3 клас
Слова в реченні, що відповідають на певні питання (самостійні частини мови), називаються членами речення.
Слова, до яких не можна поставити питання (службові частини мови), слугують для того, щоб пов'язати між собою слова в реченні, і вживаються з тими словами, які відповідають на питання.
Підмет і присудок — це головні члени речення, його основа. Усі інші члени речення є другорядними.
Додаток (найчастіше виражений іменником, займенником, числівником, неозначеною формою дієслова) – другорядний член речення, що означає предмет, і відповідає на питання непрямих (усіх, крім називного та окличного) відмінків. Підкреслюємо пунктирною лінією. Веселу пісню заспівав соловей у гаю.
Означення (найчастіше виражене прикметником, займенником, числівником, рідше іменником) – це другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? Котрий? Чий? Підкреслюємо хвилястою лінією. Веселу пісню заспівав соловей у гаю.
Обставина (найчастіше виражена іменниками з прийменниками, прислівниками, неозначеною формою дієслова, словосполученнями) – це другорядний член речення, який називає різні ознаки дії (час, причину, мету, спосіб, місце, ступінь) і відповідає на питання як? Де? Чому? Коли? Куди? Навіщо? Звідки? З якою метою? Підкреслюємо рисками з точками. Веселу пісню заспівав соловей у гаю.
Зв'язок між членами речення можна встановити за допомогою питань.
Другорядні члени речення можуть відповідати на різні питання: де? коли? куди? який? як? скільки? Причому до другорядних членів речення існує зв'язок лише односторонній (є залежне слово, до якого ставлять питання від головного слова).