє-синє. Великий мішок на плечах. Не важка ноша її, бо йде вона весело, легко, усміхається. Припорошує землю пухнастим снігом, щоб не змерзла земля-матінка.
Вийду зранку на рідну стежину, а кругом природа уже вмивається дрібними сльозами. Прозорі краплі не дають спати жодній травинці. Сльози радості з нетерпінням чекають вранішнього сонця, щоб полинути з моєї стежинки до свого рідного неба. -------------------------------
Баба віхола, сива Віхола на метільній мітлі приїхала. В двері постукала, селом вешталась: – Люди добрії, дайте решето! Ой, просію ж я біле борошно, бо в полях іще дуже порожньо. Сині пальчики – мерзне житечко. Нема решета, дайте ситечко. Полем їхала, в
В мене є така картина — краща від усіх! Не картина — дивина. Над горою — низина. Спіють яблука, малина, зверху не валить сніг. На гілках сидять пташата, по ставку пливуть качата. Їжаки спішать. Світить сонце, не
Слова: «снігу — кидь!... в дупло снігу напихає, … сосна снігом забіліла…, сніг-сніжок із хмар летить, землю закриває,… віхола схопилася, … закрутилися сніжинки». Закидала все навкруги снігом бешкетниця-зима. Летять-летять із хмар
Степовий жайворонок співає дуже високо в небі. Його спів дзвінкий та чистий триває десять-дванадцять хвилин. По закінченні своєї пісні птах стрімко падає. Потім знову летить до неба, щоб заспівати пісню. Жайворонок починає співати тільки зі сходом сонця
План. 1. Виглядаю полохливо із землі. 2. Що я бачу? 3. Що я чую? 4. Світ радий мені! 5. Я радію весні, життю. Навесні знову полохливо виглядаю зі землі. Піднімаю до неба свою голівку, щоб краще роздивитися. Бачу лагідне сонечко, яке пригріває яскравим промінням. Навколо тане
Крихти я щодень кидав Щоб горобчик прилітав. Як усе він доїдав, Потім гарно щебетав Про дружбу зі мною Всій родині моїй. --------------------------------- Щодня прилітав до моєї годівниці
На своїй картині художниця зобразила Щедрий вечір. Дійство відбувається в зимовий час на старий Новий рік. Дерева запорошені вишуканим сніговим узором, який робить цей вечір особливо чарівним та казковим. На задньому плані ми бачимо багато людей – то щедрувальники.
Зубами видра тримала невелику рибку. Тварина вилізла з води, озирнулась довкола, поклала поживу на великий камінь. Раптом подала дивний голос. На її крик нізвідки з'явилось маленьке видреня. Гострими зубами воно швидко шматувало поживу, потім піднімало голову, щоб ковтнути шматок.