Наголос

1 КЛАС

Наголошування деяких слів: чита́ння, завда́ння, запита́ння, по́милка – поми́лка, помилки́.

Більшість слів мають один наголос (помилки́), проте є такі, що можуть наголошуватися по-різному, тобто мають більше одного наголосу (по́милка – поми́лка).

Два способи визначення наголосу:

• за допомогою інтонації;

Вимови слово з кличною або питальною інтонацією: коло́на? Той склад, який вимовляється більш протяжно та голосно і є наголошеним.

• за допомогою підстановки.

Вимови слово, наголошуючи кожний склад по черзі: ко́лона, коло́на, колона́. Якщо наголос поставлено нормально, слово не втрачає свого значення.

2 КЛАС

Наголос — 1) виділення складу у слові посиленням голосу; 2) значок над літерою, який указує на виділення звука в слові посиленням голосу.

В українській мові слова можуть мати наголос на певному складі. Тоді голосний звук і склад із цим звуком вимовляються з більшою силою голосу. Цей голосний звук і склад називаються наголошеними. Решта голосних звуків і складів називають — ненаголошені.

На письмі наголос позначається символом ' над наголошеним голосним : го́лос, голосни́й, наголо́шений.

В українській мові є слова, які можна вимовляти по-різному: по́милка і поми́лка, за́вжди і завжди́, у́смішка і усмі́шка, алфа́віт і алфаві́т, весня́ний і весняни́й, до́говору і догово́ру, допові́дач і доповіда́ч, жа́лібний і жалібни́й, наза́вжди і назавжди́, пе́рвісний і перві́сний, про́стий і прости́й, ро́збір і розбі́р, слі́зьми і слізьми́ , та́кож і тако́ж.

У чеській, ісландській та естонській мовах завжди наголошується перший склад: ду́бек (дубок), у польській та грузинській — передостанній: чло́век (чоловік), у французькій, вірменській та узбецькій — останній: одеколо́н. В українській мові наголос рухливий і вільний, тобто можуть наголошуватися різні склади: го́лос, варе́ння, ва́рення, по́милка, поми́лка.

Щоб запам’ятати наголос у слові, треба правильно проговорити слово декілька разів.

3 КЛАС

Наголос виконує важливу роль, адже він допомагає розрізнювати значення слів так само, як це роблять звуки мови. За допомогою наголосу можна навіть змінити значення слова (за́мок, замо́к, ко́си, коси́), утворюються слова-омоніми, значення яких визначаються змістом речення.

Якщо маєте сумнів, як правильно наголошувати слово, зверніться до орфоепічного словника або словника наголосів.

4 КЛАС

Наголос в українській мові є вільним, тобто може стояти на будь-якому складі слова: сестра́ — се́стри, зірки́ — зі́рка.

Наголос в українській мові є рухомим, тобто може переходити з одного складу на інший під час змінювання слів: сади́ти — са́дять ме́лють — моло́ти.

5 КЛАС

Довідником правильного наголошування слів служить словник наголосів. Крім того, наголос позначають і в інших словниках, зокрема в орфографічному, тлумачному.

Слова з подвійним наголосом:

а́лфаві́т, весня́ни́й, до́гово́ру, допові́да́ч, жа́лібни́й, за́вжди́, м’я́зови́й, наза́вжди́, пе́рві́сний, пере́ста́рок, по́ми́лка, право́пи́сний, про́сти́й, ро́збі́р, слі́зьми́, та́ко́ж.